Травма

Question

Тато багато раз йшов з сім'ї до інших жінок і повертався назад. Коли його не було вдома зі мною зв'язок не підтримував. З мамою в мене були холодні стосунки, формальні. 
Зараз коли чоловік йде до родичів або друзів на кілька годин або днів, потім повертається додому, я щоразу переживаю це як покинутість, як зраду. Розмови про те що мені не подобається і що хотілося б (наприклад щоб дотримувався домовленостей, щоб деякі вихідні був зі мною, чи якщо домовилися разом провести час щоб не міняв плани і не йшов кудись від мене –  не допомагають, не розуміє, не дотримується хоч обіцяє). Відчуваю що не маю права претендувати на це – на його час і увагу, на те щоб він хоч раз в місяць залишився повністю з нами на вихідні. Не вірю що це допоможе і що він не буде розчарований, якщо робитиме це заради мене. 

Відслідкувала деяку схожість між тим досвідом з дитинства і цим що відбувається зараз у відносинах з чоловіком. Розумію що це не все, може є ще щось щодо цього.

Я будую свої плани, займаюся своїми справами, але оце що чоловік регулярно покидає мене я дуже болісно переживаю. Навіть коли налаштувалася не реагувати. Мене накриває. Сльози, трусить, морозить, клубок в горлі, важко дихати. Відчуття покинутості. Розумом розумію що він не може і не мусить зі мною бути весь час. В робочі дні це не турбує наприклад.

Раніше з цим як я розумію допомагала впоратися зануреність в роботу деякий період, коли працювала і в вихідні, і ночами, але для цього я вже перегоріла і не можу, і здоров'я вже не те. Також допомагало відволікання на інших, але це мені точно не підходить, це інша тема. 

Знаю що на це все є психотерапія, і я вже стараюсь більше працювати щоб невдовзі мати змогу оплатити індивідуальні послуги спеціаліста. Чи можна якось допомогти собі самій зараз? Можливо є якісь вправи чи техніки для самостійної роботи щоб трохи заспокоїтися зараз самій? Я п'ю гарячий солодкий чай, загортаюсь в теплу куртку і сиджу на підлозі, стараюсь дихати спокійніше, повільніше, глибше, це трохи допомагає, але все одно мені дуже  холодно і відчуття що я можу впасти, і якось хочеться провалитися крізь землю. 

П.С. Коли розписала це тут стало трохи краще. Що ще можна зробити щоб витримати до індивідуальної терапії?

Ирина Терещенко · Answer

Доброго дня.
Розкажіть будь ласка, а чи є можливість разом з чоловіком відвідувати родичів/друзів? Як пара, а не він самостійно?
Також є велика різниця пішов на декілька годин або ж днів.

"Відчуваю що не маю права претендувати на це – на його час і увагу, на те щоб він хоч раз в місяць залишився повністю з нами на вихідні."- Чому ви так вирішили? Чому не маєте права претендувати на це?
Щодо практичної сторони: так, як ви зазначили є моменти з вашого минулого які тригерять цю історію. Тобто - підсилюють гостроту емоційної реакції, виступають запускним механізмом переживань, страхів, болісних відчуттів- з цим дійсно слід працювати в терапії у супроводі спеціаліста. 
Але в мене виникає відчуття, що ви наче бажаєте наприкінці просто спокійно реагувати і приймати таку позицію чоловіка.
І тут незовсім зрозуміла я,навіщо і Чому?
У вас є певні бажання,  або ж вам не подобається певні дії партнера, або його дії вас ображають і змушуючи переживати - навіщо це терпіти.
Сенс сімейного життя не терпіти а бути щасливою.
І тут варто дати собі таке право.
Загалом я б рекомендувала ширше подивитися на ситуацію і спитати себе: а на що у шлюбі, у стосунках я маю право? 
Якщо важко дійти спільного знаменика можна спробувати сімейну терапію, де психолог допоможе почути і зрозуміти один одного.

Ирина Терещенко · Answer

Зрозуміла вас.
Дякую за таку розгорнуту відповідь. 
Так, робота з психологом у цій ситуації дійсно може прояснити для вас багато аспектів, тим паче що запит у вас достатньо сформульований.
Це і ваше особисте відношення до себе (особисті кордони, розуміння власної цінності, робота зі страхами, комфортна комунікація, тощо)
І інших вектор стосунки з чоловіком.
Щодо того чим допомогти собі наразі- якщо вам легше викладати думки - ви можете почати вести щоденник, що б не тримати в середині себе, занотовувати емоції.
Гарний варіант це будь яка форма рефлексії і самоаналізу.
Чого я хочу, про що я мрію, що я відчуваю, що мене хвилє.
Якщо говоримо про конкретну ситуацію - які зараз почуття мої задіті, які емоції я зараз відчуваю.
Важливо не ігнорувати власні почуття, говорит з собою, аналізувати їх і тоді більше буде розуміння ситуації,  робота з емоціями дуже потрібна..
Якщо це гостра реакція, слушним буде використовувати техніки самодопомоги- дихання по квадрату як варіант,  вправа "крила метелика". Медитації теж можуть бути корисними.
Потурбуйтеся про себе, щиро бажаю знайти свого спеціаліста і дати собі можливість бути щасливою!

Татьяна Голубева · Answer

Добрий день!Ви помітили,що Вам стало легше,коли написали про ситуацію.Ви зрозуміло і докладно виклали усе гарною мовою. Часто писання у різному стилі-чи то щоденник,чи написання казки(метафоричне описання того,що турбує),вірші,історії то що -хороший спосіб переживання емоцій будь де і у будь-який час.

Татьяна Голубева · Answer

Поділюся власним досвідом-можливо буде цікаво.Я пишу щоденники все життя.У мене інструкція одна-коли думки,емоції хочуть на зовні середини,я зупиняюся,прислухаюся і пишу те,що л'ється.
Якщо Ви писали вірші,то Ви маєте власну інструкцію.
 Відредаговано автором 14-05-2023 09:31:17

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго ранку!
[quote]Що ще можна зробити щоб витримати до індивідуальної терапії?[/quote]
Пробачте мені, але ніяк не можу примусити пальці набрати слово БІЛЬ, звертаючись до Вас. Тому перше побажання - спробуйте роз'єднати себе від цього, вельми навантаженого стражданням ніку на сайті. 

По-друге, згадайте усі моменті, випадки і навіть епізоди, коли Ви були сміливою, сильною, коли Вам вдавалось досягти свого і відстояти своє. Як в дитинстві, так і в подальшому житті до нинішнього дня. Спробуйте зануритись у ті відчуття, запам'ятати їх, залишити в собі, в тілі, в думках. І запишіть їх на листочок. Зазирайте туди при нагоді. Нехай написане воскрешає Вашу віру в себе і дає наснагу для змін на краще.

По-третє, поміркуйте над питанням - чому чоловік робить і вчиняє так, як ХОЧЕ він, а Ви мусите з цим погоджуватись, відмовляючи собі у праві жити за власними бажаннями і переконаннями???

[quote]Відслідкувала деяку схожість між тим досвідом з дитинства і цим що відбувається зараз у відносинах з чоловіком. Розумію що це не все, може є ще щось щодо цього.[/quote]
Погоджуюсь цілком з Вашим баченням формування сценарію на стосунки. Хороша новина полягає в тому, що сценарії можуть бути змінені(!) Так, це про терапію і співпрацю с психологом, яка відбудеться згодом. Ключовий момент, як мені здається, буде полягати в тому, аби пропрацювати уже ставший автоматично діючим  механізм залежності від емоцій покинутості і страждання! Його підживлюють страхи залишитись сам на сам з викликами долі,  понівечене почуття самоцінності і не розвинене почуття упевненості в собі. Обов'язково вірте, відродження можливе(!)

Пропоную Вам відео. Воно додасть розуміння деяких аспектів ситуації.
УВЕРЕННОСТЬ В СЕБЕ. КАК ЕЕ ПОВЫСИТЬ
https://upsihologa.com.ua/audio-video-461 

ЗДОРОВЫЕ ОТНОШЕНИЯ. КАК ПОСТРОИТЬ?
https://upsihologa.com.ua/audio-video-558

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]Тому що мені це більше потрібно – його підтримка, допомога, участь, а ще – мені потрібно зберегти в цій ситуації своє біле пальто чистеньким (ну я ж не засранка якась, щоб думати тільки про себе і вчиняти лише як мені хочеться)[/quote]
А чи отримуєте увагу до себе, розуміння і людське ставлення до ваши почуттів, а також допомгу, підтримку?..
Щодо чистенького пальта. Я не махровий егоїзм мав на увазі і тим більше не спонукав Вас його сповідувати. Власне, йдеться про святе ПРАВО людини жити за власним бажанням і не робите те, чого не хочеш. Про повагу до себе замість жертовності собою. Бо за нею легко вбачається очікування НАГОРОДИ і вгамування страху залишитись самотнім.

Алла Веленко · Answer

Доброго вечора Вік!
Так, у Вас дитяча травма, яка проявляється в стосунках з чоловіком, але...
Насправді, як на мене, причина у надзвичайно великій схильності до "злипання" з близькими людьми. І це іде, швидше за все, як родова програма... Адже, те що батько туди сюди бігав і мама мовчки його приймала знову, може говорити про схильність її до сильної психо-емоційної залежності...
Ми надміру прив'язуємося до людей тоді, коли вбачаємо весь сенс життя саме в них. Тому навіть думка про те, що вони кудись можуть подітися, викликає паніку. А це ще й питання неправильно сформованого світогляду. Коли жінка самодостатня ( не плутати з самостійною), коли є внутрішня опора та стрижень, тоді чоловіки не будуть бігати до інших жінок, бо і своя дружина буде цікавою... 
Ви пишете, що намагаєтеся заробити на терапію... Але існує поняття простої домовленості, що вирішується конкретно у переписці. Тоді як відкладаючи вирішення питання, лише можна  проблему поглибити... Відредаговано автором 14-05-2023 20:09:14

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]я сказала про один зі своїх мотивів перетерпіти неприємне [/quote]
Начебто виправдовуєте своє терпіння неприємного легітимним мотивом - не бути егоїсткою. Та річ же не в тім. Йдеться про виважені кроки для подолання існуючої проблеми - миритися з неприємним і небажаним(!) І це не про егоїзм, як, напевно, здогадуєтесь. Це знову ж таки про право БУТИ собою. 

[quote]А от жити за власним бажанням – то я точно не знаю чого хочу[/quote]
Як же так вийшло? Про "терпіти" ви добре знаєте і, здається, навіть досить непогано навчені. А от про свої бажання - тут повна невідомість. Що скажете щодо прикладу батьківської сім'ї? Окремо матері? Вони жили за своїми бажаннями, чи здебільшого мирились із склавшимся порядком речей?
А вашими бажаннями хтось цікавився в дитинстві? Може, прислухався до вас?

До речі, взнати відповідь, чого ви хочете не так вже й складно. Тим більше нікуди бігти непотрібно - взяли і запитали себе, а чого я насправді хочу?

Светлана Киселевская · Answer

Доброго дня!
[quote]Травма[/quote]
[quote]Чи можна якось допомогти собі самій зараз? Можливо є якісь вправи чи техніки для самостійної роботи щоб трохи заспокоїтися зараз самій? [/quote]
Ви бажаєте отримати
[quote]якісь вправи чи техніки[/quote]
щоб самостійно попрацювати з цією травмою?

Светлана Киселевская · Answer

Ви бажаєте отримати 
[quote]вправи чи техніки [/quote]
які допоможуть вам спокійно реагувати на 
[quote]стресові ситуації[/quote]
?
Вам підійде література (книги та підручники) з цієї тематики? Чи вас цікавить щось інше?

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]Спитати себе щоб що?[/quote]
Спитати не формально, бо якщо формально - то, дійсно, у відповідь буде ТИША. Спитати, як ви самі можете спитати, прислухаючись до себе. Не так, як могли б спитати ваші батьки. 
До речі, про батьків і дитинство. Мені здалося, що ви занадто спрощуєте і редуцируєте аспект бажань, зводячи його до бажань у матеріальній площині. А тема бажань набагото глибша і різноматніша - там і про почуття, і про враження, і про спокій, і про обійми, і про поцілунки, і про право розпорядитись собою... наприклад, чим займатись? де і з ким дитині гуляти, о котрій годині повератись додому і таке інше?   

[quote]Це як спитати дитину чи хоче вона морозиво, чи цукерку, а в результаті не дати нічого. Тож навичку прислухатися до своїх бажань доцільно розвивати поруч з розвитком навичок для їх реалізації.[/quote]
Я з вами погоджуюсь, але розвиток другого напряму неможливий без відкриття для себе першого.  

[quote]Я хочу отримати якісь вправи чи техніки які впродовж цього часу підтримають мій емоційний стан і допоможуть спокійніше прожити такі стресові ситуації щоб так болісно не реагувати[/quote]
Я особисто побачив в темі чимало корисних порад, вправ і технік (і сам до них доклався). Ви хоч одну з них почали практикувати?

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]Я зробила для себе нотатки, складаю чек-ліст, що можу робити наступного разу, коли ситуація повториться. Буде кілька варіантів на вибір.[/quote]
Прикро, але ви живете в очікуванні [quote](коли чоловік вас "покине"[/quote] І тим самим тільки закріплюєте цей механізм існування в страху. Наведені вправи, навпаки, орієнтують вашу свідомість змінювати спосіб функціонування - додавати собі впевненості, відроджувати самоповагу, проживати емоції і почуття, а не заганяти їх вглиб себе.

[quote]Ви маєте на увазі що потрібно перечислені вправи і техніки практикувати щодня? [/quote]
Пробуйте, практикуйте і помічайте, що дає вам розраду і приносить користь. Згодом винайдете свій унікальний підхід.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]Але трішки сміливою і чесною.[/quote]
Вітаю вас із цим усвідомленням і відчуттям. Так тримати))

Надежда Ивановна Шулюк · Answer

Здрастуйте. Питання для роздумів. Любов до себе: що мені подобається? Чого я хочу? Що я люблю? До чого прагну? Що я хочу робити? Що я можу зробити сьогодні для себе? 
Випишіть відповіді, спробуйте зробити хоча б декілька пунктів сьогодні, і так кожен день. 
Це можуть бути невеликі дрібнички, наприклад: щось намалювати, щось зробити (піти в парк, нарвати бузку, понюхати квітку, випити чашку кави в кав'ярні, купити собі прикрасу для волосся), будь які спонтанні дрібні бажання, почніть їх задовольняти.

Надежда Ивановна Шулюк · Answer

Дякую за зворотній зв'язок, рада що для вас було написане корисним.

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Травма

Ответы психологов