в мене нав,язливі думки стосовно дитини

Добрий вечір. Рік назад я одного ранку прокинулася і мені чомусь хотілося плакати, стан був пригнічений, це почалося повторятися зі дня в день і я зрозуміла, що в мене депресія. Потім в мене з,явились нав,язливі думки. Я почала займалася з психологом, але результату не було. Спочатку ці думки були стосовно мене. Це думка про суіцид, мені було страшно від таких думок., але через 2 - 3 міс. ця думка стосовно мене перейшла на дитину, якій 9 років. Наприклад коли я щось ріжу ножем, або тримаю виделку, в голову вривається думка, що я можу дитину вдрити ножем або виделкою. Це також стосується і ножиць, або коли я її обіймаю, знов, мов блискавка в голову, що можу її задушити. Потім почалася війна і голова зразу почала думати зовсім інше, бо в нас була окупація. Наприкінці березня ми з дитиною виїхали за кордон. Я навість забула про всі ці думки вони зникли. Але в червні вони повернулися і стали доводити мене до відчаю. Тільки зараз вони не тільки стосовно дитини, але й стосовно мене. Знаходила в інтернеті поради психологів, як працювати з негативними думками, але нічого не допомогло. Нещодавно я прочитала книгу про такі думки, де було зазначено, що таких думок не потрібно боятися та уникати їх, а навпаки. В тій книзі дані практики,що такі думки треба визивати, думати про них сміливо, виписувати їх, малювати їх, представляти .,що все це відбувається насправді, але доводити їх до абсурду , проспівувати їх. Я вже почала займатися то тій книжці. Займаюся 5 днів. Мені здається, що стало гірше, бо я завжди з цими думками в голові. Хоча в тій книжці написано, що спочатку буде погано. А сьогодні взагалі... Дитина не хотіла вчити уроки і я так розійшлася, що в мене в голові спливла картина, як я беру ніж і бью їм дитину. Після цього я весь день сама не своя. Може я вже совсім з глузду з,їхала. Ще хочу сказати, що в мене зараз гормональний віковий збій. Я звернулася до геніколога, вона мені порадила, що раз такий тяжкий психичний стан настав, треба приймати гормон, але я боюся й тих гормонів, бо в них багато шкідливих побочек. Я вже не знаю, що мені робити. Я боюсь, а якщо я і вправду втрачу контроль. Я не знаю, чи практикувати мені далі ці прийоми з книжки ( бо все інше не допомогло) чи краще не треба. Зараз знов звернутися до психолога фінанси не дозволяють. Дякую