Я погана мама

Доброго дня! В мене є донька, якій майже 4 роки (3,9) і я погана мама.
Мені не цікаво з нею, вона мене злить і часто дратує.
Вона вимагає дуже багато уваги (принаймні більше, ніж я можу їй її дати). Моя донька гіперактивна: вона взагалі ніколи не буває спокійною, постійно стрибає, бігає, дуріє і вимагає, щоб я робила те саме. Їй треба щоб вся увага була їй, тільки з нею розмовляли, тільки на неї дивилися, тільки з нею гралися. Влаштовує істерики, якщо я розмовляю з чоловіком чи ще з кимось. І ще й змушує, щоб я була весела. Так і говорить : "будь весела!", Це означає, що я маю сміятися. А мене це страшенно дратує. Ніякого власного простору. Вона просто витягує з мене всю енергію. Зараз в садочку канікули і піде в садочок вона аж в вересні. І від однієї думки про це мені хочеться плакати. Я хочу кудись втекти від неї. Вона така енергійна, така істерична і така вперта, що поряд з нею я почуваю себе малою вразливою дитиною, яка хоче сховатися десь за ліжком. Чоловік говорить, що це просто вік такий, а ще говорить, що вона абсолютно моя копія. Я все це розумію. Я розумію, що проблема не в ній (вона абсолютно нормальна здорова дитина, яка веде себе відповідно до свого віку). Я розумію, що всі її істерики і вся її впертість, від того що вона бере участь з мене приклад. Я розумію, що треба бути стриманішою, що треба приділяти їй уваги більше, треба розмовляти і пояснювати їй все спокійно. Але справа в тому, що я не можу. Я граюся з нею через силу, бо треба, а не тому що хочу. Я стримую себе і намагаюся бути м'якшою, але мені погано вдається. Я не хочу возитися з нею весь день, я не хочу слухати її істерики. Як бути? Продовжувати робити через силу, тримати все в собі? Боюся, що я вже не витримую. Що зі мною не так?