Любов, залежність, тривожна привʼязаність, співзалежність

Доброго дня! Останні 3-4 тижні (з перервами) почали турбувати думки, про те, що я насправді не люблю свою дівчину, а просто сильно до неї привʼязаний. Ці думки насідають періодично, вони не постійні. Проте, дуже тяжко насправді, коли вони насідають, і то дуже лякає.
Трішки про нас. Ми разом майже півроку, проте знайомі вже більше 10 років. Я ніколи не мав почуттів до неї, ми час від часу проводили час в одній компанії. Але ми знаходились в різних містах, тому це було не надто часто, періодично.
Війна трішки все змінила. Ми повернулися до рідного міста і перебували там довгий час. Ми почали проводити більше часу разом (не наодинці, в спільній компанії). Весною і влітку ми ледь не кожен день гуляли компанією.
Згодом, я почав відчувати до неї симпатію. Це було досить дивно, адже ми були стільки часу знайомі, і нічого такого раніше не було. Я, мабуть, кілька тижнів ходив тримаючи це і собі, думав що якщо це просто миттєвий наплив - він сам пройде. Проте цього не сталося, тому я вирішив зізнатися їй у всьому.
Ми поговорили про це і вирішили спробувати позустрічатися. Власне що ми і почали робити. Знову ж таки, це було досить дивно в розрізі того скільки ми були знайомі. Також, певні наші близькі знайомі гостро це сприйняли, від чого в мене було багато сумніві стосовно правильності того що ми робимо.
Так ми зустрічалися десь 2,5-3 місяці. Потім, з її роботи повідомили що їй потрібно повертатися в інше місто. Це було певною мірою неприємно мені, хоча ми і знали що рано чи пізно це станеться. Так чи інакше, наприкінці вересня вона поїхала спочатку на кілька тижнів у відрядження за кордон, перед самим виходом на роботу. Поки вона була у відрядженні ми майже кожного вечора зідзвонювалися по відео, і все було добре. На той момент мене ніби все влаштовувало. Хоча була невизначеність як ми будемо зустрічатися далі, коли вона повернеться на роботу. Відразу скажу, що в неї плаваючий графік, і 2 вихідні підряд поставити досить складно для того щоб приїхати до мене.
Отже, через 2,5 тижні вона повернулася на кілька днів до рідного міста і до мене. Я був дуже цьому радий, ми добре провели час, проте все ж таки їй довелося поїхати.
Вже коли вона вийшла на роботу - наше спілкування суттєво скоротилося. Ми все так само зідзвонювалися вечорами і говорили по кілька годин, проте в неї вже майже не було можливості переписуватися протягом дня. Воно і зрозуміло, адже вона на роботі, проте так чи інакше спілкування скоротилося.
Так було кілька тижнів. Протягом цих кількох тижнів вона приїздила на вихідні і ми проводили час разом. Проте, коли вона їхала крайній раз - мені було прям дуже тяжко, я дуже за нею почав сумувати. Сталося так, що мені також довелося поїхати в місто де вона працює на кілька днів. Відповідно, я зупинився у неї на цей час. Якщо відкинути справи через які я приїздив - ми непогано провели час. Їхати від неї назад було дуже тяжко. Я поїхав вранці за кілька днів, і вже до вечора я не міг собі знайти місця. За 3 дні вона знову приїхала в рідне місто і ми знову проводили час разом. Проте, цього разу мені вже хотілося забрати весь її час тут, заповнити його собою. Вона знову поїхала, а я не міг знайти собі місця. Ми домовились що я приїду до неї через 4 дні, побуду в неї кілька днів і ми поїдемо разом в рідне місто на час її вихідних. Проте вже після одного дня я не міг терпіти, і взяв квиток на наступний день. Виходить, що приїхав я до неї вже за 2 дні. Їдучи в потязі (1.5години) я кожні 5 хвилин рахував, так хотілося до неї. Ми знову добре провели разом час, я повернувся до свого міста і на наступний тиждень поїхав до неї знову, провівши там днів 4 чи 5. Будучи там того разу ми вирішили пожити разом, і я переїхав до неї. Я був дуже радий цьому, як і вона.
Я працюю з дому, в неї не статичний графік. Вихідні в неї можуть бути посеред тижня і не підряд, також зміни на роботі можуть закінчуватися як о 17 так і о 22.
Я дуже чекав її кожного дня з роботи, почав зустрічати її (там 15хв пішки).
Перші кілька тижнів все було дуже добре, далі почалися певні моменти. В мене іноді почали зʼявлятися образи що вона інколи звертає на мене менше уваги ніж на когось, і тому подібні несуттєві моменти. Проте вони мене зачіпали. Ми це обговорили пізніше, і вона прийняла це до уваги.
Так ми живемо вже майже 2 місяці разом. І все ніби добре, вона мене любить, і не дає ніяких приводів сумніватися в цьому.
Проте, в мене почалися якісь емоційні качелі. Кілька тижнів тому в мене геть зникли емоції стосовно неї. Я не перестав її любити, проте нічого не відчував коли вона мені писала чи ми говорили по телефону. Раніше я був радий кожному її малому повідомленню.
Кілька днів був такий стан, він пройшов і я знову почав відчувати до неї сильні емоції. Так було тижнів півтора, і от знову. Начитавшись вчора повно літератури про привʼязаність, тривожність і так далі - знову емоції наче зникли. Я не розумію що зі мною відбувається. Чи нормальна така відсутність емоцій час від часу, чи я дійсно її не люблю а просто привʼязався і залежний від неї. Нічого такого не було в першій половині наших стосунків.
Вибачте за дуже довге полотно, проте я вже не знаю що робити з цим всим. Розумом - все ніби добре розумію, і певен що люблю її. Вона хороша, гарна дівчина, турбується про мене. І в мене є бажання турбуватися про неї.
Проте я не розумію своїх емоцій і таких коливань. Планую звісно почати заняття із психологом, проте вирішив почати з цього форуму.