«Наче папуга» «Не така як усі»

Вы, главное, себе объясните, что можете сами решать, как самовыражаться.

Дано, вітаю! Зазвичай критика інших може зачепити нас, якщо ми самі можемо сумніватися у власному виборі. Дійсно, з однієї сторони, Вам може подобатися виділятися, мати свій імідж, проте, з іншої, чи не виникає у Вас сумніву - можливо мама права?, можливо щось не так?

Перш ніж знайти спосіб пояснити свій вибір мамі, спробуйте знайти згоду з самою собою в цьому питанні. Подумати про те, що Вас саму може тривожити щодо власного зовнішнього вигляду, того, як Вас можуть сприйняти інші або ж самого невдоволення мами.

Доброго дня.

Звісно, чути таке знецінення від близької людини неприємно і воно впливає на Вас та Ваше самопочуття. Але ставлячи питання в тому, як донести щось матері, можна впиратись в непрохідну стіну - тому що якщо вона не захоче бути уважніше і розділяти Ваше право самовираження, ви не зможете її в цьому переконати.

І спосіб, яким можна справлятись з такою критикою трохи легше - це розібратись в тому, а чи достатньо Вам вашої впевненості в тому, що Ви так можете робити, і що це Ваш стиль, Ваша автентичність.

Адже зазвичай, коли є потреба комусь щось довести чи в чомусь переконати і це сильно зачіпає - важливо дивитись в середину, адже скоріш всього ця необхідність є і перед собою.

Також, попри загальні положення, але чому саме Вам важливо, щоб мама приймала Ваш стиль?

Если мама не принимает, что вы повзрослели и можете выглядеть не так, как ей хочется, иметь другие взгляды, ценности и желания, то тут одной фразой ничего не изменишь.
Вам нужно самой психологически взрослеть, отделяться от мамы и спокойно переносить ее недовольство, другие взгляды. Она имеет право думать по другому. НО. Не имеет права критиковать вас, сравнивать с другими, оскорблять и унижать. Это уже к теме границ. Поэтому важно уметь отстаивать границы, говоря о том, что вам неприятно, когда она так говорит и попросить этого не делать.
Но тут вопрос больше не к маме, а к вам. Вам нужно внутренне самой принять, что вы не мама и имеете право на свою жизнь, даже если мама ею недовольна. Принять это и спокойно принимать тот факт, что вы можете не получить ее одобрения, похвалы и она может никогда и не измениться.
Это к теме сепарации уже.
В целом, хорошо бы на эту тему работать с психотерапевтом.
Хотя до 18 лет на эту нужно согласие одного из родителей.

Дана, вітаю!

Часто наші мами не можуть вийти за рамки власного досвіду, своїх стереотипів та стандартів. Ви себе знаходити через яскраві кольори, проявленість експериментів. Це ваш стиль. Індивідуальний шлях будь-який буде сприйматись через хейт, критику та знецінення, і все це повинно допомогти укорінитись в собі, бо так формується внутрішня опора.

Скоріш за все, ваша мама у тривозі, що ви якась інша і не може прийняти ваші образи. Це сумно, але це факт і тоді вам прийдеться прийняти реальність. Мамі може багато чого не подобатись і з часом вона звикне або не звикне до цього. Вам потрібно поговорити з нею відверто про себе, і про свої почуття, що ви бачите, що їй це не подобається, але вас ранить її обзивання папугою. Можна регулювати це, знаходити компроміси у вашій різності і не чекати того, чого не дають. Зараз формується ваша самовпевненість, самоооцінка і важливо давати собі підтримку навіть тоді коли її нема ззовні!