Чоловік, начебто жартуючи, запропонував поїхати в іншу країну заробити грошей. Посварилися.
Одного вечора, за домашніми посиденьками на кухні, ми з чоловіком розглядали варіанти зимового відпочинку в Карпатах. Мріяли і сміялися...бо не так давно купили новий автомобіль. Тож коштів обмаль, до того ж чоловік узяв кредит. Раптом він мені каже: "Може, поїдеш з Катею (його менша сестра) на заробітки в Німеччину? А що, віддамо нарешті борги за машину (ми якраз у Каті теж позичили певну суму). Та й ремонт доробимо в квартирі. Я вже з нею говорив, казала, допоможе тобі там влаштуватись".
Сказати, що мене це обурило -- замало. Так, чоловік працює і заробляє у чотири рази більше за мене. Фактично він єдиний годувальник. У нас двоє дітей. Я теж працюю, але дистанційно, тобто з дому. Водночас займаюся побутом, готую всім сніданки, проводжаю на роботу, в школу...і т.д. І мене таке життя більше, ніж все влаштовує. Є час на себе! Я завжди гарно виглядаю. У шлюбі ми 15 років. І я доклала чимало зусиль, щоб саме так все було...Надихала чоловіка, підтримувала! Він зараз на керівній посаді. (Хоча в його родині все навпаки: і мати, і сестра заробляють більше, тяжко працюють і покладаються лише на себе).
Але ці чоловікові слова мене дуже зачепили. Я почала допитуватися у нього: невже ти так справді мислиш, що я, жінка, маю їхати в іншу країну і витягувати родину фінансово? Хіба моєї праці вдома не помітно? Сказала, що у такому разі він мене дуже розчарував. Почала навіть плакати. Увесь час він лише сміявся. Мовляв, я себе накрутила. Мені було боляче і образливо. Я йому це сказала. Він вибачився. Сказав, що насправді пожартував, любить мене і нікуди б не відпустив. Ми ніби й помирилися...
Але осад у мене залишився...В голові багато думок. А, може, він порівнює мене зі своєю матір'ю і сестрою, які, вибачте, пахають, бо бояться бути залежними від чоловіків???
Але я -- інша! І він в курсі! Тому мене радує: я твердо знаю, чого хочу, і відкрито кажу, що думаю. І їхати заробляти кошти, ставати сильною, я буду хіба що в статусі розлученої. А поки я "за мужем", цього не буде. Інакше, навіщо мені чоловік? Це, до речі, я теж йому сказала. Але довіра, скажу чесно, похитнулася... Напевно, боюсь, що він говорив це всерйоз. І в думках уже зняти рожеві окуляри і потроху відкладати собі якусь "фінансову подушку". Чомусь прикро все це... А як же довіра?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.