Боюсь завагітніти

Доброго дня.
Ситуація дивна .
мені 26, вже давно заміжня.
чоловік дуже хоче дітей.
а я ні.
уявити , що буде крошка і чоловік буде нас з нею любити- ок, так типу можна, і я вже і не проти дітей
але потім, я згадую , що в країні війна, все не стабільно, діти догорого, чоловік постійно у відрядженнях, у нас немає власного житла.Що я буду сама з дитиною, в режимі тотал.економія.
у мене не буде своїх грошей.
ми не зможемо нічого відкласти, бо буде дитина, якій постійно щось треба.
і все, планка падає.
сльози, біль, істерика.
у мене були аборти.
розумію, що ще один зробити не зможу.
я не шкодую про аборти.
я шкодую, що не змогла зробити так, щоб вони не були потрібні
чоловік вже на пряму просить дітей.
говорить, що сім'я без дітей не сім'я.
обіцяє, що ми впораємось.
а я хочу бачити план. Він ображається, бо мені постійно всього мало, бо я відтягую народження дитини. Він хоче дитину , він працює .Але план чіткий дати не може, бо в цій країні не можна нічого планувати.
я відчуваю смуток, бо не можу дати те, що він хоче.
відчай, бо не відчуваю бажання бути мамою.
я накрутила себе, що вагітна вже..хоча тест доки мовчить.
мені страшно.
я без сил.
і бачення : " як жити, якщо ти маєш дитину"
у мене відчай. і я не маю людину, якій би прямо могла сказати про всі свої переживання.
а ще страх, бо якщо я реально вагітна, то я знищу себе сама морально , своє оточення і дитину.
чому я не можу радіти,як всі нормальні жінки?чому я в цьому бачу лише тягар.
допоможіть прийняти ситуацію