Як перестати зливатись

Question

Доброго дня!
Здавна прагну стати блогером. Останні кілька років хотіла цим займатися професійно. Багато разів починала вести блоги на різних площадках, як тематичні, так і лайфстайл, особистий блог. В результаті через деякий час закидала і видаляла.
Ситуація особливо загострилася останнім часом: створюю профіль, оформлюю, починаю вести, просувати і в якийсь момент видаляю, а саме – видаляю коли в мене виникає якийсь більш менш суттєвий стрес, будь-який, тобто як пов'язаний з блогом, так і не пов'язаний. Це було вже дуже багато разів.

Я хочу розвиватися, заробляти на блогерстві, розвивати цю сферу в Україні взагалі, стати видатним блогером, який говорить про важливе, в тому числі займатися психологічною просвітою, говорити на широкий загал про свідоме споживання, здоровий спосіб життя, фінансову грамотність, тощо. Є багато цікавих тем, які я хотіла б розкривати в блозі і вважаю що вони важливі і для інших людей.
Але починаю і постійно закидаю. Я дуже критична до себе, і все що я робила досі – вважала не достатньо добрим. Мені це вже набридло. Проходить час, а я займаюся дурнею, адже якщо почати і працювати, то вже тисячу разів я могла б досягнути гарного результату.

Як мені перестати зливатися? Як створити блог, вести, розвивати і не видаляти при найменшому стресі?
Або якщо не виходить, то як перестати починати знову? 
В чому проблема, що я постійно видаляю, і втрачаю всі свої здобутки, але все-таки знову берусь?

П.С. Пишучи це запитання я чомусь соромлюся, очікую критики, боюся, що мені у відповідь почнуть писати, що все це моє блогерство маячня і мені варто зайнятися серйозною нормальною справою, і що взагалі моя ідея/мрія/задумка стати блогером абсолютно провальна і таким чином я уникаю справжнього дорослого життя...

Наталия Горская · Accepted Answer

Знаєте,  саме такі "цікаві моменти " дуже важливі,  адже це прямий внутрішній відгук,  несподіваний,  але справжній. 
Можливо ваш досвід  самозахисту від критики (навіть якщо він не озвучений,  а як внутрішній діалог)  набагато більший,  ніж досвід  бачення своїх сильних сторін. 
Плюс система внутрішніх установок, яка налаштована  на критику себе. 

"Що далі " - крок за кроком ...навіть  якщо дуже маленькими кроками,   спочатку до Себе,  а потім далі,  і далі , з помилками,  але з цікавістю і натхненням.

Светлана Киселевская · Answer

Добрый день!
Если вы хотите говорить
[quote]про важливе, в тому числі займатися психологічною просвітою, говорити на широкий загал про свідоме споживання, здоровий спосіб життя, фінансову грамотність, тощо[/quote]
то вам надо быть компетентной в этих областях (то есть иметь соответствующее образование и опыт).

Или хотя бы уметь уверенно говорить о том, в чем вы не являетесь профессионалом.
Например, как в диалоге из известного фильма:
— А если меня что-нибудь спросят? 
— Я ляпну. 
— И ляпай. Но ляпай уверенно. Это называется точкой зрения.

Поэтому если вы хотите
[quote]перестати зливатися[/quote]
вам надо становиться профессионалом в какой-то области (психология, ЗОЖ, финансовая грамотность) и/или развивать уверенность в себе.

Светлана Киселевская · Answer

[quote]а як маленьке медіа[/quote]
Значит надо быть профессионалом в сфере медиа.
А именно, быть журналистом.

Или не быть.
Но тогда уметь уверенно держаться перед камерой.
И высказывать свою точку зрения.
А это тоже навык, которому надо учиться, как и развивать уверенность в себе.

Мария Радченко · Answer

Вітаю!

[quote]боюся, що мені у відповідь почнуть писати, що все це моє блогерство маячня[/quote]
Страх почути конкретне звинувачення може вказувати на те, що у Вас вже був негативний досвід, коли соціальне оточення знецінювало Ваші досягнення, захоплення або інтереси. Важко валідувати (визнавати цінною) свою працю, якщо в дитинстві і підлітковому віці Ви  не отримували валідацію від значущих людей.

Тим часом, багато професій так чи інакше пов'язано з критикою людей. Особливо болгінг, бо це публічна діяльність. Критика буде обов'язково в тому чи іншому вигляді, але важливо як Ви на неї реагуєте. Реагувати на щось неприємне негативними емоціями нормально, якщо це не заважає Вашому повсякденному життю і не змушує змінювати спосіб життя або свою думку тільки через те, що хтось щось сказав.
Конструктивна критика може бути джерелом для особистісного розвитку, але Ви маєте право її не приймати, якщо вона непрохана. За деструктивну критику можна банити гостей блогу, адже це Ваш особистий простір, а не публічний туалет.

Я думаю, на початку блогерської діяльності не варто сильно тиснути на себе (та і взагалі ніколи не варто), а спробувати робити те, що Вам подобається, безвідносно думки оточуючих.

Наталия Горская · Answer

Можливо страх отримати критику є відлунням  батьківської оцінки вашої діяльності,  або вашої невпевненості у цьому виборі. 
Тут немає сенсу критикувати. 
В тому числі і Вам самій себе. 
Адже Вам важливо розібратися в суті  питання,  а критика завжди створює додаткові перешкоди. 
Навіщо Вам витрачати енергію на відбиття критики,  якщо можна її витратити з користю. 

Щодо блогерства.
Можливо є сенс  дещо звузити  напрямок,  адже дуже складно  бути професіоналом  в багатьох галузях. 
І тут важливо прислухатись до себе,  а яка саме галузь  більше цікавить.

І ще такий момент. 
Чи ваш вибір блогерства випадково не  оснований на  певній  "легкості " цього виду заробітку?
Існує  таке розуміння цього процесу,  що ніби кожен може це зробити, варто тільки розуміти  певну схему. 

Зробити то може й може кожен. 
О от чи будуть його слухати?
Бо щоб слухали/дивились,  треба, щоб людина мала певну харизму. 
Людина, яка чимось захоплюється,  займається і має певні результати, при цьому ще й може цікаво  про це розповісти, та ще й може мотивувати особистим прикладом- це дійсно цікаво. 
Але якщо людина може тільки інформувати,  без власної включеності в процес- навряд чи це цікаво. 

Ще одним боком "медалі" тут є  "завжди бути серед всіх ", тобто значне зменшення приватності. 
 Є люди, яким конче необхідно  більшість часу бути без свідків. 
Як Вам з цим?

А ще є момент постійної "гонки "- треба постійно готувати нові матеріали,  щоб бути  "на коні".
Але це дуже виснажує.
А як Ви ставитесь до потреби постійної напруги та пришвидшення?

Загалом важливо розуміти,  які внутрішні причини скреровують  Вас до того, чи іншого заняття. 

Може тут було бажання довести батькам(або іншим), що "я зможу і без цього вашого  "треба вчитися/працювати/старатися/...", або ж здавалось, що це швидко і просто, і можна отримати багато грошей,  або ж тут керує потреба отримати  увагу та визнання,  або хотілося бути схожою на когось,  хто асоціюється з певними рисами характеру, які хотілося  б сформувати і в собі тощо. 

Важливо проаналізувати  що саме спонукало Вас перервати процес роботи. 
Тут може бути багато причин,  від страху("що я буду робити з цим велики проєктрм"), невпевненості в собі ("я не зможу ") до роздратування  ("та не хочу я постійно всіх кудись вести").

Важливо слухати себе і розуміти коріння  вашого бажання  цим займатись.

Анна Борисовна Королёва · Answer

Здравствуйте! А с какими чувствамии мыслями связано это действие:
[quote]В результаті через деякий час закидала і видаляла.[/quote]

Интересно, Вы можете подробнее описать ситуацию из вашей жизни, вызываюющую стресс? 
[quote]суттєвий стрес, будь-який, тобто як пов'язаний з блогом, так і не пов'язаний. Це було вже дуже багато разів.[/quote]

Светлана Киселевская · Answer

[quote]а як маленьке медіа[/quote]
Вы не зря упомянули медиа.
Потому что на каждого раскрученного блогера, в основном, работает целая команда профессионалов.
И многие из них начинали свою блогерскую деятельность с того, что нанимали необходимых специалистов.

Да, возможно, есть и те, кто раскручивал себя сам и выезжал на контенте.
Но тогда они имели ярко выраженный истероидный радикал (отвечающий за актерство) и были уверены в себе.

Поэтому если у вас чего-то не хватает (денег для профессиональной раскрутки, истероидного радикала или уверенности), то этому всему надо учиться (зарабатывать деньги, осваивать актерское мастерство, развивать уверенность).
И тогда ваша мечта стать блогером несомненно осуществится.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго дня!
[quote]Як мені перестати зливатися? [/quote]
Хочу Вас підтримати. Ви шукаєте себе. Ви налаштовані розвиватись і приносити користь іншим людям. Проте...на жаль, зливаєтесь.
Тому варто уважно дослідити, а чому саме зливаєтесь? Це я про взаємодію з психологом в індивідуальному форматі.

З того, що я помітив на поверхні: 
[quote]видаляю коли в мене виникає якийсь більш менш суттєвий стрес, будь-який, тобто як пов'язаний з блогом, так і не пов'язаний. Це було вже дуже багато разів.[/quote]
Тобто стресс сильніший за Вашу МОТИВАЦІЮ? 
У Вас не спрацьовують механізми протидії стресу?
Що там в основі - невпененість в своїх силах? страх помились і отримати врешті поразку?

Інша помітна риса і обставина:
[quote]Я дуже критична до себе, і все що я робила досі – вважала не достатньо добрим. Мені це вже набридло.[/quote]
Отже, Вам звично себе знецінювати. Так би мовити, обнуляти. Звідки і від кого пішла ця ганебна звичка? 
Через що не вдається ставитись до себе і своєї творчості з повагою і обережно? Відредаговано автором 18-09-2023 17:46:20

Vitaliya Melnik · Answer

Добрий день. [quote]Пишучи це запитання я чомусь соромлюся, очікую критики, боюся, що мені у відповідь почнуть писати, що все це моє блогерство маячня і мені варто зайнятися серйозною[/quote]
Читаючи вашу історію і це уточнення - розумію, що у вас присутній страх оцінки, можливо страх відторгнення суспільством та деякі нотки перфекціонізму.
Це запит на індивідуальну роботу з психотерапевтом.

Павел Леонидович Басанский · Answer

Все це твоє блогерство - повна маячня і тобі варто зайнятися серйозною нормальною справою.
Та й взагалі твоя ідея чи мрія стати блогером абсолютно провальна і таким чином ти уникаєш справжнього дорослого життя...
                                                                                                                                                                    Тато

Светлана Киселевская · Answer

[quote]хочу перестати зливатися і дійти до рівня, коли справа приноситиме достатній дохід, щоб мати змогу оплатити індивідуальну роботу з психологом[/quote]
Как же вы перестанете
[quote]зливатися[/quote]
если для этого как раз и нужна работа с психологом?

И вам надо убирать страхи и развивать уверенность, как минимум.
А для этого нужны деньги, которые вы собираетесь заработать на блогерстве, из которого как раз и сливаетесь.
Замкнутый круг получается.

Поэтому вам придется пока отвлечься от вашей желанной цели.
И найти способ заработать на психолога другим путем.

У вас есть образование?
Вы имеете опыт работы?

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]починаю, зливають, знову починаю, витрачаю на це час і ресурси, не отримую результату[/quote]
На який результат очікуєте? - важливе питання. Бо якщо ОДРАЗУ на ідеальний і максимальний, то розчарування забезпечене. Адже варто розраховувати на досяжний і реальний результат(!) І ЦІНУВАТИ його. А також радіти своєму прогресу. Щодо планки амбіцій, то її варто підіймати поступово і просуватись кроками, здійсненими за рахунок Ваших особистих зусиль. 

[quote]на роботу з психологом потрібні кошти[/quote]
Згоден. Водночас не завжди великі. Є чимало психологів волонтерів, молодих спеціалістів. До речі, є психологи в центрах соціальних служб сім'ї, молоді та спорту. Наскільки мені відомо, вони допомагають людям безкоштовно. Словом, ситуація далека від безвиході. 

[quote]потрібно або все ж в цій справі досягти певних успіхів, або перестати нею займатися, а заробляти на чомусь іншому.[/quote]
Актуальне питання. Потребує визначення, так куди ж НА ЦЬОМУ етапі вкладатись   силами, часом, думками, енергією? 

[quote]Для мене обнулятися це щось природнє, рідне... можна ще сказати – перероджуватись. З надією що наступного разу зроблю краще.[/quote]
Зрозумів Вас. Проте для мене обнулятись не тотожнє переродженню.
Обнулятись в моєму розумінні знецінювати себе. А перероджуватись - набувати іншої якості(!)

Описана Вами модель схожа на долю міфологічного Сізіфа, який уперто раз у раз котив на гору камінь. А камінь завжди скочувався вниз, майже досягнувши вершини.

Скрипт цього міфу люди трактують по-різному. Одні визначають як "Знову і знову", тобто про завзятість і вірність ідеї. 
Деякі категорично таврують "Ніколи". Мовляв, марна справа. Відредаговано автором 19-09-2023 10:18:10

Светлана Киселевская · Answer

Если вы проходили курсы по
[quote]інтернет-маркетингу[/quote]
то должны знать, что блогер, как и любой другой производитель услуг (вы же хотите монетизировать свою деятельность) работает на свою целевую аудиторию. 
А не удовлетворяет свои потребности 
[quote]жити, займатися чим мені цікаво, показувати якусь частину свого життя [/quote]

Потому что ваша жизнь и увлечения будут интересны другим людям только в том случае, если вы являетесь брендом или известной (раскрученной) личностью.

И если в блогерстве вы еще как-то сможете
[quote]реалізувати свої здібності, знання, надбання[/quote]
то с этим -
[quote]стати нарешті цінною/гідно оціненою/помітною[/quote]
вам точно не надо туда.
Потому что это - ваша детско-родительская история (родители не ценили, не замечали).
И решать эту проблему, как и
[quote]стати кимось[/quote]
надо в психотерапии, а не в блогерстве.

Поэтому у вас есть 2 варианта решения проблемы:
1. Проработать свои проблемы в психотерапии. И кстати, не факт, что после такой работы вы захотите быть блогером.
2. Нанять команду профессионалов (маркетолог, сценарист, режиссер, оператор, монтажер, smm-специалист, контент-менеджер, фотограф и так далее).
Но и тот и другой вариант будет требовать денег.

[quote]Працювала...[/quote]
Вам удалось на какой-то из работ получать достаточный доход?
Или везде было так, что
[quote]не вдавалося дійти навіть до рівня мінімальної зарплати в місяць[/quote]
? Відредаговано автором 19-09-2023 10:41:32

Ирина Миколенко · Answer

Доброго дня!

С того что вы описали - тут может быть несколько причин.
1. Возможно действительно не ваше... а вам это тяжело принять... так как столько раз уже пробовали... и все не получалось...
2. Возможно парадоксально вы боитесь успеха? И Успешной жизни? Боитесь славы? Боитесь что вас будут узнавать люди? Если таки - станете известным блогером.
( подсознательно боитесь - потому и кидаете все на полпути)
3. Возможно вы думаете, что вам есть что сказать... возможно и так есть что сказать обществу.
Но умете ли вы подавать информацию? Умеете ли красиво и правильно говорить? 
Умеете ли работать с публикой? Видь можно много иметь задумок и идей. 
А просто не уметь их подавать обществу.
4. Возможно кидаете все на полдороги - потому что боитесь, что так нечего и не получится... разочарования боитесь... что все зря... ну как бы действительно осознать факт, что все зря...
5. Возможно вам надо сменить сферу не столько блогерство - а чтото другое - может в другом формате работать с людьми. Модернизировать.
6. Возможно вам не хватает поддержки, позитивных откликов с окружения.
Не верите в себя глубинно и в свой успех...
вы написали, что очень самокритичны... и сами себя и стопорите... ( это уже к психологу)
7. Возможно вам надо не одной работать в вашем деле - а в команде - с людьми, кто тоже в этом чтото понимает, имеет опыт и тоже заинтересован в творчестве, в знаниях и расскрутки такого проекта.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Він би ще додав "ти позориш сім'ю", а мама б ще сказала "могла придумати щось краще". Але (тому) я не розповідаю їм про свої інтереси і плани...[/quote]
І правильно робите, що не розповідаєте. І щоб зайвий раз не відчувати внутрішній біль, і щоб справа вийшла, бо подібне токсичне ставлення рідних може НАВІТЬ зруйнувати Ваші плани.
Якась нарцисична у Вас сім'я, не знаходите? Постійне знецінення.
[quote]Так, розумію і погоджуюсь. Знаю що в моєму випадку це буде довго і дорого. Тому хочу перестати зливатися і дійти до рівня, коли справа приноситиме достатній дохід, щоб мати змогу оплатити індивідуальну роботу з психологом.[/quote]
Це знову ж прояв ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ. "Доки не зароблю достатньо...доки не..." - це нескінченне. А залежність від думки батьків залишається. Як же досягнути чогось ДЛЯ СЕБЕ, якщо Ви продовжуєте бути залежною від них?
Дивіться, навіть один сеанс може суттєво змінити ставлення до себе і хоча б частково звільнити Вас від цих пут. А якщо таких сеансів буде 3-5, то і найважливіші моменти можна встигнути пропрацювати. Звісно з тим спеціалістом, який працює ефективно і не гає час. 
А до більш детальної роботи над собою Ви завжди зможете повернутись трохи згодом, коли заробите достатьно. Бо вже ЗМОЖЕТЕ відчути, що справді ДОСТАТНЬО. Перфекціонізм же заважає це відчути.
[quote]стати кимось, стати нарешті цінною/гідно оціненою/помітною[/quote]
Це буде ТІЛЬКИ продовженням гри, до якої привчили Вас батьки - "А ну, доведи нам, що ти чогось ВАРТА в цьому житті!" Бо головна Ваша підсвідома або навіть свідома мета: довести власну ЦІННІСТЬ САМЕ для БАТКІВ. Щоб вони нарешті помітили Вас та гідно оцінили. І тим самим довели, в свою чергу, Вам, що вони Вас люблять.
Але ж...
Здогадуєтесь про що це "АЛЕ Ж"?

Наталия Горская · Answer

Пункт 1- чудова мотивація. 

Пункт 2 -  " стати кимось, стати нарешті цінною/гідно оціненою/помітною"-  це велика і болюча пастка. 

Бо Ви ВЖЕ  Є.
Ви  ВЖЕ ЦІННА. 
Ви НЕ ПОТРЕБУЄТЕ   НІЧИЇХ  оцінок.

Можна "шукати визнання"  різними способами- отримувати 5 вищих освіт, захищати дисертації,  робити відкриття,  ставати відомим актором, блогером,  міністром, олімпійським чемпіоном...

Якщо все це робиться тільки заради визнання- це глухий кут.
Людина досягає,  потім наступає розчарування, або якесь смутне "щось не так". 
1.Бо завжди є хтось  більш успішний
2. Бо завжди є хтось, хто знецінить,
 і людина знов провалиться в свою травму. 

Цей ваш 2 пункт- це боротьба дитини за любов та прийняття батьками. 

Батьки не завжди вміють донести свою любов так, як це потрібно дитині.  

Але шлях компенсації цієї любові  ніби то "визнанням багатьох "  , на жаль, не працює. 

В серіалі "Американська історія злочинів ",( частина про вбивство Версаче) дуже наочно показано, як формувалась особистість Версаче,  в люблячих стосунках з мамою та справжній цікавості до шиття. Його слава- це супутній продукт його цікавого життя. 

І на противагу показане життя того хлопця, що його вбив.
  І це життя по глибинній  суті було пошуком справжнього  тепла і любові,  але він  шукав все це на поверхні- через визнання і бажання слави.
 Бо його в дитинстві  "заточували " під "ти маєш бути самим класним", поверхнево,  не даючи можливості знайти себе справжнього.  Адже його батьку потрібен був  такий син, яким би він міг вихвалятись.  А що всередині - його батько, я думаю,  навіть і не розумів, що ця "середина" існує. 

От хлопець і  полірував  свою "оболонку",  щоб вона сподобалась  різним людям,  натомість Версаче був НЕ "оболонкою", бо він був наповненим зсередини.  

Ваше доповнення (про стрес від сварки з чоловіком)  викликало питання (ну, якщо я вірно зрозуміла,  що у Вас є чоловік) - 
а як чоловік ставиться до вашої діяльності?

Чи відчуваєте  Ви від чоловіка прийняття  себе такою, як Ви є?

Чи відчуваєте Ви потребу довести свою цінність  і чоловікові також  ?

 Відредаговано автором 19-09-2023 12:45:47

Vitaliya Melnik · Answer

[quote]Так, розумію і погоджуюсь. Знаю що в моєму випадку це буде довго і дорого. Тому хочу перестати зливатися і дійти до рівня, коли справа приноситиме достатній дохід, щоб мати змогу оплатити індивідуальну роботу з психологом.[/quote]
Так те, що ви зливаєтесь - це і є запит на індивідуальну роботу з психотерапевтом. Ви начебто себе запрошуєте у замкнене коло.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Але ж їм не вигідно гідно оцінити, тому що тоді визнати, що можливо в чомусь були неправі. І взагалі для них що б не було, то завжди буде недостатньо добре.[/quote]
Так і є. Добре, що Ви це розумієте. Вони НІКОЛИ не визнають власної неправоти - власноруч надіта "корона" на голові не дозволяє це зробити. А що переживає в зв'язку з цим їх дитина - для них не зрозуміло, а може й байдуже.
[quote]Так як і я для себе тепер, що б не зробила, то завжди недо.[/quote]
Саме так, тому і зливаєтесь, і видаляєте-обнуляєте, бо воно здається (саме ЗДАЄТЬСЯ, а не Є) Вам НЕДО, і це НЕДО нагадує Вам про те, як сприймають Вас батьки. І щоб не відчувати біль - Ви видаляєте "нагадування", тобто свій напрацьований результат.

Татьяна Афанасьева · Answer

Добрий вечір. З першого погляду блогерство - це яскраво і легко. Але за цим стоїть багато праці, натхнення. Спробуйте виписати всі підводні камені та нюанси цієї професії. І натяніть на себе, як костюм. Як вам в цьому, легко чи ні? З якими нюансами вам дуже важко буде справлятися?

Vitaliya Melnik · Answer

[quote]Так я і відчуваю цю ситуацію як замкнуте коло. Тому пишу. Шукаю як можна переосмислити і вибратись[/quote]
Запишіться на індивідуальну консультацію.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Подумала ще про таку сторону: таким чином виходить, що я ніхто і ніде. Типу, як вам таке, любі мама і тато? Тепер не вийде вихвалятися моїми здобутками (ніби своїми власними досягненнями), і в той же час чхати на мене як на людину, особистість. Але від цього і мені самій не краще.[/quote]
Так, але це вже вторинне. І для Вас, зрозуміло, деструктивне. Як підірватись разом гранатою.
Куди краще досягнути результату не для доказів комусь (неважливо навіть кому), а для САМОреалізації, тому що є чим поділитись, що віддати. Для користі людей. Бо якщо ТІЛЬКИ для себе - то чим Ви будете кращою за своїх нарцисичних батьків? Вони хочуть егоїстично вихвалятися Вашими здобутками ніби своїми власними досягненнями, а Ви будете використовувати прихильність людей задля власних егоїстичних цілей, задля слави?

Наталия Горская · Answer

"частково здається ніби доводиться грати роль нормальної жінки, яку він здатен сприймати "  - дуже шкода,  що Ви не можете бути Собою навіть із чоловіком. 

Як вважаєте,  він дійсно не сприйме Вас такою , як Ви є?

Або ж Вам тільки  здається це ?

Поняття "нормальна жінка " в даному випадку  з його пояснень, чи з ваших догадок?

Щодо основного вашого питання. 

Хиткість моменту в тому,  що НЕМОЖЛИВО  просто "викреслити" мету отримання визнання для відчуття цінності. 
Ця мета має  дуже глибоке коріння. 
Поки це не буде опрацьоване та не видозміниться в середині сама потреба- всі кроки будуть просто тими чи іншими способами захисного самообману. 
Як наприклад,  "і колись точно наповнюся" - тобто я буду робити певні кроки (побачити і прийняти свої потреби) ЗАРАДИ МЕТИ  все тої ж , НАПОВНИТИСЯ.
Тобто  потреба глибинна залишається. 
Як на гнійну рану можна безкінечно накладати нові і нові пластирі,  але вона потребує справжнього лікування. 

Ви назвали цю потребу "егоїстичною"- зовсім не погоджусь з цим.
Егоїст- той, хто хоче, щоб інші жили так, як хоче він.
В вашій потребі такого немає. 
Така оцінка скоріш є спробою критики себе. 
Не варто.
Це не ваша провина, що Ви маєте таку потребу. 
Важливо її "бачити і приймати", але все, що з цим іноді можна зробити, це просто  відокремити її від свого реального життя - "так, це про мою ненасичаєму потребу з дитинства,  а НЕ про мене і мій поточний процес/результат".

Часто близька людина, яка сприймає Вас такою, як Ви є, допомагає знизити рівень цієї потреби. 
Чи є у Вас така людина?

Ви дуже мудро бачите батьків  з їх неідеальністю.
Спробуйте так подивитись і на себе, в сенсі критики.
Ви, також як і вони, робите те, що можете. 

Ще трохи щодо блогерства. 
Дуже важливо,  щоб та сфера, яку Ви оберете для себе,  була Вам цікавою, щоб сам процес  був цікавим  і подобався.   
НЕ задля схвалень, незалежно від схвалень. 
 Як художник відчуває насолоду від змішування красок або ж від того, як краска лягає на полотно,  вихователь дитячого садочку від спілкування з дітьми, композитор  від того, як його музика передає його настрій  тощо.
Процес завжди важливіший за результат.
Внутрішні відчуття завжди важливіші за зовнішні оцінки.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Висновки гарні, але то ваші висновки, а не зовсім мої.[/quote]
А хіба це були висновки? Це була пропозиція. Пропозиція ставитись до справи ТАК, щоб НЕ залежати від оцінок батьків, не намагатись ЩОСЬ і КОМУСЬ доводити.
Це про те ж саме, що Ви написали вище, тобто ВАШ висновок:
[quote]З того що ви написали, я зробила для себе такий висновок: беручись за справу мені варто опиратись в першу чергу не на те, що я хочу від неї взяти, а на те, що я хочу в неї принести, вкласти, віддати, що в мене вже є.[/quote]
Дивно, що не зрозуміли, що напрям пропозиції ТОЙ ЖЕ. Ось мої слова:
[quote]для САМОреалізації, тому що є чим поділитись, що віддати.[/quote]
Порівняйте зі своїми.
А це:
[quote]Мій висновок такий, що треба таки бачити і не заперечувати свої егоїстичні потреби. Якщо заперечую, то я ніби під скляним ковпаком: і все хороше що "прилітає" не буде до мене доходити, а буде відбиватися, розсіюватися і ніколи не буде достатньо. Якщо побачити і визнати свої егоїстичні потреби, то принаймні буду відкритою для їх задоволення і колись точно наповнюся. Тільки тоді насправді зможу комусь щось дати і бути корисною. Доки я "голодна" – то всякі спроби будуть лише імітацією хороших справ.[/quote]
НЕ МАЄ протиріч з моїми словами:  
[quote]Бо якщо ТІЛЬКИ для себе[/quote]
Бо я не заперечував власні потреби, навіть акцент спеціально зробив на слові "тільки", який Ви чомусь не помітили. Для себе робити щось - це нормальна річ, коли ти САМ турбуєшся про себе, але коли ТІЛЬКИ про себе - то це про Ваших батьків та інших, схожих на них. Тому я й написав: 
[quote]Бо якщо ТІЛЬКИ для себе - то чим Ви будете кращою за своїх нарцисичних батьків?[/quote]
Хочете бути схожою в цьому на них? Нарцис турбується ВИКЛЮЧНО за себе, навіть за рахунок своїх дітей, тобто ВАС. І нарцис НІКОЛИ НЕ наїдається власним справжнім егоїзмом (не турботою про себе, а саме егоїзмом - це різне). Бо це його СУТЬ, а не потреба.
А "бути кращою за", це не про ПЕРЕВЕРШЕННЯ когось, а про НЕ БУТИ СХОЖОЮ в своєму підході до людей на ЇХ споживчий підхід, про який Ви самі ж і писали: [quote]Типу, як вам таке, любі мама і тато? Тепер не вийде вихвалятися моїми здобутками (ніби своїми власними досягненнями), і в той же час чхати на мене як на людину, особистість.[/quote]
Ви плануєте вчиняти зі своїми дітьми таким же чином? Будете їх використовувати задля самозвеличення та власної пихатості? Як і Ваші батьки. Або НЕ хочете бути на них схожі? І якщо НЕ хочете - то це про БУТИ КРАЩОЮ ЗА своїх нарцисичних батьків, тобто НЕ БУТИ таким же нарцисом як і вони.
Сподіваюсь, пояснив.  
[quote]Вони на своєму місці зробили найкраще що могли[/quote]
Так, виховали в Вас ЗАЛЕЖНІСТЬ від власної оцінки та величезний ПЕРФЕКЦІОНІЗМ, який у 28 років не дає Вам себе реалізувати. Це найкраще, що вони могли зробити. Згоден.

Наталия Горская · Answer

Дуже імпонує таке ваше глибоке бачення ситуації зі "сплощенням" "об'ємних" характеристик. 
Так ваші батьки, як і всі інші люди, дійсно мають багато різних, іноді протиречних якостей. 
Як і Ви.
І дійсно навіть те, що здається негативом,  може грати протилежну роль.
От як провокативні коментарі колеги, які виявили ваше бажання  "встановлення справедливості " та протесту проти звужених суджень щодо батьків. 

Щодо вашого штучного образу. 
Знаєте,  Ви дійсно так  глибоко аналізуєте  життя, бачите  і розумієте те, що багато людей не помічають. 
То невже  Ви маєте підлаштовуватись під тих, хто Вас не розуміє?

З Вами цікаво спілкуватись без обмежень,  бо Ви маєте свою власну думку.  
Ви набагато цікавіше,  ніж чиїсь "стандарти ".
Залишилось дозволити собі бути Собою. 
Спокійно і впевнено, бо саме це і є ВИ.
Так, в чомусь із невизначеністю, в чомусь із помилками,  в чомусь  з глибоким розумінням- жива, динамічна у змінах,  СПРАВЖНЯ. 

І подивитись що буде. 

Хто не готовий до цього, той не готовий до Вас.
А жити все життя під маскою,  щоб вдавати з себе того, ким Ви не є - щоби що?
Чиє тоді це буде життя?

Після вашого доповнення. 
"Найбільше хвилювання викликав пункт про те, що деякі люди можуть не так розуміти те, що я говорю в блозі (розуміти зовсім не те, що я маю на увазі)-"   ну, Ви не можете нести відповідальність за те, як людина трактує інформацію. Кожен сприймає все в міру свого розвитку,  досвіду, системи поглядів.  
Вы доносите своє бачення до тих, хто бачить світ приблизно так, як і Ви. І якщо  хоч комусь це допоможе,  то Ви вже зробите важливу справу.
Не всім.
Тільки тим, хто з Вами на одній "частоті ".



 Відредаговано автором 21-09-2023 15:56:12

Ирина Миколенко · Answer

Мне кажется, главная ваша проблема - в том, что вы сама не знаете чего вы хотите...
всевремя себе кучу оправданий найдете - почему это и это у вас не выходит...
или почему это или это вам не подходит...
Очень часто сами себе противоречите... отсюда и путаница у вас - а чего вы хотите? 
и хотите ли вообще по настоящему?
Может поэтому и срываете все свои начинания...

Узнать вам надо себя лучше. ( местами слишком самоуверенны вы )
(Но опять же, это так на подумать - мои предположения.)
А вам виднее, что и как вам лучше.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Діагнози чи "діагнози" типу "нарцис" і тд – це ок, зручно для розуміння певних типових особливостей, але це сплощення, тим більше якщо впиратися в демонізування людей через це. А що там поза "діагнозом"?[/quote]
Я прекрасно знаю, що там є, поза діагнозом) Бо в мене троє близьких родичів та троє друзів - виражені нарциси.
Так що я, як це кажуть, в темі)
Не в демонізації справа. А в наочному розумінні через досвід - і власний, і моїх клієнтів, що постраждали від таких батьків, тих руйнувань в психіці, викривлень в сприйнятті (себе, людей, світу), різноманітними проблемами в стосунках (Ваші з чоловіком, наприклад, а також з дітьми, якщо є, або будуть) тощо, які спричиняються - і як довго треба після того одужувати (навіть не роки, а десятиріччя) та проходити терапію.
[quote]Може тому що сплощення їх до ролі токсиків нарцисів – це водночас ніби сплощення мене до нещасної жертви, і все.[/quote]
Зовсім ні, не про нещасну жертву річ. Письмовий формат має свої обмеження, тому стільки неточностей в порозумінні. Це як щеплення від людей, схожих на батьків - тепер буде не настільки боляче, якби не було саме таких батьків. Тому я цілком згоден з цим:
[quote]Я вважаю що природа не помиляється, кожна особистість чимось корисна, навіть якщо говорити про деструктивних з якоїсь сторони.[/quote]
Завжди так і кажу своїм клієнтам, коли працюємо над відносинами з батьками.
[quote]Я достатньо самокритична для того, щоб визнавати ще й те, що я можу бути місцями токсичною з іншими, думаю і з дітьми теж, і мені це в собі подобається (визнавати свої негативні сторони а не вдавати з себе святошу)[/quote]
Ще й як можете. Не маю сумнівів. Той, хто виріс в подібній родині і сам частково такий же самий - має нарцисичний радикал. Це як бути покусаним вампіром - на все життя.
Тому бажання в самореалізації й отримало таку публічну форму: [quote]стати видатним блогером, який говорить про важливе[/quote]
Окрім здібностей і таке інше працює ще й нарцисична частина Вашої особистості.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]З одного боку цікаво було б таки висловитися і подивитися що буде, розвіяти сумніви, що ще за цим відкриється. Але вже якось і некомфортно, і немає натхнення, і напевно сенсу.[/quote]
Абсолютно погоджуюсь, сенсу точно немає, та й некомфортно.
Бо починає потроху нагадувати якісь ігри, які не люблю від слова взагалі, і навіть маніпуляції, що для мене абсолютно неприйнятно і є чужеродним. Я за відкрите спілкування, до якого, я відчуваю, Ви ще не здатні.
Тому прощаюся.

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Як перестати зливатись

Ответы психологов