Відчуття провини через хронічну хворобу

У сьогоденній ситуації важно зрозуміти ,що минуле не відкрутиш назад і треба діяти сьогодні у неохідному напрямку. Лікуватися, емоційний фон змінити, але саме він оказує вплив на нашу травневу систему, наскільки сьогодні ми можемо, як би, перестравити ситуацію з найменьшим впливом для здоровья. А провина це не тільки пагане відчуття, ай відчуття яке в нас забирає енергію, ми як би стискаємося і не даємо розвернутися нашим діям. Подумайте над цим. Якщо тяжко самому справитися з провиною, працю з психологом ніхто не відміняв.

Добрий день!
Нажаль, час не повернути і це треба прийняти, взяти на себе відповідальність за свої дії й наслідки, якщо це так. Але об’єктивно, чи могли ви знати в минулому до чого ваші дії можуть призвести? Ми всі люди, не машини, тому робимо помилки і вчимося на них, ми не можемо постійно все робити правильно, це утопія. Перед ким ви відчуваєте провину?

Як заспокоїтись у цій ситуації? Бо переслідує відчуття, що я сам, своїми руками хруйнував собі життя.

Микита, Вас можна зрозуміти, а також підтримати!
Погано, що взадяки неуважності Ви, можливо, спричинили собі проблеми зі здоров'ям, хоча це ще на факт. Однак добре, що усвідомлюєте власну відповідальність. Власне, саме відповідальність, серед іншого, включається у поняття БУТИ СОБОЮ!
Отже на деякі речі слід подивитись більш уважно. От чому Ви вирішили, буцімто зруйнували собі життя?
По-перше, хвороби лікуються, а життя продовжується.
По-друге, з отриманого досвіду, нехай і негативного, людина робить висновки, вносить зміни у свій спосіб життя і, головне, у ставлення до самого себе. То які висновки можете зробити Ви?

Ответ отредактирован автором 07-10-2022 14:51:27

Микита, доброго часу доби!
Бажаю скрішого зцілення!

підозрюю, що саме мої дії (неуважність) могли призвести до таких проблем. Дуже хочеться повернути час назад і все змінити. Як заспокоїтись у цій ситуації?

Це природньо, шукати видповідального, коли стається щось неприємне, проблематичне, травмуюче, страшне.. те, що змінює життя не на краще... Такі події шокують, викликають почуття гніву і безсилля одночастно. А ще - палке бажання когось за це покарати. А для цього треа знайти відповідального, винного. І найлегше завжди звинуватити себе. І от ваше "підозрюю" - це саме про це - брати на себе відповідальність за абсолютно все. Звичано, що доля Вашої участі в хворобі може бути. Але.. Ви впевнені, абсолютно впевнені, що якби Ви все робили правильно, то з Вами нічого поганого не трапилось би? Ви можете гарантувати, що якщо все робити правильно - то абсолютно точно все будет добре?
Щоб заспокоїтися в цій та подібних ситуаціях важливо декілька моментів:
1 - задати собі питання - який сенс переживати за минулі рішення? Мої страждання за минуле змінять ситуацію сьогодні на краще?
2 - Чи можу я контролювати абсолоютно все? Чи можливо, якщо робити все правильно, то нічого поганого не станеться?
3 - Якщо вже є так як є - що я можу зробити для себе в новій реальності? Як я можу подбати про себе в цих нових обставинах?

Розібравшись с першими двома питаннями Ви зможете відокремити зони Вашого контролю та впливу від того, що не під Вашою владою. Тож це дасть підстави для "амністії" на минуле та свободи на сьогодення та майбутнє..
А третє питання зосередить Вас саме на тому, що під Вашим впливом прямо зараз.

А ще краще - вибрати спеціаліста та попрацювати з фахівцем хочаб у короткостроковій терапії. Отримаєте глибокий та постійний навик самоадвокування та турботи про себе.

Ответ отредактирован автором 07-10-2022 16:29:46

Добрий день. Так буває, що люди хворіють. Об'єктивно, в чому ви винні? Що ви зробили спеціально для вашої хвороби?
Коли ви хворіли в дитинстві, то як реагували на це ваші батьки?

Спеціально для своєї хвороби я нічого не робив і не хотів її настання

Тоді звідки береться почуття провини?

але я розумію, що вони втомились від моїх хвороб (бо це було досить часто)

Можливо цей досвід впливає на вас!?

Доброго, Микита!
Чомусь та колись Ви звикли брати провину на себе. Мабуть іноді навіть коли для цього не було ніяких причин з Вашого боку. Думаю, це через особливості Вашого виховання - така у батьків була позиція. Через це виникло і Ваше намагання все робити "правильно". Але ж правильно для кого? Точно для Вас? Чи більше для батьків? Чи тому що ТАК заведено? Або "що люди казатимуть"?
Іноді, а насправді й досить часто оце "правильно для когось" ззовні і "правильно для нас" дуже сильно різняться. І тут виникає проблема вибору: що обрати? "Правильно для себе" чи "правильно для інших"? Якщо зазвичай Ви вибираєте "правильно для інших", то Ви не живете СВОЇМ життям. А в основному пристосовуєтеся до оточення.

Стосовно можливого руйнування життя: я звик, що у мене все розплановано і передбачувано. Крім того, я намагаюсь не ризикувати і бути досить обережним по життю. Тому те, що зараз відбувається, - це для мене сильна невизначеність, невпевненість у майбутньому.

Отже, останні події спонукають Вас переглянути свій стиль контакту з реальністю. Виявляється, надмірний контроль та намагання буквально все передбачити суттєво ускладнють життя, відбираючи сили і енергію.

Стосовно висновків: мені здається, що потрібно починати простіше до всього ставитися та менше думати

Вельми логічний, як на мій погляд, висновок. Проте легко сказати і набагато складніше реалізувати цей намір. Доведеться спочатку розбиратись з причинами надмірного контролю, можливо, зайвої обережності. За ними проглядається якесь опасіння зробити неправильний крок і зрештою зустрітись з деякими емоціями, не зовсім приємними для Вас. Як гадаєте, що це за емоції і відчуття?

лікар може поставити серйозний, хронічний діагноз

Когда человек сталкивается с серьезным и тем более, хроническим диагнозом, то он проходит по тем же стадиям проживания потери (в данном случае, своего здоровья), что и при расставании с партнером или смерти близкого человека.

Этот процесс состоит из следующих стадий - шок, отрицание, гнев, торг, депрессия. На выходе должно наступить принятие.
В норме это длится до одного года.
А если происходит фиксация на какой-либо из стадий, тогда это все затягивается на многие года.

Як заспокоїтись у цій ситуації?

Экологично пройти по стадиям проживания потери бывает очень сложно. Поэтому Вам будет нужна индивидуальная работа с психологом.