Добрий день, маю таку проблему, можливо це і не проблема, але... Замітила, що коли в будь якій розмові де я спілкуюсь із знайомими, і коли стоїть моя мама завжди перебиває, тобто я говорю речення, посеред моєї розповіді втручається мама, і якби я не розмовляла, не повишала голос, мама розмовляє разом із зімною, тобто - розмовляємо вдвох. Раніше говорила їй про це, просила не перебивати, дякувала що не перебиває ;але замітила , що і продовжує перебивати, і я починаю замовкати. Набридло. Як із цим боротися?
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Якщо не проблема, то що? Або чого тоді на "пустому місці" звернулись до психологів?
цитата:
Замітила, що коли в будь якій розмові де я спілкуюсь із знайомими, і коли стоїть моя мама завжди перебиває, тобто я говорю речення, посеред моєї розповіді втручається мама, і якби я не розмовляла, не повишала голос, мама розмовляє разом із зімною, тобто - розмовляємо вдвох.
Варто поставити мамі питання - навіщо ти це робиш? Просте питання, від якого важко відвертітись. До речі, маму запитували?
цитата:
Раніше говорила їй про це, просила не перебивати, дякувала що не перебиває ;але замітила , що і продовжує перебивати, і я починаю замовкати.
На вашу думку, що це означає у ставленні до вас?
Які почуття до мами через її манеру втручатись у вашу розмову?
цитата:
Як із цим боротися?
Вважаю, спочатку треба в усьому розібратись, а вже потім визначатись з напрямком дій.
Вопрос ваших границ.
Стало интересно, а как часто вы с мамой стоите рядом во время разговоров с другими людьми?
Вы как маме говорите про то, что вам неприятно ее поведение?
И когда вы это говорите? Во время разговора или потом?
Какие в целом у вас отношения?
Что именно вы чувствуете, когда мама так себя ведет?
Дополнение от автора вопроса·
Як часто разом стоїмо- 3-4 р в місяць.
Вже ніяк не говорю, замовкаю.
Злюсь, раніше казала щоб не перебивала, але тщетно,
Що відчуваю-мені не приємно, падає самооцінка.
Вы с мамой гуляете в это время?
Почему вы ничего не говорите уже?
Почему замолкаете в разговоре, а не тут же на месте не просите маму не перебивать вас?
Как зависит ваша самооценка от поведения мамы?
Дополнение от автора вопроса·
↩ Реакція на відповідь № 339468 для Валентина Михайловна Жемчужникова
Зустрічаємо знайомих під час шопінгу
Не говорю, бо немає смислу, нічого не міняється.
Анно, а мама в своїх висловлюваннях знецінює ваші?
Чи вона каже щось зовсім своє, що не чіпає те, що сказали Ви?
Просто тут можливі різні варіанти.
Може мама постійно Вас критикує, і коли це відбувається ще й в присутності інших, то це Ви вже відчуваєте, як "перебор".
Тоді варто розібратися з кордонами між мамою і Вами.
А може бути і так, що мама просто відчуває себе повноправним учасником бесіди, адже коли декілька людей спілкуються одночасно, то всі мають рівні права.
І тут уже варто розібратися з вашим "баченням" того, що мама саме Вам не дає сказати, а не Ви їй.
Знаєте, є люди, які скрізь бачать, що їх перебивають, відстоюючи свої права.
А є ті, яким байдуже, бо вони і так впевнені в собі.
Тобто, якщо мама "постійно втручається", то це скоріше тільки проявляє занижену самооцінку, але з цим важливо розібратися.
Границы такая штука, что их недостаточно 1-2 раза обозначить и второй такой "О, точно, спасибо, что сказал, больше не буду" и реально больше не нарушает их. Увы, чаще всего, особенно в близких отношениях, нужно десятки, а то и сотни раз говорить про это. А также показывать свои границы действиями. Например, сказать маме, в очередной раз перебившей вас, что вам такое неприятно и больше вы с ней ходить никуда не будете, пока она так ведет себя. И реально не ходите.
Я думаю, что тема нарушения границ вашей мамой есть не только в разговорах, а во многих темах еще.
Предположу, что просто это нарушение границ при других людях и вам стыдно становится. А когда нет свидетелей, то можно и "проглотить" это и сделать вид, что все ок.
Есть такое?
Дополнение от автора вопроса·
Ні, вона мене не знецінює, просто ми вдвох балакаємо, кожен своє, якщо мені це надоїдає, я просто замовкаю.
Дополнение от автора вопроса·
↩ Реакція на відповідь № 339472 для Валентина Михайловна Жемчужникова
А як Ви відрізняєте, коли Вас перебивають, а коли мають право сказати щось своє?
Чи відчуваєте Ви з іншими, що Вас перебивають ?
Чи те, що мама каже, Вам виглядає цікавим, або Вам трохи соромно за те, що саме мама говорить (недоречно, на ваш погляд, чи несучасно, чи щось ще)?
1. Відділитись від мами емоційно ( сепарація).
2. Дозволити мамі вас перебивати і не боротися з мамою.
3. Звертати увагу на відчуття в тілі, коли мама вас перебиває, дозвольте собі це відчувати.
4. Після кожного разу, коли мама вас перебиває і вам неприємно фіксуйте емоцію і пишіть помітки у блакнот. Наприклад, " Мамо, я гніваюсь, злюсь, ображаюсь за те, що ти мене перебила в тій ситуації і так далі" Мамі ці записи показувати не потрібно.
Дополнение от автора вопроса·
↩ Реакція на відповідь № 339493 для Олександр Петрович Чорноіван
Я дополню рекомендацию коллеги.
Пункт 1 - основной.
Без сепарации вы и дальше будете позволять маме нарушать ваши границы и злиться.
На моей страничке есть пару статей на тему сепарации. Я думаю вы сможете найти более подробную информацию, что это и как с этим бороться, в каком направлении двигаться
Дополнение от автора вопроса·
↩ Реакція на відповідь № 339497 для Валентина Михайловна Жемчужникова
Спасибі, обов’язково прочитаю.
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
