Муж критикует сына

Здравствуйте!
Стоило это сделать намного ранее. Потому как психологическая травма ребенку нанесена многократно.
И не совсем понятно, что Вас останавливало. Не было жалко сына? Или чего-то боялись?

Добрый день! Сочувствую. Очень непростая ситуация. Думаю, причины поведения Вашего мужа исходят из его детства. Но разобраться в этом может только он сам, если, конечно, захочет. А сыну объясните, что папа его любит, просто у него такой характер. Но любовь может проявляться по разному.

Добрый день. Жаль, что вы удерживали себя от этого разговора себя 9 лет.
Ребёнок от отцовской фигуры всё время слышит, что ты не такой. Грустно.
Вы, в свою очередь, также попадаете в какую-то свою историю, где лучше промолчать.
Вам сейчас стоит выбрать, как вы хотите, чтобы было....
И научиться быть устойчивой в этом месте. Это запрос на индивидуальную работу с психотерапевтом.

Доброго дня! По перше, хочу висловити Вам свою повагу щодо такої витримки та терплячості... Єдине, чи не стали накопичуватися з часом підсвідомо образи та невдоволення чоловіком? По-друге, як на мене, Ви вчинили все абсолютно правильно. Уявіть собі, що Ви б і зараз не відреагували, чи змогли б Ви у подальшому собі пробачити вже таке ставлення до власної дитини? По-третє, Ви пишете "кстати меня за 12 лет совместной жизни он тоже ни разу ни за что не хвалил) В итоге муж со мной сейчас не разговаривает, ходит раздраженный, не ест, игнорирует меня полностью. Мне очень обидно и грустно от этого... " Тобто, мова іде не про випадковість чи суто ставлення до сина, а загалом, про стиль поведінки чоловіка, як системи в цілому. А такі системи переймаються на рівні установок, як правило, в дитинстві і потім керують людиною автоматично протягом життя... Швидше за все, його самого так виховували... І звісно, ідеальний варіант, коли чоловік сам іде до психолога або разом із дружиною, щоб розібратися у проблеми... та, зважаючи, яка реакція була на Ваші слова, чоловік не тільки не звернеться до спеціаліста, а ще більше буде вважати, що його як чоловіка не поважають і намагаються нівелювати його святе право на першість в родині (що є цілком притаманне чоловічій природі загалом і не є виключенням з правил)...Тоді що ж робити? І чи є така ситуація безвихіддю? Як на мене, ні! Тому що родина - це єдине ціле, де внутрішні зміни однієї людини поступово впливають і на всіх інших. Ваш чоловік діє відповідно своїм стереотипам поведінки. Він підсвідомо відчуває Вашу психо-емоційну залежність і тому "давить", знову ж таки, рефлекторно, на Вас своїм ігноруванням та мовчанням... І найбільша проблема не у ньому, як це не дивно. а у Вашій емоційній реакції... Ви дуже від чоловіка психо-емоційно залежна. І саме це заважає Вам правильно спілкуватися з ним. Адже про чоловіка потрібно не лише турбуватися (з чим Ви справляєтеся бездоганно), а ще і виховувати. Та цьому заважає вже Ваша поведінкова модель, яка була закладена, швидше за все, у вашому дитинстві... Тобто, мова іде про те, що розібравшись із своїми установками разом із психологом, ставши внутрішньо самодостатньою ( не самостійною), Ви почнете впливати потихеньку і на свого чоловіка. А отже, допоможете йому змінити його правила виховання... І допоможете, таким чином, своєму сину... Тим паче, що індивідуальні консультації так само ефективно проводяться онлайн, що спрощує сам процес зустрічей...Ответ отредактирован автором 25-12-2021 15:38:19

Ответ отредактирован автором 25-12-2021 15:39:41

Какого же понимания можно рассчитывать от человека, так себя ведущего с собственным сыном?!
Ваш муж - психологический тиран, насильник и манипулятор. И подобные люди - НЕ МЕНЯЮТСЯ.
За очень редкими исключениями.
У Вас же ярко наблюдается позиция жертвы, которой прекрасно пользуется Ваш муж.
Пока не измените это, деструктивные ситуации будут все продолжаться и продолжаться.
Политика уступок приведет к еще более фатальным последствиям.

Ответ отредактирован автором 26-12-2021 00:55:27