Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
«Когда ты счастлив, нельзя никому об этом рассказывать.»
Вопрос от: Mari388 Возраст: 38

Як справитись з тугою та знайти себе

Доброго дня,чоловіка мобілізували,а ми один на одного завжди розраховували.У мене велика туга,плачу постійно,не можу знайти себе в житті(не маю роботи зараз),маємо дитину,то всі тривоги в мене викликають прямо панічні атаки кожну ніч,страх за життя дитини.З чоловіком було легше,я спокійно спала,знаючи,що він вчасно зреагує.....зараз лякає туга,постійний страх самотності та що ніякого бажання нема розвиватись,хоча колись була дуже амбіційною та комунікабельною((((
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Сочувствую, что так сложилось. Это очень тяжелые переживания и вам нужна поддержка.
В идеале поработать с психологом, чтобы и переживания было с кем разделить, и найти опору в себе, потому что похоже вы очень опирались на мужа, и теперь в панике.
Возможно стОило бы обратиться к психиатру еще, чтобы поддержать себя медикаментозно, чтобы убрать ПА. Но помните, что ПА это "лечится" психотерапией, поскольку это про подавленные тревогу, страх (чаще всего). И нужно это вытащить наружу и прожить.
Плюс есть группы поддержки родных, чьи мужья, сыновья на фронте. И там бы вы тоже смогли получить поддержку и разделить свои чувства с такими же, как вы.
Какой возраст ребенка?
Как давно мужа призвали?
Он на 0 или в тылу?
...
Доброго дня, Mari!
цитата:
ЯК СПРАВИТИСЬ З ТУГОЮ ТА ЗНАЙТИ СЕБЕ

Треба йти до людей. До спільноти жінок, чиї чоловіки на війні. Треба відкритиватись, знаходити вихід важким почуттям, ділитись ними з тими, хто і вислухає, і підтримає, і допоможе! Такою людиною може бути також психолог.

цитата:
ніякого бажання нема розвиватись,хоча колись була дуже амбіційною та комунікабельною((((

Не можу ствердно сказати, наскільки актуально зараз вести мову про розвиток і амбітність. Можливо, так - актуально. А, можливо, на сьогодні варто опанувати себе. Розібратись зі страхом, подивившись йому прямо в очі. Не уникати цього погляду і побачити, що ж, насправді, лякає? Чим я можу відповісти на тиск страху і самотності?
Доцільно пошукати опори в собі. Розвернутись обличчям до своїх цінностей і сенсів. Життя точно триває і триватиме далі.
Яким воно може бути?
Що для цього потрібно - прийняти реальність? Адекватно до неї пристосуватись? Почати щось конкретне робити, аби з'явився фокус вкладання зусиль. Енергія, зокрема, приростає в процесі діяльності.
...
Алла Веленко — психолог
Алла Веленко психолог
Київ ·
Доброго вечора Mari388!
Я Вас дуже розумію. Адже, Ваш чоловік поїхав, на превеликий жаль, не не на курорт. І Ви в одну мить втратили опору, яку мали. І зараз ніби опинилися в підвішеному стані...
Такий вже зараз час, що кожного з нас перевіряє на міцність і правильність внутрішніх опор та орієнтирів. І тепер питання в тому, як швидко Ви зможете внутрішньо перебудуватися. Адже, той стан, в якому Ви зараз перебуваєте дуже небезпечний не лише для Вас, а найперше, для чоловіка і Вашої дитини, які самі дуже потребують підтримки.
Тому, як на мене, питання у внутрішньому Вашому світогляді, який суцільно орієнтований на близьку людину. І за законами нашого життя,чим сильніше ми звикли опиратися на тих, хто поруч, тим швидше цю опору можемо втратити, як це сталося і з Вами. Так наше життя змушує нас почати розвиватися, а не застрягати на місці.
От Ви пишете, що "колись була дуже амбіційною та комунікабельною...", а зараз "що ніякого бажання нема розвиватись..." А Ви задумувалися, чому? Чи не тому, що у Вас все було добре? Для чого розвиватися, щось шукати, коли і так все добре?
З чого почати?
Як на мене, у Вас ознаки депресивного стану. А сам по собі він не зникає. Тому, як на мою думку, почати потрібно з відновлення внутрішніх сил разом із психотерапевтом.. А вже потім - трансформацією світогляду, де опора основна буде перенесена з близьких людей на своє вище "Я".
Чим швидше Ви зможете пройти трансформацію, оговтатися і почати жити далі, тим легше стане і Вашим близьким. Застрягнете в такому стані - можете погіршити і їх стан.
Допоможете собі - допоможете через себе і їм.

Відредаговано автором 05-11-2024 16:19:12

...
Нора Маркман — психолог
Нора Маркман психолог
Київ ·
Вітаю. Нажаль, я вас добре розумію і співчуваю, що ви саме так переживаєте це все ( Чи можете ви з ним бути на зв'язку, хоча б періодично? Можливо, з часом йому буде потрібна ваша підтримка теж. Тому що перебування на війні розхитує стан людини, так чи інакше. І щоб ви обидва були в порядку - дуже важливо почати потихеньку піклуватись про себе. Як варіант - звернутсь до лікаря або до психотерапевта, поприймати заспокійливе і налагодити хоча б сон. Тому що виснажена нервова система може сильно впливати і на рішення і на світогляд.. Скажіть, чи є у вас хтось з родичів або друзів, які можуть підтримати та зрозуміти вас? Для кого не треба старатися бути "як раніше", і з ким можна розділити переживання? Скільки років дитині, чи комунікували ви з нею ці зміни? Чи ви знаходитеся в відносній безпеці вдвох?
...
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.
Хотите прямо сейчас задать вопрос психологу онлайн бесплатно?