Чи нормально сприймати все прямолінійно і жити без рожевих окулярів які тобі нав'язують близькі

Останнім часом, всі навколо (друзі та сім'я) говорять про те що я занадто прямолінійно сприймаю все що говорять люди та вічно сприймаю все песимістично та негативно. Тобто коли мені щось не подобається я звикла це висловлювати, і звідси починається таке як " тобі вічно все не подобається, треба бути більш позитивним" і т.д., можливо це дійсно так і потрібно просто мовчати і просто не висловлюватись.
Після цих слів я старалась менше висловлювати свою негативну думку, але все одно зазнала критики по типу що таке чому ти завжди сумна що тобі не подобається. А одного разу, мені заявили, яка я погана що мені вічно все не подобається як так можна, коли я спитала звідки ці дурні думки мені відповіли ну я ж все бачив яка ти ходила сумна і не усміхалась я знаю що ти відчуваєш і т.д. Але ж суть в тому, що думки про ті вихідні в мене ніхто і не питав, не розумію чому я завжди маю усміхатись і кричати від щастя коли мені і так комфортно (навіть якщо я не усміхаюсь мені все може подобатись, що за дурний стереотип), це був конфлікт із хлопцем (відносинах вже 3 роки, у мене вже була ситуація раніше яку я тут також написала можете пошукати кому цікаво у мене в профілі щоб зрозуміти всю суть). Так ось, мені легше жити без рожевих окулярів (РО) і бути на сторожі ніж дивитись на все РО і сприймати прямолінійно слова людей, адже " Слово не горобець вилетить не спіймаєш" потрібно думати перед тим як щось казати, а не патякати все що знаєш.