Як відбувається прийом у психіатра/психотерапевта

Question

Доброго дня. Я зверталась раніше з приводу розвитку окр після втрати вагітності на пізньому терміні. Зваживши всі за та проти, а також те, що нав’язливі думки не проходять, я все таки вирішила звернутись до відповідного фахівця. Це наше спільне рішення з чоловіком. Питання ось в чому… мені дуже страшно до нього йти. Боюсь, що він як почує мої скарги, відправить на облік у психдиспансер, а ше гірше на стаціонар. І взагалі засудить мене, мої думки і скаже чоловіку, покинути мене, бо з такою як я, з такими думками жити не можливо, а можливо і небезпечно. Дуже боюсь почути якийсь невтішний діагноз з приводу своєї психіки, боюсь почути шось страшне. Боюсь, що мене покине чоловік із-за цього. і це власте і є причина, чому я відтягую візит…
Дуже цікавить, якшо можна поясніть, хоч приблизно, як відбуватиметься прийом і які дії лікаря, якшо з пацієнтом все не дуже ок?

Vitaliya Melnik · Answer

Добрий день. З того, що ви пишите, я розумію, що ви себе дуже лякаєте тим, що не відбулося.
Ви боїтеся засудження якоїсь сторонньої людини? Ви платите кошти за допомогу, а не за осуд. Тим паче, у етичному кодексі недопустимо оцінювання інших людей. Вас це підтримує?
І я щиро співчуваю вашій втраті. Це дуже велике горе (((
Психіатр слухає, задає питання, можливо дає тест, дає заключення, за необхідністю назначає лікування.
Госпіталізація необхідна при гострих станах, або хронічному стані, як підтримуюча терапія.
Психотерапевт знайомиться з вами, ви з ним. І далі працюєте про вас і вашу історію.

Ольга Владимировна Головченко · Answer

Добрый вечер!
Скажите, как давно Вы потеряли ребёнка? Как Вы себя чувствовали до этого? Вы можете выбирать врача, если Вам он не нравится. Врач психиатр такой же, как и другие врачи. Принудительно Вас никто не будет лечить без Вашего согласия по закону . Ваш диагноз  разглашать запрещено. Медикаменты не лечат и часто причина остаётся внутри. Для этого нужно обращаться индивидуально за терапией . У Вас сильное травматичное событие, с которым Вам пока сложно справиться, поэтому есть навязчивые мысли . С этим нужно работать вместе со специалистом индивидуально. Вы также можете получить консультацию врача психиатру частным образом. Вашему мужу никто не имеет права говорить, что Вы какая-то не такая и что Вас нужно бросить, это нарушение этики. Психические заболевания ничем не отличаются от других заболеваний

Светлана Киселевская · Answer

Если Вы находитесь в Германии, как указано возле Вашей аватарки, то с симптомами ОКР Вы можете обратиться к семейному врачу. Специалист сам назначит лечение и не станет отправлять Вас к психиатру.
Правда, запись в карточке сделает.

Если Вы находитесь в Украине, то для получения медикаментозного лечения Вам придется идти в психдиспансер к бесплатному специалисту или в частную клинику к платному психиатру.
В ПНД надо будет прийти с паспортом, чтобы смогли завести карточку.
Иначе прием не состоится - Вас без карточки не примут.
В частной клинике паспорт могут и не спросить - данные запишут просто с Ваших слов.

[quote]а ше гірше на стаціонар[/quote]
Врач может предложить лечь в стационар, если придется подбирать лекарства. Насильно Вас туда никто не отправит, так как надо подписывать согласие на госпитализацию.

[quote]І взагалі засудить мене, мої думки і скаже чоловіку, покинути мене,[/quote]
Осуждать Вас никто не будет.
Если Ваш муж будет хотеть получить пояснения по Вашему заболеванию, то врач может это сделать, хотя и не имеет права разглашать диагноз пациента.

[quote]Дуже боюсь почути якийсь невтішний діагноз з приводу своєї психіки, боюсь почути шось страшне.[/quote]
ОКР - это не страшный диагноз.
Или Вы боитесь, что у Вас что-то другое?

[quote]Боюсь, що мене покине чоловік із-за цього. і це власте і є причина, чому я відтягую візит…[/quote]
Вы можете не брать мужа с собой в кабинет к психиатру и не озвучивать ему свой диагноз.

[quote]Дуже боюсь[/quote]
А вообще, при таком количестве и интенсивности страхов, лучшим вариантом для Вас будет проработать это все с психологом, прежде чем идти к врачу.
Иначе Вы и дальше будете откладывать свой визит к психиатру.

Светлана Киселевская · Answer

[quote]він за спеціальністю психолог і психіатр[/quote]
Вам лучше разделить, чтобы психолог и психиатр это были два разных человека.

[quote]я звикла з ним всім ділитись[/quote]
Делиться своими проблемами лучше со своим психологом.
Не хочется Вас пугать, но выражение "муж любит жену здоровую" имеет место быть в жизни.
Замечательно, конечно, если Ваш муж любит Вас и в радости, и в горе, но например, моя статистика на основании 15-летней частной психологической практики, говорит о другом.Ответ отредактирован автором 02-11-2022 00:19:45

Ольга Владимировна Головченко · Answer

Вы должны понимать, что у Вас должно быть два специалиста, один, который назначает и корректирует препараты , а другой занимается терапией с Вами. Не может один человек Вам давать таблетки и проводить терапию

Светлана Киселевская · Answer

[quote]чи це має якесь значення, но вирішила написати.[/quote]
Это имеет значение для определения диагноза у врача.
И если Вы все таки решите обратиться отдельно к психологу, то специалисту надо также знать, с каким именно заболеванием ему предстоит работать.

Анна Андреевна Воробьёва · Answer

Доброго вечора! Якщо страшно йти до лікаря, то можете почати з онлайн-консультації. Ви можете звернутися як до психолога/психотерапевта так і до лікаря-психіатра з будь-якої країни. ОКР успішно коригується навіть в онлайн форматі за допомогою психотерапії.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго ранку!

[quote]Боюсь, що мене покине чоловік із-за цього. і це власте і є причина, чому я відтягую візит…[/quote]
Людина так влаштована, що відтягування з вирішенням, тільки загострює проблему. Саме через це страхи наростають. Тому варто не вагатись з відвідуванням лікаря чи психолога.

Можу порадити і до розмови, і під час неї довіритись спеціалісту. Він не просто людина з вулиці. Він навчений і готовий почути  Вас, вислухати усі обставини, з'ясувати певні обставини, ставлячи додаткові питання. Ви самі відчуєте, наскільки уважно і обережно можна до Вас ставитись. Будуть лише рекомендації, ніякого осуду. Так що здійсніть свій намір і отримайте кваліфіковану допомогу.

Ольга Владимировна Головченко · Answer

[quote]Втрата була майже два місяці тому. Ми дуже чекали на сина. Це був удар в саму душу, в саме серце. Дуже шкода синочка… досі не можу змиритись, шо його у мене немає… Це вже друга втрата, першу дитину втратила на ранньому терміні, тоді був сум, але такого стану, як зараз, не було. Я тоді швидко вийшла на роботу, через 2 т від втрати, і мабуть це не дало мені загнати себе у повний відчай. А зараз у мене довгий лікарняний, і я мабуть засиділася вдома, ось і почались дивні думки.[/quote]
Я Вам очень сочувствую, потому что это действительно большая утрата и прошло очень мало времени. Обычно на горевание уходит 1-2 года, если правильно выходить из этого состояния. Скажите, кто Вас сейчас поддерживает? Можете ли Вы с кем-то из близких говорить об этом? Важно не держать и не уходить от этого, а, если Вам хочется плакать, то плачьте. Старайтесь потихоньку заниматься привычными для себя делами.
[quote]Були переживання з приводу вагітності, бо є генетична похибка у мене, яка зрештою і стала причиною втрати.. і з цим змиритись ще важче, адже про це ми знали і лікарі теж, але хтось упустив шось…а я довірилась лікарям, зрештою сталась біда. також був один спогад із минулого, дуже неприємний і болісний, який я не могла викинути з голови. Чомусь він сплив саме під час вагітності, хоча я про нього вже і забула. Лягала спати і він мені все в голові мелькав.[/quote]
Вашей вины в этом нет, потому что есть какие-то генетические нарушения, на которые Вы не можете повлиять и это уже не от Вас заивист. Скажите, какая есть такая история в Вашем прошлом, которую Вы прокручиваете в голове и она Вам не дает покоя? Я думаю, что с этой историей стоит разобраться индивидуально на терапии. Скажите, диагноз ОКР Вам поставил врач психиатр? Вы принимаете сейчас какие-то препараты?

Ольга Владимировна Головченко · Answer

[quote]Мама пішла до ветеринара, але він ну не зовсім компетентний напевно був, більше займався рогатою худобою. Він порадив покупати кішку в якомусь розчині. Про заходи безпеки нічого не сказав. Ми її покупали… Після купання кішка почала облизувати свою шерсть, вимиватись по-котячому. В ітозі отруїлась , я не знаю шо це була за речовина. Потім виявилось, шо кішка була вагітною, і само собою у неї від утруєння стався викидень, а згодом вона і сама померла. Це дуже травмувало мою психіку, бо я бачила це все своіми очима, і що найгірше ми разом з мамою її купали, можна сказати угробили кішечку з котятами. Я плакала пару днів за кішкою. Родом я з села, грамотної ветеринарної допомоги не знайти… і ось пройшло вже багато років, і саме під час своєї вагітності я згадала цю жахливу історію з кішкою, вона поперед очима мені стояла, та кішечка і кошенятка. Я десь виню себе за те, шо так сталось, але вже зараз коли невагітна, так остро цей спогад не сприймаю, особливо він мені був болючим коли я була вагітна. Я наче боялась, шо прийде розплата мені за цю кішку, хоч я розуміла, шо ми з мамою і не виноваті…[/quote]
Это не Ваша ответственность, а того врача, который Вам посоветовал это сделать. Я очень сочувствую в том, что Вы потеряли животное, но это не Ваша вина, тем более, что Вы были еще ребенком. Так случается, что животные гибнут по разным причинам и, возможно, что эта история с беременной кошкой может тоже как-то влиять на Вашу беременность, что Вы из-за чувства вины не можете выносить до конца. Да, возможно, что есть генетические причины для этого, но в определенной благоприятной среде генетика может не так влиять и не всегда проявляться. Я бы Вам рекомендовала обратиться к специалисту, чтобы разобраться с этой историей. Ваша кошка могла и что-то съесть на улице и Вы могли этого не заметить, но Вы почему-то это связали с собой. Как мама тогда Ваша отреагировала на эту историю? Она пыталась Вас как-то поддержать или успокоить? У Вас есть братья или сестры?

Ольга Владимировна Головченко · Answer

[quote]Ні, я одна у батьків, батьки розлучені.
Мама теж дуже плакала, не могла звикнути, шо іі немає, вона мерещелась ще деякий час їй в будинку, бо кішка була домашньою, хоча любила втікати на вулицю, там і підчепила шось від сусідніх котів. Мама дуже любить тварин, і зараз має кішку домашню, яку дуже оберігає. Мій чоловік каже, шо мама її більше любить, ніж мене, але він утрірує, я вважаю. Мама просто проживає сама, і окрім кішки поруч нікого не має.
Але я не можу сказати, шо мама якоісь втішала мене тоді, я була тоді підлітком, здебільшого цю ситуацію прожила з друзями.[/quote]
Как Вы правильно заметили, что Ваша кошка выходила во двор и могла там тоже что-то съесть, а Вы связали это с тем, что Вы ее помыли. Вы не знаете истинной причины. Вы пишите, что родители развелись и в какой-то степени Ваша мама находила утешение в кошке, но в тот момент, когда Вы сами нуждались в матери, то остались сами и переживали утрату с друзьями. Если бы тогда мама смогла Вас поддержать и объяснить, что кошка это просто животное и что эта ситуация не связана с Вами, то она бы не влияла на Вас сейчас подобным образом. Это одно из моих предположений. Для более детального понимания, конечно, нужна работа со специалистом. В всю вину переложили на себя, хотя ее нет

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Як відбувається прийом у психіатра/психотерапевта

Ответы психологов