Я – аб'юзерка. І що тепер?

Question

Завжди вважала себе жертвою у стосунках. Нещодавно переосмислила, проаналізувала, і зрозуміла, що насправді  в нас аб'юзер я. Навіть склала список, на більш ніж 20 пунктів, як я вчиняла несправедливо, ображала свого чоловіка... 
Наприклад, говорила неправду (думаючи, що правда образить або розізлить), брала його речі без дозволу (цукерки, ліки, станочки для гоління і шкарпетки), викидала його речі, які мені не подобаються без дозволу і попередження (зношений одяг, який йому шкода викинути), примушувала його брати на себе більшу частину матеріальних витрат сім'ї (аргументуючи це тим що він зобов'язаний по закону, по факту я справді так думала, але не перевіряла закони перш ніж це говорити), нехтувала його проханнями, сміялась з деяких звичок його сім'ї, які мені не подобаються, примушувала до сексу коли йому не хотілося (влаштовувала істерики і в результаті примирення зазвичай зрештою був секс, хоча це було не свідомо, а просто так виходило), критикувала. А про деякі речі соромно навіть писати.

З одного боку відчуваю до себе огиду, що я така, з іншого – якесь є приємне відчуття легкості, ейфорії від того, що виявляється я не така вже й слабка і безпомічна, як думала. Можливо я сильна, але не туди направила свою силу... І мабуть тому мене ніколи не влаштовувало моє життя... 

Я ніколи не думала про це як про аб'юз, думала що поводжу себе відповідно до ситуації. Я не робила цього спеціально щоб завдати шкоди чи змусити страждати. Просто так вийшло. Я ніколи навіть не розглядала наші стосунки з тої сторони, що можливо якась Моя поведінка не правильна. 

Отже, виявляється я аб'юзер, хоча я цього ніколи не хотіла. Виявляється я мабуть вовк в овечій шкурі. Здається, я витрачала сили на те, щоб здаватися слабкою і жалюгідною, яку потрібно жаліти і допомагати, а не для того, щоб розвиватися і організувати таке життя, яке мені б хотілося. 

В результаті я і є жалюгідна і неспроможна, залежу від чоловіка матеріально і психологічно, не задоволена ні відносинами, ні життям взагалі і просто наче в ямі яку викопала сама ж. А хотіла б жити гідним життям, бути в хороших рівних відносинах, бути достойною, знати себе і могти за себе постояти...

Я навіть боюся попросити допомоги, підказки, що мені робити і як вибратися? (Тому що здається, якщо я проситиму допомоги, то це я знову гратиму роль жертвоньки, яка нічого не може і не знає?) Я просто заплуталась(

Юлия Якименко · Answer

Здравствуйте!
За Вашим желанием подавлять, стоят свои собственные неопознанные потребности. 
Почему Вы считаете, что слабой быть плохо, что нужно напасть, чтоб не стать жертвой? Что иначе Вы можете выглядеть "жалюгидной", опасаетесь оказаться беспомощной.
"В результаті я і є жалюгідна і неспроможна, залежу від чоловіка матеріально і психологічно, не задоволена ні відносинами, ні життям взагалі і просто наче в ямі яку викопала сама " здесь необходимо прийти к балансу и самопониманию, чего же действительно Вам нужно, и откуда все эти убеждения по правилам которых Вы живете взялись.
 А хотіла б жити гідним життям, бути в хороших рівних відносинах, бути достойною, знати себе і могти за себе постояти." Вы хотите равноправных отношений, но каких, если кто-то в них должен по Вашему быть "ниже", и почему Вам нужно защищаться от других, Вы ждете нападения, там где его может и не быть. Это забирает много сил и утомляет.
Необходимо разбираться, обратитесь к психологу.

Валентина Жемчужникова · Answer

То, что вы смогли заметить, проанализировать свое поведение, как вы поступали с мужем это уже очень круто и заслуживает уважения. Не многие люди на такое способны. 
А вот как так сложилось, почему вы выбирали такую модель поведения, и главное, как по другому строить отношения это уже запрос на достаточно длительную психотерапию.
Как правило, можедь построения отношений идет из детства.
Какие у вас отношения с родителями?
Какие отношения между ними?
Что сподвигло вам проанализировать свое поведение и отношение к мужу?
Какие на сейчас у вас отношения с ним?
Обсуждали ли вы с ним свое открытие про себя?

Юлия Якименко · Answer

"Добрий день. Я не вважаю, що бути слабкою погано, але чомусь думаю що мені не можна бути слабкою, бо тоді я беззахисна і це небезпечно." Вот "чомусь думаю..." это как раз бессознательные мотивы. Смотрите какие противоречия "быть слабой не плохо,но мне нельзя т.к тогда я стану беззащитной".
Далее "потрібно напасти, щоб не стати жертвою – теж так не думаю... Стану чи не стану жертвою – це залежить від того, чи зможу себе захистити і відстояти, якщо буде потрібно" а для этого опять же слабой быть не могу, не хочу стать жертвой иначе если нападут, то как "я себя отстаивать буду". Но почему на Вас должны напасть? И откуда и как эта идея у Вас появилась, ведь это сценарий на который Вы натыкаетесь.
"Я не хочу стосунків, в яких хтось "нижче" это хорошо, что Вы отследили и осознаете свое поведение, и понимаете что Вы так не хотите.
Яких саме хочу, як це могло б бути в ідеалі – я зараз погано уявляю." Идеала нет вообще!. Каждому свое, вот абсолютно каждому. Как именно и чего хотите, нужно научится понимать себя. 

Необходимо Вам этот клубок мыслей распутать) Побеседуйте с специалистом.

Светлана Киселевская · Answer

[quote]виявляється я аб'юзер[/quote]
"Иногда банан - это просто банан".
Поэтому не имеет смысла, как герой повести Джерома, находить у себя все болезни, читая медицинскую энциклопедию.

Потому что на самом деле все людят ходят по треугольнику Карпмана, переходя из роли жертвы в роль преследователя-спасателя ("абьюзера") и обратно.
И у каждой из этих ролей наряду с негативом есть и положительная сторона.
Например, Ваш "абьюз" по отношению к мужу давал Вам возможность защищать себя и отстаивать свои интересы, то есть помогал Вам быть сильной.
А позиция жертвы была выгодна тем, что позволяла Вам быть слабой. Потому что можно было не брать на себя лишнюю ответственность и не заниматься решением проблем самостоятельно.

[quote]Тому мені здається що йому ці обговорення не потрібні.[/quote]
Такие разговоры лучше вести с психологом, а не с мужем.

Тем более, если у Вас сейчас
[quote]стосунки двох чужих людей[/quote]
Потому что как только Вы начнете ему рассказывать о том, что
[quote]виявляється я аб'юзер[/quote]
так сразу же получите обвинения с его стороны.

[quote]Я навіть боюся попросити допомоги, підказки, що мені робити і як вибратися?[/quote]
Если учесть, что у Вас нет застревания в какой-либо из ролей треугольника Карпмана (преследователь-спасатель и жертва), то откуда Вы собираетесь выбираться?
Если хотите "покинуть" этот самый треугольник (то есть перестать быть жертвой и/или преследователем), то сделать это у Вас не получится.
Потому что никто еще не вышел оттуда.
Можно только попробовать почаще менять роли и не сильно усердствовать при этом.

[quote]Я навіть боюся попросити допомоги, підказки, що мені робити і як вибратися?[/quote]
Или какую помощь Вы хотите получить?

Vitaliya Melnik · Answer

Це такі важливі і сміливі усвідомлення. Що ви хочете для себе зараз вирішити?

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго ранку!

[quote]В результаті я і є жалюгідна і неспроможна,[/quote]
Як Вам така думка - наведені слова відображають лише одну з частин Вашої особистості? До речі, подібна частина є у мене. Я її визнаю, так само як Ви. Проте не в тому ж справа - важливо себе знати і відчувати цілісно. Тобто бачити й інші частини, зі своїми рисами, бажаннями, силами, потребами і прагненнями. Налагодити між ними живий, неформальний зв'язок, аби повсякчас усвідомлено робити вибір, як жити і діяти у злагоді з собою(!)
Через це пошук тих частин і знайомство з ними може бути напрямком для такого актуального для Вас розплутування[quote]Я просто заплуталась[/quote]

В цьому плані мені імпонує Ваша здібність до саморефлексії. Ви вже пройшли значний шлях у пізнанні себе. Це ж чудово. От тільки емоційно чомусь Ви не відчули в тому задоволення, на жаль.

[quote]Я навіть боюся попросити допомоги, підказки, що мені робити і як вибратися? (Тому що здається, якщо я проситиму допомоги, то це я знову гратиму роль жертвоньки, яка нічого не може і не знає?)[/quote]
Що можу сказати - хибна установка. По-перше. Ви вже багато чого знаєте і вмієте. А, по-друге, відкритись і попросити допомоги в того, хто може її реально надати, - це прояв сили і жаги до змін. 
До того ж, за Вас ніхто нічого не буде робити. Шлях долати будете самі. А допомога може бути у вигляді щирого спілкування, обміну думками та почуттями, спільного переживання нового досвіду.

Валентина Жемчужникова · Answer

Если вы замечаете связь своего поведения и того, как вы жили в родительской семье, то уже отлично)
Осталось пойти в психотерапию и работать с этой темой, а также разбираться, когда и почему вы реагируете тем или иным образом, проживать эмоции и искать другие способы взаимодействовать с людьми.

Татьяна Штапова · Answer

[quote]З батьками зараз в мене ніяких стосунків немає, ми не спілкуємося. Раніше стосунки були нестабільні, іноді хороші моменти, іноді агресія і різні проблеми, були епізоди різних форм насильства щодо мене в дитинстві, підлітковому віці, юності. Відносини між ними були дуже токсичні, між ними постійно була ніби війна.[/quote]
Доброго дня. На жаль, той травматичний досвід, який Ви отримали в дитинстві, впливає на Ваше життя зараз. Це стосується як епізодів насильства, так і токсичних відносин між батьками. Добре, що були й хороші моменти, вони надали Вам можливість відчути інший досвід, на який можна опиратись. Але якщо говорити в цілому, то той сімейний сценарій, який був в батьківській сім'ї, тим чи іншим чином відображаться в Ваших відносинах з чоловіком і взагалі з оточуючими людьми. Щоб його "переписати", варто звернутись до психолога. Ви вже самостійно проаналізували своє життя, зробили важливе відкриття, і було б корисно для Вас продовжити цей процес, але з підтримкою спеціаліста, щоб мати можливість по-новому подивитись на своє життя, щось в ньому змінити і відчути полегшення через деякий час.

[quote]В результаті я і є жалюгідна і неспроможна, залежу від чоловіка матеріально і психологічно, не задоволена ні відносинами, ні життям взагалі і просто наче в ямі яку викопала сама ж. А хотіла б жити гідним життям, бути в хороших рівних відносинах, бути достойною, знати себе і могти за себе постояти.[/quote]
Напевно, у Вас не було такого досвіду, Ви не знаєте, як це, стабільно відчувати себе достойною людиною і жити гідним життям. В дитинстві Ви часто бачили інше, але всьому можна навчитись. Зараз Ви доросла людина, і від Вас залежить, яке життя у Вас буде попереду.

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Я – аб'юзерка. І що тепер?

Ответы психологов