Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
Валентина Михайловна Жемчужникова
Валентина Михайловна Жемчужникова 6 часов тому: «Сколько займет терапия никто не скажет. У каждого разная психика, разные истории из детства, у кого-то не было вообще никого, кто бы поддерживал, а у кого-то был человек, который б»
Тетяна Штапова
Тетяна Штапова 7 часов тому: «Александр, добрый день. Чтобы вернуться в нормальное состояние, Вам стоит в первую очередь позаботиться о себе. Вы очень мало спите, это может привести к истощению организма. На со»
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 13 часов тому: «Вітаю. Ви пишете: "Я трохи не так уявляла собі своє життя у 25". Це дуже загальна фраза. Я б її уточнила. "Не так" це як саме? Яким ви уявляли своє життя? Що конкретно мало бут»
Вопрос от: Shizuoka Возраст: 17

Мені здається що я знищив своє життя...

Я вирішив відрахуватися з вищого військового вузу тому що не можу 4 роки сидіти в тилу й те чути що над домівкою то дрон то ракета пролетить,також мене б відрахували по стану здоров\'я ,у мене є деяка проблема з коліном а саме хвороба шлятера .Мої плани це 1) дочекатися поки прийде моє свідоцтво про закінчення школи й додаток до нього.2)Вступити в ПТУ наприклад на механіка відкритися трохи й підписати військовий контракт у 18 років .3)Провести 6 місяців на передовій а саме на нулю що б отримати молодшого лейтенанта ,та мати під своїм командуванням взвод .
Я не бачу свою роль в своїй сім\'ї,мене ще досі гризе щось з середні після відрахування.Мені здається що я лише обуза для них й те що я лише позорю їх.
В мене не виходить не приймати їх слова близько до серця,все ж таки вони мої батьки.
Спокійно не вдасться поговорити,особливо з батьком ,він агроном і типу постійно дуже стомлений після роботи щей дуже нервний та агресивний на словах,він без матюків може спокійно сказати що я дебіл.
Я зробив дуже велику помилку що відрахувався й те що тут поступив.
Схоже не зможу я не замкнутися в собі.
План дій начебто складений а начебто й трещить по швам.
А ще хтось повідомив батькам що я типу казав що вони відкладали гроші на моє навчання у вищому вузі й типу зможуть куди захоч пристроїти,також вони починають так сказати гризти за те що я поїхав поступив у ввнз й відрахувався ,вся ця поїздка коштувала 30 тисяч гривень...
Я почуваюсь одиноким будучи вдома...
Почуваюсь невдахою й так далі.
Мені хочеться просто зникнути що б ні для кого не бути обузою,позором й так далі...
В мене з\'являються думки про скоєння самогубства.
Мені страшно...
Ні ским поговорити...
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Похоже много переживаний на вас навалилось и они тяжелые.
Что сейчас вас больше всего беспокоит?
Ваше обучение?
Отношения с родителями?
То, что вы не знаете, что вам делать и одиноки в своих переживаниях?
Какие другие варианты?
Какую помощь хотели бы получить на сайте?

Есть ли у вас друзья, с кем вы можете поделиться переживаниями?
Есть ли при вашем учебном заведении психолог, к которому можно обратиться?
...
Вітаю!

Ваша розповідь насичена дуже важкими переживаннями, співчуваю вам! Ви зараз перебуваєте в розпачі і самі його роздуваєте до максимальної точки кипіння, навіщо тільки, для чого? Не драматизуйте, ви ще не стали на самостійні ноги і вчитесь опановувати себе, перебуваєте в переході до автономності. А тут треба багато самопідтримки, віри, надії, а ви робите все навпаки…

Ваші амбіції не співпадають з реальністю, але це не привід вбивати себе. Дуже шкода, що навчання у ваших уявленнях важливіше ніж ви. Кожна людина помиляється, падає неодноразово у своїх спробах, зневірюється і треба вчитись це переживати. Ще буде багато разів таке, а ви трішки в голові і в образах як має бути. А є так як є і це треба пережити, відштовхнутися від цього дна і далі рухатись. Ваші рідні, на жаль не підтримують вас і ви вже самі себе атакуєте…

Можливо є друзі, дідусі, бабусі? Хто може просто вас прийняти, побути поруч у вашій скруті?

Я вірю, що ви ще не все показали в цьому житті, але для початку раджу навчитись проживати розпач, сум і відродити свою цінність. Пошукайте лінії довіри психологів, шкільного психолога, соціальні центри, де вас зможуть просто вислухати без осуду і знецінення.
Ви до невдахи не дотягуєте, бо тільки починаєте спроби і коли ви вчились ходити, ви багато разів падали …;)

Відредаговано автором 19-09-2024 23:27:53

...
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.
Хотите прямо сейчас задать вопрос психологу онлайн бесплатно?