Я завжди вчилась добре, завжди. Коли краще інших, коли на рівні. Але. Останній місяць пишу всі тести на 2, дуже важливі тести. Усі інші здають на 4 або 5. Тести важкі, в книжках не все можна знайти, шоб чітко прописано було, в інтернеті теж багато чого не знаходить. Люди якось пишуть, причому навіть ті, хто нічого не вчить. Це як? Спочатку думала в усіх є відповіді, навіть параноя вже починалась. Я навіть з телефоном пробувала списувати, але все одно не здала, а це екзамени, важливі. Усі кажуть шо якось знаходять в інтернеті і списують, а я не можу так швидко знаходити, і воно не шукається. А в усіх 4,5,у мене 2, одна я на 2 усе пишу. Я не вважаю себе дурною, вважаю шо на 3 точно знаю. Але одні 2. Для мене таке вперше. Я цілими днями плакала, убита морально, я наче ходячий мертвяк. Ужасний стан, коли розумієш шо ти найгірша, найтупіша, нічого не варта, не маєш права шось казати, бо хто послухає двоєшніцу. Це настільки підірвало мою віру в себе, шо не знаю шо і робити. Відчуття шо я нікому не можу бути корисна. Перездачі попереду, я не можу знайти відповіді, і вже потихеньку схожу с ума. Позвала одногрупницю прогулятись, а вона занята і занята. Я хотіла трошки перемінити обстановку, розслабитись. Таке відчуття, наче всі від мене відвернулись. Спитала у того хто здав шо вони писали, і таке гімняне відчуття, це у мене питали, у мене списували, а тут я уніжаюсь, бо не бачу іншого виходу, виходить я реально дурніша. Ате ніхто ні по чому не готується тільки всі на 4, 5 пишуть чогось. Ну списувать теж треба вміти. І в кого питала за тести, вони ну все мені треба іти. Та воно завжди так, ніхто не хоче спілкуватись з двоєшніками. Але я не вважаю себе тупою чи дурнішою за інших, але постійно себе запитую ну як так склалось, може це прости кошмар, бо ніколи такого не було, скільки вчилась, і не моде такого бути. Це крик душі. Отже я не корисна, не достойна, не заслуговую на існування бо бесполєзна. Кожного дня плачу від безісходності, намагаюсь перездати а не пернздажться, не можу ті відповіді понаходить. Наче замкнутий круг.От як можна вернути віру в себе? Що можна зробити в цій ситуації?
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Так багато напруги, тиску і відчаю в Ваших словах. Дуже прикро, що Вам доводиться переживати такий напружений період. В тексті цього не побачила, тому запитаю, чи є хтось на кого Ви можете опертись, хто може підтримати Вам, розділити ці переживання??
Крім того, така жорстка самокритика, якою Ви себе атакуєте, є необхідною? Видається, Вам і так не просто, а таке відношення до себе навряд підтримуюче. Це тільки погіршуватиме Ваш моральний стан, і фізичний в тому числі.
Складно тут дати конструктивні рекомендації в такому форматі, проте, іноді погіршення результатів навчання може відбуватись через перевантаження нервової системи, коли загрузка надто велика і мозок просто не справляєтесь із концентрацією, утримуванням уваги чи запам*ятовуванням. І це не залежить від Ваших зусиль, іноді це стає фізично неможливим. Тому, хочеться зрозуміти, чи перед цим погіршенням оцінок, був у Вас якийсь особливо важкий період? МОжливо в особистому житті, а не в навчанні?
А взагалі, якщо звернутись до психолога, то у спільній роботі можна і пропрацювати те про що говорила вище, і виявити якісь неефективні патерни Ваші, зменшити напруження, сформувати стратегії які легше допомагатимуть Вам досягати бажаного
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.