Ситуація така. У мене є подруга і є друг, а далі вже зрозуміло, що третьою зайвою стала я. Вони познайомилися раніше, спілкувалися деякий час перед тим, як подруга нас познайомила. Спочатку все було нормально, спілкувалися на рівних, а потім пішло-поїхало. Вона вирішила, що я відбиваю в неї друга, і так поводилася, ніби я вийти заміж за нього збираюсь. Почала говорити ніби ненароком якісь насмішки чи щось подібне, косі погляди кидати, по можливості гуляти окремо, щоб я не дізнавалась, хоча завжди виходило так, що я дізнавалась) Та навіть у компанії пленталася біля нього і якщо він починав спілкуватися, жартувати і зі мною, поки вона з іншими друзями, то підтискала губи, стискала кулаки і починала дивитися в одну точку, ніби готова прибити мене прямо на місці. А якщо ми з ним йшли гуляти вдвох, поки всі не зберуться, або коли всі розійдуться стояли і розмовляли або грали в якісь ігри на телефоні, то це взагалі кінець світу (ми просто жили зовсім поряд, а решта трохи далі). Він же завжди її закидонів або не помічав, або видавав, що не помічає (?), але з кожним днем ​​любив її все більше і вважав, що вона янголя, поки вона в цей же час вела допити у мене: чи гуляємо ми окремо, чи спілкуємося в особистих повідомленнях (ні) і взагалі поводилася огидно. А далі він поводився зі мною холодніше, хоч і коли помічав, що я якась сумна, то старався і мені приділити трохи уваги, а далі повертався до неї, постійно з нею обіймався, навіть у маківку кілька разів поцілував, ходив з нею за руки (вона потім мені цим хизувалася). Не сказала б, що вони пара (принаймні офіційно), але й на друзів дуже не схожі були. Звичайно я не така вже й злидень, що хотіла розбити їхню дружбу, посварити чи будувати підступи, але ось прикро, адже друг він добрий, поважав нас, нікого не ображав, підтримував, і я хотіла б, щоб він зі мною спілкувався хоча б як раніше.
Щоб ви розуміли дуже часто між мною та кимось обирали когось іншого, вже з дитинства, і ось мені прикро, що знову вибрали когось іншого. Згодом він поїхав додому, адже приїжджав лише на деякий час до нашого міста. І що найцікавіше, в останні дні приділяв мені більше уваги, ніж їй (?), дуже дивно. І є шанс, що він приїде цього року знову. Звичайно, очевидно, що навіщо мені такого геморою і ну її - цю подругу, але він мені подобається як друг, ще й сильно сумую, і поспілкуватися з ним вийде тільки в компанії, адже без своєї ненаглядної він не гуляє, хоч і розумію, що вони знову обійматимуться і робитимуть інші неприємні для мене речі. І як поводитися? Мені досі боляче від цього трикутнику, хоч коли він поїхав минуло пів року, а то й більше. Коли він поїхав, то вона знову душка, а от коли він був тут, то вона постійно ходила на нервах, хоч і бачить, що боятися їй нічого! Він відкрито віддає перевагу їй. Втомилася почуватися зайвою і розуміти, що я йому не потрібна, а вона ще й сипле сіль на рану і згадує, що він пише їй те, пише їй се...
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Из вашего рассказа я поняла, что Вы чувствуете себя жертвой. Здесь ответственность за Вашу жизнь и то, что с ней происходит лежит, в основном, на подруге, на друге, возможно еще на ком-то, только не на Вас. Попробуйте переформулировать свой рассказ так, как будто Ваша жизнь - это Ваше дело и Ваша ответственность. Например
цитата:
Ситуація така. У мене є подруга і є друг, а далі вже зрозуміло, що третьою зайвою стала я. Вони познайомилися раніше, спілкувалися деякий час перед тим, як подруга нас познайомила. Спочатку все було нормально, спілкувалися на рівних, а потім пішло-поїхало. Вона вирішила, що я відбиваю в неї друга, і так поводилася, ніби я вийти заміж за нього збираюсь. Почала говорити ніби ненароком якісь насмішки чи щось подібне, косі погляди кидати, по можливості гуляти окремо, щоб я не дізнавалась, хоча завжди виходило так, що я дізнавалась)
Я поставила себя в такую (какую?) ситуацию. Я дружу с девушкой, которой наплевать на здравый смысл и мои чувства и с парнем, который "встречается" с ней и дружит со мной, т.е. дает массу поводов для ревности. И т.д. Может в конце концов Вы зададите себе вопрос "Зачем я позволяю так с собой обращаться?", "Почему я называю этих людей друзьями и завишу от них?" Попробуйте посмотреть на ситуацию с этой точки зрения.
В этой ситуации речь уже не идет про дружбу.
Поэтому Вам надо разобраться в себе и своих чувствах.
Сделать Вы это сможете в индивидуальной работе с психологом.