Доброго ранку kitty!
Судячи з того, що Ви пишете про свої стосунки з чоловіком, у Вас сформувалася співзалежність.
Окрім того, розірвати стосунки силоміць, коли не завершені певні
гештальт, просто неможливо. Бо нам тільки здається, що всі стосунки випадкові, тому одним пощастило більше, іншим менше. Випадковостей не буває. І якщо чоловік дозволяє так ставитися собі до Вас, отже, Ви сама так ставитеся до себе і дозволяєте йому себе так поводити.
Можу Вас завірити, що коли жінки добре дбають про своїх чоловіків, рано чи пізно, всі чоловіки починають "нагліти" і можуть "сісти на голову". Тому, в таких випадках, потрібно не просто знати, як правильно себе поводити, а ще й вміти так робити. А вміємо ми правильно себе поводити в стосунках тоді, коли у батьків між собою були гармонічні стосунки. Тоді це вміння передається нам автоматично. Судячи з того, що таких навиків у Вас немає, стосунки батьків були так само далекі від ідеалу. От Ви пишете, що мама була спокійною... В принципі, це чудово, але... Чи не була вона, такою собі, латентною "жертвою", що не кидалося в очі Вам, як дитині? Бо і Ваша поведінка дуже схожа на поведінку "жертви".
І що означають Ваші слова "папа любил, но по-своему..."?
Якщо хочете не просто зрозуміти себе і розібратися в тому, що відбувається, але й стати щасливою і налагодити гармонічні стосунки з чоловіком, необхідно глибоко розбиратися у всьому. Бо я, насправді, Вам не раджу в такому стані кидати чоловіка. Бо лише виснажите себе цими марними спробами. А якщо навіть і вдасться піти, будете почувати себе винною і станете дорікати собі, що не використали всі можливості до кінця. Від чоловіка ще якось можна втекти, а от від себе, точно не вдасться