мені дуже легко відпускати людей

Доброго вечора! Останнім часом помітила, що зовсім не вмію співчувати людям, радіти за них, переживати, пропускати через себе те, що вони проживають. Коли я спілкуюся з близькими людьми, часто вибачаюся за те що не можу їх морально підтримати, бо не відчуваю того, що відчувають вони в той момент коли мені відкриваються, можу лише сухо запропонувати варіанти вирішення проблеми. Я навіть намагалася уявити себе на їхньому місці, але не виходить поспівчувати все одно. З цього в моїй голові вийшла ще одна проблема, що я не можу надовго і сильно закохатися, і якщо знаходжу потенційного партнера, то навіть якщо я відчуваю закоханість, то дуже легко можу цього позбутися. Так само в дружбі. Якщо навіть мені дуже добре з людиною і наше спілкування іде дуже легко і мені все подобається, то як тільки ми починаємо віддалятись, то я просто кажу собі типу ну і хай, не буде далі - то не буде. І забуваю про цю людину назавжди, бо вона насправді ніколи мене і не хвилювала, мені просто було весело і я отримувала якісь емоції разом з цією людиною, але те що цього більше не буде мене зовсім не бентежить. Нема бажання писати, дзвонити і тим паче цікавитися життями інших людей взагалі. Моє спілкування з друзями це чисто поділитися чимось новим або смішним, сходити кудись разом щоб не самій, і як плату за це я віддаю свій час на такі самі дії з їх сторони стосовно мене. Але я ніколи щиро не переживаю і мені не цікаво насправді що в них там відбувається. Скажіть будь ласка чи це нормально :)