Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 1 час тому: «Доброго дня. Хотів запропонувати Вам стати психологом, а ви це самі про себе знаєте і говорите в доповнені))) Ще мабуть і письменником... Ви дякуєте, що читають, але ж ви гарно пиш»
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 2 часа тому: «Добрый день. Может быть много важных аспектов подобной ситуации. Вы говорите о других людях, желании общаться, значит так или иначе они вам нужны. От любви до ненависти один шаг, э»
question author 2 часа тому: «Реакція на відповідь № 391269 для Марина Олександрівна Сивець Сейчас уже график спланированый, мне там места нет. Сама не хочу проситься обратно,»
Вопрос от: Nikjj972 Возраст: 16

Ревнощі чи заздрощі? Відчуття засудженості і тривожність.

Познайомилась з хлопцем, а він, через деякий проміжок часу, почав приділяти мені дуже багато уваги.Отже, я закохалась.Він хлопець дуже не зрозумілий, який один день може з тобою загравати, а на наступний день ігнорувати і ображати. В таких стосунках ми пробули майже рік, але цього літа мені стало відомо, що у нього є дівчина. Перейшовши на інший курс в коледжі, ця його дівчина опинилась у мене в групі. Через це дуже некомфортно вчитись. Я боюсь відповідати на уроках через це, бо боюсь що вона може засудити. Хоча вона мене не чіпає і ніяких погроз. І я не можу зрозуміти: це просто ревнощі чи заздрощі? Я багато часу себе переконую , що такий хлопець мені не потрібен (типу немає сенсу ревнувати) оскільки в нього багато мінусів і, можливо, це дійсно звичайна дитяча закоханість. Цей же ж друг зве мене і її в школу мистецтв і я не знаю чи варто мені йти, оскільки вважаю, що буде ще гірше на душі, ніж коли я бачу їх окремо. Коли вони разом, в мене жахливо неприємне відчуття ( і я не знаю чи це ревнощі…) Якщо не брати до уваги його спалахливість поганих емоцій і дій, то дуже хороший друг, який мене підтримував. Але тут далі мене мучають питання: чому він іноді все ще до мене заграє, при тому факті, що в нього є дівчина? Моя думка: він тримає мене як запасну? Чи варто мені спілкуватися з ним далі через це? Чи варто мені разом з ними йти в школу мистецтв, бо він настоює і впевнений каже, що хоче мене там бачити? Але, відверто кажучи, я б не хотіла його кидати, бо продовжую: він хороший друг (або я його ідеалізую?).через цю дівчину я не хочу ходити до коледжу. Бо мене постійно шкребе відчуття страху і засудженості. І мені неймовірно важко з цим змиритись. Я дуже хочу змиритись з тим, що ми з ним ніколи не будемо разом. Просто хочу ходити спокійно до коледжу і навчатись, абсолютно не думаючи про ці погані емоції, асоціації, ревнощі чи заздрощі, але це настільки заважає, що я буквально не хочу навчатись. Думка про те, що я буду ще пару років навчатись в коледжі разом з нею, не дає мені спокою. Я боюсь, що це може відбити в мене навчання ну на зовсім, а що ще гірше, не хочу щоб і малювання і все інше асоціювалось через цю ситуацією мені поганим осадком на душі. Надіюсь, що відповідь психолога дасть мені щось зрозуміти чи надасть трохи самовпевненості, або ж, я отримаю порадити щодо всіх ситуації і переживань, як з ними змиритись, що і як треба змінити, що потрібно робити, щоб хоч трохи стало краще. Очікую на відповідь, дуже дякую, що вислухали і дякую, що відгукнулись!
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Вітаю!

Ви настільки в полоні страхів і в тривозі з приводу засудження, що втрачаєте власну гідність. Співчуваю! Наявність цієї дівчини оголює вашу вразливість, травматичність і все що ви питаєте в нас про цього хлопця, треба запитати в нього. Лише він знає ці відповіді. Хто ви йому? Що він від вас хоче, якщо у нього є дівчина? Нащо ці качелі? І розкажіть йому що ви хочете і що бути запасною не ваш варіант.

Але це з страшно бути сміливою і вам легше підлаштовуватись під його сценарій гри, терплячи, очікуючи дива… Ви свою агресію по відношенню до нього не можете проявити і вона проектується в цю дівчину. Але вона тут до чого? Вона лише оголює вашу невпевненість, біль, що не вас обрали… Де вже була така зрада та холодність з боку рідних у вашому житті?

Ця вся історія вчить вас обирати себе, такою якою ви є, без бажань виправитись, стати кращою, заслужити милість уваги будь-кого. Я вам раджу подивитись як ви самі до себе ставитесь!
Що думаєте про себе?
Як себе захищаєте?
Як з вами не можна поводитись і чи є у вас внутрішня цінність?
Мені не хочеться вам розказувати що вам робити, бо тоді ви будете так само як з цим хлопцем у пасивній ролі. Це ваше життя і ви гідні займати центральне положення!
...
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 370842 для Алла Володимирівна

Де набрати стільки сміливості запитати в нього все? Я на пориві емоцій дійсно багато раз думала про такі дії, але мене зупиняє страх про наші майбутні стосунки після такої розмови, все ж таки, зустрічей ще після цього буде багато, а мені буде дуже незручно. Я не хотіла б, щоб він зрозумів що у мене були і є почуття до нього, оскільки я боюсь його реакції, напевно, це підсвідомий страх втратити людину.
Це вже перейшло у велику привʼязаність, бо я, буквально, можу змусити себе не думати про нього день чи два, але він всеодно зʼявляється в моїх думках, так вже довгий період. Після розмов і особливо зустрічей зʼявляється той неприємний осадок, страх, що я щось не так сказала чи відповіла, зробила. І всеодно якісь думки і надії присутні. А я мрію ні про що не думати.
Нікого не можна втратити окрім себе, ніхто нікому не належить. Ви боїтесь всіх своїх почуттів. Я вас не штовхаю щось робити передчасно, але як можна будувати стосунки, якщо ви в них не проявлені? Він став великою цінністю для вас, а ви хто і де і як?
Ви доречі не відповіли на мої питання, а знову про нього, а я тут про вас:)
...
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 370853 для Алла Володимирівна

Вибачте…
На рахунок зради і холоду від сімʼї, я думаю, таке дійсно було і трохи присутнє до сих пір. Особливо холод. Я часто можу пожалітись про свої проблеми, а зазвичай це мамі, то буває таке, що вона каже щось грубе або таке, що стає гірше, а раніше якщо я ще й плакала, то вона скидала це все на мою слабкість і злилась, навіть не стараючись хоча б зупинити мої сльози. В такі моменти я зовсім почуваюсь одною і незахищеною, не відчуваю хоч якоїсь опори і підтримки, через що знову таки стає страшно.
Думки про себе зовсім не стабільні. Знову ж таки, це привʼязалось до цього хлопця: якщо він фліртує зі мною, або приділяє трохи більше уваги ніж зазвичай, то я вважаю себе гарною, розумною і так далі… ну і зрозуміло, що якщо холод чи ігнорування, то одразу думки що я щось не те сказала чи зробила, якась не така…
Злість чи ображаюсь - мій захист, якщо ви про це. Я дуже часто мовчу, якщо мені сказали щось неприємне, коротше кажучи, стримую все у собі, нічого не кажу, але замість слів часто показую що я зла чи дуже ображена, через що хтось може не зрозуміти, це перепливає в мій мозок як ігнорування і холоднокровність, а це випливає вже як ще більша образа і біль. І найчастіше я боюсь щось сказати, щоб захистити себе від поганих фраз чи дій.
Я впевнена, що зі мною не можна поводитись грубо чи казати щось образливо навіть в жарт, бо я це приймаю близько до серця. Я не приймаю якусь критику своєї роботи і робіт чи особливо себе, коли я цього не просила. Не люблю коли мене недооцінюють, особливо рідні, думаючи що я дурна і немає в мене ніяких проблем чи переживань, чи вагомих знань... Найбільше я ненавиджу коли мною користуються, як цей хлопець. Тобто я мушу допомагати і підтримати всіх, але якщо треба допомога мені - не відгукнеться майже ніхто. Я запасний варіант, одна кинула - є ж я, яка підтримує, слухається постійно у всьому, все пробачає і все робить, що попросять =)))))))) Також не люблю коли відсутня взаємоповага,але це те саме, що і в попередньому реченні.
Цінність… я просто хочу стати впевненою у собі і менше думати. Думати про проблеми і напряги, які є всюди, але, я роузмвю, що так майже не можливо, проте хотілось би ставитись до всього більш спокійніше і холоднокровніше.
Співчуваю вашій історії! Дуже багато тривоги відчуваю. Ви ще не сформували образ себе і він поки що залежить від думки оточуючих. Також ви обираєте тенденцію ображатись і демонструвати своє невдоволення замість того щоб проговорити, домовитись.

Я думаю, що вам страшно проявляти свою агресію і можливо ви до неї психологічно ще не доросли. Це все можна доростити, якщо брати відповідальність за свої потреби, почуття і більше в себе вкладатись. Я рекомендую вам при можливості звернутись до психотерапевта. Вам потрібно спочатку безумовне прийняття зі сторони щоб проросло ваше внутрішнє. Історія з хлопцем просто демонструє всі ваші комплекси і травми. Не почуйте в моїх словах образ чи звинувачень, я просто хочу щоб ви вчились себе відчувати, розуміти та бачити реальність. Вас може цей хлопець не обрати і ви можете його не вибрати, головне щоб ви були задоволені собою і проявляли себе живою та вільною, а це потребує роботи!
...
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 370857 для Алла Володимирівна

Дуже дякую, що вислухали мене. Якщо у мене зʼявиться можливість, то я дійсно готова піти до психотерапевта, щоб нарешті з усім впоратись і розібратись, адже я дуже боюсь за свій психологічний стан у майбутньому. Дякую!
Я рада підтримати вашу цінність і вас!

Ваша дорога до себе може бути вже зараз. Формуйте свій образ себе, піклуйтесь, вчіться рефлексувати (що я відчуваю? Що я думаю? Що я роблю чи не роблю?).

Спочатку можна вести щоденник і просто виписувати все наболівше, тим самим вигружати свої тривоги, страхи, образи, а потім читати і дивитись на них з співчуттям, без осуду та претензій, як ви це робили і робите досі.

Нове відношення не так швидко формується, але воно формується якщо його формувати!
...
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 370857 для Алла Володимирівна

Хотіла ще запитати: які емоції проявляти? Я зараз точно без настрою і зовсім немає мотивації навіть спілкуватись з кимось. Мені варто так і показувати свої емоції чи варто усміхатись не дивлячись ні на що? Цікавить це тому, що боюсь, що можуть втратити інтерес до мене через проявлення справжніх емоцій.
Ви можете відкриватись по мірі своєї сміливості. Якщо вам небезпечно проявляти те, що є з кимось, то це не значить що взагалі треба відмовитись від себе справжньої.

Спробуйте бути щирою поки що самі з собою і витримувати свій сум, печаль, гнів та страх без осуду, з прийняттям та співчуттям. Розмежуйте всередині себе того кому наприклад страшно і дорослого, який підтримає і зробить супровід, відзеркалить, надасть підтримку. Накшалт, тобі страшно, ти боїшся, що тебе не зрозуміють, осудять, але я поруч і ми це переживемо, будемо вчитись проявляти емоції. Завжди формувати зв’язок, що все що я відчуваю це не вся я і є ще той хто вміє і знає як це пережити! Це важко самотужки без терапії, але практикувати можна і потрібно!

Це мали зробити ваші батьки, але їх теж не навчили, тому це вже ваша відповідальність.

Хай ваш емоційний інтелект розвивається і веде вас в щасливі стосунки!
...
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 370862 для Алла Володимирівна

Я дуже вам дякую за відповіді!
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.
Хотите прямо сейчас задать вопрос психологу онлайн бесплатно?