Я хочу назад в тіло, у мене немає емоцій, пусто, маріонетка.
Не знаю як це описати, бо я себе не розумію. Це звучить як проблема на рівному місці і повна маячня, але це те, що я почуваю останнім часом. Я точно не знаю як давно це почалось, останні місяці активно. Я все життя жила закутана в своє тіло, десь глибоко: мені не було нудно, я емоційно перенавантажувалась. А потім мене вивернули. Я взагалі десь не в тілі знаходжусь, це не мої думки, їх фундамент пустий. Як персонаж кіно, пустий персонаж. Мені тепер тому легко щось внушити, і я цього боюсь. Я переймаю від інших людей мимоволі. Потім починаю думати як вони, наче вони в мене заселились, це роль якої хочеться позбутись. А я дивлюсь на це все зі сторони, і боюсь що це "я" може бути знищено вщент. Я можу перейняти багато чого, ось лиш частина: погляди, гендер, манера. І переймання гендеру є нестерпною роллю у двох випадках, просто один з них вважається нормальним. Хоча й те, й те приносить страждання і є ненормальним, я раніше просто жила. Раніше я нічого не переймала, бо у мене були емоції. Емоції грали роль захисту, я знаходилась глибоко в собі і звідти дивлюсь на світ, який є небезпечним і поглинаючим. Раніше й світло було надмірно яскравим. Я себе не впізнаю, а на своє минуле дивлюсь як на іншу людинв. А тепер у мене сильна нудьга, хоча саме життя таке ж саме, раніше мені не було нудно. Можна було хоч все забрати і змусити просто сидіти годинами не рухаючись, у мене всеодно буде чим зайнятись(фантазії або схема). Тепер там пусто, "там" тому що я не в тілі, раніше я купалась в емоціях. Мені нічого не приносить задоволення як такого, або поверхнево. Я не можу в щось дійсно заглибитись, мені до поверхні доторкнутись важко. Я плакати можу, але по-справжньому не проживаю, і це миттєво проходить. Я не вмію любити. Думка йде з пустоти, я не розумію її фундаменту—це роль яка мене поглинула. Дивлюсь на моїх батьків, і мені здається, що вони теж маріонетки.
Так от, я хочу якось вирішити цю проблему і жити як раніше, і я надіюсь що це вийде самостійно. І так проблеми ще з моїми розбиратись, мене до психолога не поведуть.
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Ответы психологов
Дополнение от автора вопроса·
Боюсь що моя емоційна тупість і агресія зроблять своє діло.
К сожалению, психологи имеют право консультировать Вас только с согласия родителей, из-за того что Вам нет 18 лет.
И прежде чем работать со специалисом, Вам желательно обратиться к врачу.
Это Ваши родители могут сделать?
Віта Баковська (Івано-Франківськ)
психолог
Психолог больше не активен на сайте
Доброго дня.
цитата:
І так проблеми ще з моїми розбиратись, мене до психолога не поведуть.
З того, що ви пишете, виходить, що у вашій сім'ї є якісь проблеми? При цьому ви ставите їх важливість вищою за вас особисто. Так не повинно бути. Ви ще дитина (в тому розумінні, що батьки відповідають за вас, а не ви за них). Поговоріть з ними, або з кимось із дорослих, кому ви довіряєте. З дозволу батьків вам треба звернутися до психолога.
Ответ отредактирован автором 19-11-2022 07:51:12
Дополнение от автора вопроса·
Я хочу зрозуміти що зі мною відбувається і як самостійно з цим впоратись. Бо боюсь, що моє "я" буде зруйновано вщент, а там вже заселюються інші. Своє "я" не відчуваю, хочу назад в тіло, пустота. У мене з'являється відчуття наче інші люди в мене заселюються, і я дуже боюсь застрягнути у цій ролі і проживати не своє життя.
І я розумію, що коли думаю про свій стан, то варюсь в своїх думках і можу лиш погіршити стан. І в той же час я не можу так жити і "просто відволіктись", тому що емоцій немає або я не можу їх по-справжньому прожити—плачучи, поверхнево відчуваю і через короткий час це різко проходить. Це душевна бідність.
Я думала що це скоро пройде, і були короткі періоди коли я себе почувала як раніше, але вони різко проходили.
Дополнение от автора вопроса·
↩ Реакція на відповідь № 329262 для Віта Баковська
Так, є фінансові проблеми і лікування родича, яке займає багато часу та зусиль
Віта Баковська (Івано-Франківськ)
психолог
Психолог больше не активен на сайте
цитата:
Я хочу зрозуміти що зі мною відбувається і як самостійно з цим впоратись.
Зрозуміти, що з вами - на форумі неможливо. І самостійно з цим впоратись теж неможливо.
Поговоріть з батьками про свій стан і про необхідність звернення за допомогою.
Павел Леонидович Басанский (Київ)
психолог
Психолог больше не активен на сайте
На жаль, Ваш стан, Somesnow79, дуже схожий на один з проявів психіатричного захворювання, яке часто починається саме в підлітковому віці. Тому бажано в найближчий час звернутися до психіатра, а не до психолога. І якщо лікар не знайде у Вас нічого свого, тоді вже будете працювати з психологом.