Мені здається що я знищив своє життя...
Я не бачу свою роль в своїй сім\'ї,мене ще досі гризе щось з середні після відрахування.Мені здається що я лише обуза для них й те що я лише позорю їх.
В мене не виходить не приймати їх слова близько до серця,все ж таки вони мої батьки.
Спокійно не вдасться поговорити,особливо з батьком ,він агроном і типу постійно дуже стомлений після роботи щей дуже нервний та агресивний на словах,він без матюків може спокійно сказати що я дебіл.
Я зробив дуже велику помилку що відрахувався й те що тут поступив.
Схоже не зможу я не замкнутися в собі.
План дій начебто складений а начебто й трещить по швам.
А ще хтось повідомив батькам що я типу казав що вони відкладали гроші на моє навчання у вищому вузі й типу зможуть куди захоч пристроїти,також вони починають так сказати гризти за те що я поїхав поступив у ввнз й відрахувався ,вся ця поїздка коштувала 30 тисяч гривень...
Я почуваюсь одиноким будучи вдома...
Почуваюсь невдахою й так далі.
Мені хочеться просто зникнути що б ні для кого не бути обузою,позором й так далі...
В мене з\'являються думки про скоєння самогубства.
Мені страшно...
Ні ским поговорити...
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.