З чого почати, щоб налагодити своє життя, коли ти психічно неврівноважений, та залежний?

↩ Реакція на відповідь № 336295 для Алла Григорівна Веленко

Батька не бачила, тільки дзвонив інколи, а потім й зовсім перестав. Але я була впевнена,що в ньому не мала потреби, що материнської любові мені вистачає. Та тут я теж трохи помилилася. Моя мама не отримала любові від своєї матері, та в цілому склалося в неї таке життя, що вона завжди була жертвою в стосунках, аб'юзу зі сторони батьків, тому завжди жалілася мені, я завжди до неї мала жалість, тому як в мене щось було добре, я ніколи не розказувала ( вважала що їй буде смутно,що в неї завжди не гаразд) Вона вбивала мені що достатньо дала любові та опіки, але я була сама по собі, була тиха дитина, а тому "золота" ,мама гуляла десь, а я тільки рада ,бо робиш, що хочеш. І якийсь час вважала, що це є нормально в сім'ї. Хвалилася одноліткам (10-11 років), що ніхто мене не чіпає ,роблю що хочу. А тому, майже не навчалася, не знайшла свого місця(хоча завжди шукала та кидала на пів кроку). Потім у мами з'явився чоловік, а там й брат молодший на 12 років, й з самого народження я завжди сиділа з братом, не мала вільного часу, бо батьки наче господарюють, але щось в них не виходило. Вона завжди кричала, для мене то був завжди стрес, завжди ми були погані й тільки вона все робе. Потім я сказала що мені набридло сидіти з братом, то перекинули на мене господарство. Я сама по собі є лінива, тому могла десь філонити) Та як криків стало більше, я починала віддалятися від них з 14 років, часто ночувала у подруги, а як ні, то вечорами просто ходила по вулицях, або сиділа в кімнаті в якій не було двері(бо як казала мама, " ти в так тут сидиш від нас закриваєшся, а як двері поставимо, то взагалі не будеш виходити).
Зараз я пишу в такому негативному контексті, бо все то прийшло до мене аж після 18, а тоді я вважала, що так має бути й боялася її скривдити, а себе корида , чому я не така як всі, чому мені погано та без причини? Чому з дитинства мене штурхали з дитячих компаній ? В так далі й складалося ,що я не вписувалася. Мала ліпшу подругу, й я їй для чогось брехала, що маю вже хлопця( в 11 років) а від імені одного хлопця, я писала до неї любовні листи, ( мені було совісно, снилися жахи, що то розкриється, але продовжувала) й дійшло до того, що подруга напряму передала листа до "коханого" , а я її не зупинила, й сталося те, що мій жах здійснився 🤦 Зараз можу сказати, що заздрила їй, вона була мегаактивною, завжди на слуху, а я тиха "золота" дитина.
І як то все скомбінувати, я не знаю, але пишу, те що болить,хоча вже 26 й маю ще гору історій...
Й додам, що як з 15 років траплявся мені якийсь хлопець, я кожному дозволяла собою керувати, давала себе цілувати, хоча того не хотіла, бо з однієї сторони не хотіла образити, а з другої ,думала, що може з того щось буде... Але були тільки плітки про мене в не гарному світі.

↩ Реакція на відповідь № 336299 для Татьяна Штапова

Так, внутрішня я розумію,що маю сама робити висновки та влаштовувати своє життя, а зовнішня те й робе, що скидає з себе відповідальність. І я то розумію, але все одно роблю навпаки...

До цього хлопця я жила 7 років з першим коханням, в якого була закохана понад 2 роки перед нашими ж стосунками, він мав іншу дівчину тоді, але вони часто рвали стосунки, і як в нього було погано він користувався мною, як мирився - зникав з мого життя. Та через рік він знов з'явився й так ми були разом 7 років, але любов моя до нього пройшла ,як стала відчувати що можу більше, а йому достатньо й того,що є. Тому я не розірвав з ним стосунки поїхала працювати (на пів року) до іншої країни. Там я познайомилася з компанією, яка значно відрізняється від моїх старих. З їх слів вони були безстрашні, швидко достигли якихось результатів та все в житті дається легко. То мені таких людей не вистачало, й там був той хлопець в компанії, теж зі слів багато чого обіцяло) + Була схожа ситуація зі стосунками, якось все швидко розвинулося, що цей хлопець орендував двокімнатну квартиру ( як вияснилося , з метою що я вже переїду і будемо платити навпіл) то маніпуляціями щодо відчуттів та гарною локацією він підбив мене на те, але я сумнівалася, та він тиснув. А я себе переконувала ,що то на деякий час, не планувала нічого серйозного. Він маніпулює далі ,що нікого так не любив й що буде з ним як я піду. Я вже намагалася розірвати, але потрібен був час почекати до переїзду, то він ридав, давив на жалість, й я все звела до того, що ми досі разом.
Щодо залежності.Він запропонував мені психотроп, коли мені було погано, я відмовлялася, але він переконував цілий день ,що то як енергетик, на той момент сам тільки пару разів спробував. З тих пір в мене все як в тумані, немов я зациклилася , бувало щось прийде в голову "що може щось йде не так" , але то було вище, й ось я вже на межі