Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
Тетяна Штапова
Тетяна Штапова 4 часа тому: «цитата: «Декілька років цей стрес зливався в родину.Я, як мудра, розуміюча дружина, намагалась підтримувати,забезпечувати побут практично сама» Доброго вечора! Ви декілька років в»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 5 часов тому: «Таа, Ви праві, такі питання обговорюються з психологом в особистій переписці. Вам просто потрібно пройти за посиланням під відповідями на особисту сторінку того психолога, який Вас»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 5 часов тому: «Доброго вечора Алекс. Я правильно зрозуміла, Ви хочете зберегти сім'ю і налагодити стосунки з дружиною та дитиною? На мою думку, шанси є. Адже, якщо я не помиляюся, ви продовжуєт»
Вопрос от: Алекс Возраст: 27

Чи варто чекати поки партнер вирішить проблему?

Живу разом із хлопцем 19 років. Ми познайомилися на відстані, коли я була за кордоном. Я приїхала в Україну до нього. Він жив з мамою і мав тимчасову роботу. А коли я приїхала, ми зняли квартиру і стали жити разом спочатку на його збереження, потім на мої. Я не маю роботи тут, він теж. Ми думали яб бі вийхати разом за кордон, і поки не маємо ніяких варіантів, та я зрозуміла, що він не дуже й хоче їхати, тільки заради мене поїхав би. І потім ми домовилися, що він знайде роботу і буде нас забеспечувати. Я не хочу тут працювати, бо мрію поїхати знову і працювати за кордоном. І от гроші в нас скінчаться з дня на день, а він так і не знайшов роботи і я навіть не знаю, чи шукає. Я не знаю що він думає, просто дуже хвилююся і не знаю як ми будемо жити. Я боюся йому казати *шукай роботу, ти ж обіцяв*, мені здається що так буду тиснути на нього. Я тільки кажу, що дуже хвилююся, а він замовкає і відсторонюються. Намагається відволіктися на фільм, або на гру. І більше нічого не відбувається. Я вже думаю, може мені тут знайти роботу, і тоді може він теж знайде і так буде чесно? Але мене це не влаштовує. І якщо я знайду тут заробіток, то лише тимчасово, что б мати змогу потім знову поїхати. Але я так не хочу його кидати тут, і стосунки на відстані - це тяжко (ми з таких починали). Не знаю що робити? Що казати йому? Я розумію, що йому теж це психологічно важко. Але я вже не можу просто сидіти і чекати поки в нас не буде що їсти... І чекати, що він з цим наважиться зробити... І чи варто?
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог больше не активен на сайте

Може, це здасться Вам, Алекс, дещо упередженим чи ще якимось, але різниця у віці між вами досить суттєва - 8 років, а це різний психологічний вік, різні покоління та різні інтереси. В 19 років хлопці рідко бувають зрілими, все більше як підлітки. Вважаю, що Ваш хлопець просто банально не доріс до дорослих обов'язків, на які Ви очікуєте.
Доброго дня!
цитата:
Я розумію, що йому теж це психологічно важко. Але я вже не можу просто сидіти і чекати поки в нас не буде що їсти... І чекати, що він з цим наважиться зробити... І чи варто?

Вам важко. Вам складно. Очікування не виправдовуються. Тож як допомогти собі?
Пропоную кілька разів перечитати свою тему з особливою увагою на питаннях.Ви маєте щось відчути і щось важливе збагнути - про хлопця і його безпорадність. І, головно, про себе, зокрема, про те, як йдете в контакт з чоловіком і на чому його будуєте...

цитата:
Я тільки кажу, що дуже хвилююся, а він замовкає і відсторонюються. Намагається відволіктися на фільм, або на гру.

Схоже, що він перебуває в ролі дитини. Якщо так, то в якій ролі перебуваєте ви?
...
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 344427 для Владимир Анатольевич

Вам важко. Вам складно. Очікування не виправдовуються. Тож як допомогти собі?
---
«У Психолога»: https://upsihologa.com.ua/ask/ask.php?id=57982 Чи варто чекати поки партнер вирішить проблему
Думаю, что в стосунках очікування не мають виправдовуватися. Тобто їх взагалі не має бути - бо це такий собі тягар, варто навчитися приймати себе і людину поряд такою як вона є. Але відчуваю щось недосконале в цьому моєму ствердженні... Бо думаю, что в стосунках також маюсь бути домовленості, які створюються, аби задовільнити потреби обох, особливо коли вони в чомусь суперечать один одному. І як тоді не очікувати? Я бачу тільки один вихід як собі допомогти. Не очікувати і самій шукати вихід із ситуації. Але тоді я буду відчувати, що це не чесно і я перетворююся дійсно в *маму* для нього, яка сама за нього все вирішує. І цей вихід існує в моїй голові тільки поряд з розривом стосунків. Але я не хочу іх розривати, я маю надію, що існує інший вихід, а я його просто не можу збагнути. Може варто поговорити з ним, але про що говорити? І як?
Дополнение от автора вопроса ·
Насправді ж я хочу підтримати його і допомогти в цьому кроці "дорослішання" - знайти роботу. А мої переживання і дорікання навряд допоможуть. Але наполягати на розмові і "нав*язувати" свою помічь - теж не варіант. Бо він не звик говорити про свої переживання.
Юлия Якименко — психолог
Юлия Якименко психолог
Дніпро ·
Здравствуйте!
Вы пишите в основном о зоне ответственности, кто из Вас ее на себя возьмет!
А чего Вы ждете, если пишите, что и тему эту поднимать не хотите.
В паре нужно обсуждать и оговаривать все ,что беспокоит, иначе так можно остаться и жить с догадками, кто что хочет, кто что будет или не будет делать!
...
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог больше не активен на сайте

цитата:
Насправді ж я хочу підтримати його і допомогти в цьому кроці "дорослішання" - знайти роботу.

Тобто виховати чи перевиховати?
Бо вочевидь хлопчик ще не дозрів:
цитата:
Намагається відволіктися на фільм, або на гру.

От і залишаються НЕ підтримка і допомога, а виховання і перевиховання.
...
Юлия Трясун — психолог
Юлия Трясун психолог
Черкаси ·
Допомоги в дорослішанні важко. Людина має дорости до деяких процесів взяття на себе відповідальності сама. 19 років- досить молодий вік.
...
цитата:
Думаю, что в стосунках очікування не мають виправдовуватися. Тобто їх взагалі не має бути - бо це такий собі тягар, варто навчитися приймати себе і людину поряд такою як вона є. Але відчуваю щось недосконале в цьому моєму ствердженні... Бо думаю, что в стосунках також маюсь бути домовленості, які створюються, аби задовільнити потреби обох, особливо коли вони в чомусь суперечать один одному. І як тоді не очікувати? Я бачу тільки один вихід як собі допомогти. Не очікувати і самій шукати вихід із ситуації. Але тоді я буду відчувати, що це не чесно і я перетворююся дійсно в *маму* для нього, яка сама за нього все вирішує. І цей вихід існує в моїй голові тільки поряд з розривом стосунків. Але я не хочу іх розривати, я маю надію, що існує інший вихід, а я його просто не можу збагнути. Може варто поговорити з ним, але про що говорити? І як?

Прийміть як факт реальності власне Авторство за те роздоріжжя думок, емоцій і пошуків виходу з тупика, в якому опинились.
Чогось вам явно не вистачає. Напевно, усвідомлення своєї залежності від потреби рятувати МЧ. А також сподівань на диво.
І справа ж не в ньому. Сподіваюсь, ви це розумієте. Ви його такого обрали. Це ви намагаєтесь реалізувати свій сценарій. Чи, дійсно, цей сценарій окаменів і його ніяк неможна змінити?!
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 344484 для Владимир Анатольевич

Дякую за таку відповідь! С самого початку наших стосунків я намагалася не "рятувати" його, а все одно втрапляю в цю пастку. Чому? І як перестати це робити? А ще не зовсім зрозуміла цю фразу:
"Прийміть як факт реальності власне Авторство за те роздоріжжя думок, емоцій і пошуків виходу з тупика, в якому опинились." - Поясніть будь ласка.
цитата:
С самого початку наших стосунків я намагалася не "рятувати" його, а все одно втрапляю в цю пастку. Чому? І як перестати це робити? А ще не зовсім зрозуміла цю фразу:
"Прийміть як факт реальності власне Авторство за те роздоріжжя думок, емоцій і пошуків виходу з тупика, в якому опинились." - Поясніть будь ласка.

Думка проста - людина робить власний вибір, той чи інший. І тому вона є автором всього того, що з нею відбувається. Навіть, якщо вона усих аспектів не усвідомлює.

Продовження. Відколи вона створює свою реальність в тому вигляді, який її не задовольняє, то вона ж може цю реальність змінювати. Здебільшого сама, іноді за допомогою інших, в тому числі психологів.

Ваша модель побудови близькості, ймовірно, базується на "рятуванні". Мабуть, вважається при цьому, що врятований має потім віддячити. Напевно, ця схема виникла в дитинстві у стосунках з батьками (кимось з них) і в подальшому закріпилась.
...
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 345282 для Светлана Владимировна

Добрий вечір! Я здивована, що маю відповідь від вас через стільки часу. посмішка! Як вирішилося питання з його роботою, я не знаю. Була розмова, де я в котрий раз озвучила свої переживання, і він замовк і відсторонився. А потім він таки сказав мені "Я теж хвилююся, але придумав як долати свої переживання, А ти сама придумуй як долати свої." І я думала. Я вирішила їхати за кордон. Декілька днів ми більше не сварилися і жили наче ніяких проблем немає. А гроші таки скінчилися і їжа почала закінчуватися теж. А потім я йому сказала про своє рішення і він декілька годин відсторонено мовчав, а потім прийняв це моє рішення і ми провели ці декілька днів перед від*їздом в мирі і любові, сумували, що доведеться розлучитися, але домовилися, що це тимчасово. Що потім я приїду, або він приїде. І він провів мене до автостанції. Це було 5 днів тому. Було важко - сумно і болісно. Ми переписувалися на відстані декілька днів, сумували і жартували і не говорили про проблеми. Хоча я знаю, що в нього буквально немає грошей і їжі і за квартиру скоро платити. А він говорив - не хвилюйся про це. І от я в думках і турботах про себе. А він про себе не розповідає. А наразі взагалі вже другий день не відповідає на повідомлення. Я і боюся, що ми так розірвемо стосунки назовсім і в той же час не хочу в це вірити. Але й не хочу будувати їх так як це було раніше. Але й боюся, що по інакшому саме з ним може вже й не вийти.
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.
Хотите прямо сейчас задать вопрос психологу онлайн бесплатно?