Продовжимо!
Ви згадали деякі важливі деталі і обставини
цитата:
В дитинстві в мене НЕ ВІРИЛИ, хоча я була відмінницею. Ситуація з братом була ПРОТИЛЕЖНА. Він погано вчився і був проблемною дитиною, але це не впливало на те, щоб любили його менше. Дідусь, який особливо сильно любив мого брата, якось , під час суперечки, коли мені було років 10 сказав із сарказмом: «і ким ти будеш коли виростеш», я почала доказувати що маю таланти і т.д. Цей епізод неприємний.
І тому моя відповідь на
цитата:
Не знаю чи це має відношення до моєї проблеми
буде - ТАК! Має відношення.
І, скоріше за все, ще багато чого має відношення з того, що залишилось поза увагою тоді і поза пам'яттю тепер.
Ось дивіться дещо важливе вже проглядає.
Було певне суперництво з братом, якого любили не менше за Вас, хоч він і вчився погано та поводив себе, з Ваших слів, проблемно.
В дитинстві в Вас не вірили, а Ви, намагись довести протилежне, старались вчитись на відмінно і були відмінницею.
Виходячи з наведеного, припускаю, що вчились не для себе, а заради прихильності рідних та близьких. Їм присвічували свої досягнення у навчанні.
Отже, та модель могла закріпитись на підсвідомому рівні. Вона й досі продовжує впливати на Вашу лінію поведінки. Змагатись вже нема з ким. І ні до чого те змагання.
В дорослому віці стають не актуальні дитячі пристрасті і намагання. Життя змінилося, а Ваша психіка в цьому питанні продовжує прокручувати сформовану в далекому минулому схему.
Як вийти з цього сценарію - це й буде змістом і метою співпраці з психологом. Одного розуміння на свідомому рівні, вважаю, буде замало. Доведеться пропрацьовувати пласт емоцій і усталених сопособів дій.