Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

Добрый день!
«СТОИТ ПРОБЛЕМА РАЗЪЕЗДА»;
Неужели, действительно стоит такая проблема? А можно уточнить, кто из вас инициирует разъезд?
Подумайте вместе, реально ли обойтись без разъезда, проговорив возникшие сложности.

«Ситуация такая, вот вчера молодой человек обнаружил в кредитке моей, что я купила покупку на 3 тыс грн,»;
Я так понимаю, что у МЧ есть доступ к Вашей кредитке. Получается, это Вы ему такую возможность предоставляете. Или
как обстоит дело?

«и очень обиделся, что я его не предупредила об этом. Весь вечер грозился что уйдет от меня.»;
Смахивает по содержанию на бунт подростка, грозящего родителям уйти из дома. У Вас такое сравнение не возникало?

«Я , со своей стороны боялась, что он не одобрит эту покупку.»;
А тут уже Вы в роли ребенка, потратившего свои деньги не на то, что одобрили бы папа с мамой.

«"Сейчас я чувствую себя преданным, и не могу выкинуть из головы это состояние. У меня чувство словно я об измене узнал, и пытаюсь дальше с этим жить. Ты в один миг перевернула полностью моё видение жизни и зачеркнула моё к тебе доверие"полностью.»;
Видно, как МЧ свойственно придавать событиям глобальное значение, чуть ли не вселенского масштаба. И фразы... фразы - как будто из пафосной пьесы начинающего драматурга.

«Как мне теперь действовать, ведь я теперь лишний раз вообще боюсь что-то сделать не так?»;
И что же - будете теперь садиться на краешек стула, боясь занять свое место в пространстве? Не для того ли он грозит чуть ли не карой небесной, чтобы Вы дрожали от одной мысли потратить деньги?

Доброе утро!
«Как мне помочь ему побороть эти страхи?»;
Ошибочно думать, что можно ПОБОРОТЬ страхи, не причинив вреда ребенку.
Я бы Ваш вопрос разделил на два аспекта: 1) что можно предпринять в данный момент, в связи с поездкой класса? и 2) как помочь ему укрепить веру в себя, как нарастить чувство самоценности, как выйти из состояния сильной привязанности в положение здоровой связанности с мамой?

«Сын категорически отказывается туда ехать, говорит что не хочет. После беседы , он рассказал что боиться быть там без меня, ложиться спать без меня, а если ему станет плохо, а если они его потеряют. »;
Трудно сказать, не зная Вашего сына, - страхи ли преобладают. Или с их помощью он обьясняет свое нежелание.
В любом случае стоит уважать его чувства и желания.
И разговаривать с ним, без давления прояснять гипотетическое развитие событий в том или ином повороте истории. Тем самым Вы поможете ему представить образы безопасного проживания различных сценариев, не только пугающих.
Может быть, сможете переключить фокус внимания на возможности узнать много нового о культуре и традициях Германии, познакомиться с одноклассниками поближе и в целом интересно провести время.

Ну и, конечно, для ребенка предельно важно, чтобы рядом была эмоционально стабильная мама. Поэтому спрошу, как Вы оцениваете свое состояние? Удается ли Вам сохранять душевное равновесие в этих сложных условиях?

Відредаговано автором 30-04-2024 09:43:25

Доброго ранку!
«Питання відносин - як піти,коли це важко і страшно, а чи зовсім не йти і щось змінити. »;
Співчуваю Вам. Ваша історія викликала в моїй уяві образ, ніби Ви розгублена стоїте на роздоріжжі вже тривалий час. Душу і мозок переповнюють складні почуття і думки - жалю, страху, сумнівів, тиску минулого тощо.
Між тим розглядаєте, як я зрозумів, два варіанти - піти, а це важко і страшно, і залишитись, водночас щось змінивши.

От давайте придивомось уважно до останнього.
Що можна змінити, не розлучившись?
Зазначьте тут хоча б щось з ПЕРЕЛІКУ можливого, враховуючи «Розумію,що людину я змінити не можу, її цінності,поведінку і життєві установки. Все це ясно»;
Тобто зміни можливі лише з Вашого боку. Згода?
Йдемо далі. Які можуть бути зміни на грунті ось таких оцінок і висновків «жити як жили я вже можу»;
«Все в ньому дратує, я не відчуваю себе з ним щасливою жінкою, а навпаки.»;?
Невже Вам видається прийнятним перебіг подій, коли Ви почнете на все затуляти очі, заб'єте на свої почуття і будете тягнути далі безрадісну лямку вичерпавших себе відносин?!
Щось мені навіть гіпотетично у це не віриться.

А щоб я Вам радив, так це розібратись в деяких речах.
Перша по часу виникнення.
«Зустрілись і відразу почали жити ( це було обом потрібно)»;
Що ж це за потреба, реалізувавши яку, життя перетворилось в якийсь жах, сповнений шантажу, погроз і відсутності любові?
Можливо, йдеться про несвідоме бажання реалізувати деструктивний і звичний сценарій взаємин? Тоді цікаво, хто його сформував і заклав у Вас? Погодьтесь, питання далеко не останнє.

Друга.
«якби я не утримувала б сім'ю, і не піклувалась про нього ,як ніхто ніколи»;
Тут, скоріше за все, мова йде про сприйняття його в якості об'єкта для піклування. Своєрідне ставлення матері до синочка. Чи доречне воно в житті пари, тобто двох дорослих особистостей?

Третя.
«моє болюче місце, так як батько мого сина покінчив з собою мені на зло, коли я його кинула).»;
Поверніться в недалеке минуле і відтворіть свій внутрішній стан перед тим, як пішли. Що Вам дало тоді силу і рішучість зробити цей крок? Ви обирали себе чи залежні стосунки? Вважаю, відповідь більш, ніж очевидна.

П'ята річ.
«є здогадки, що в нього хтось є. Але ж йому буде погано без мене. Як же він виживе. ( То його і мої думки) І все він розуміє,і я , але розійтись нормально не виходить, жити як жили я вже можу. »;
Мені здається, варто знайти той "вірус" всередині Вас, що спонукає марнувати життя собі і своїм дітям.
А нормально розійтись, по-вашому, це, коли хлопець скаже - Йди, я не буду себе вбивати! Так виходить?

З усього видно, що самотужки з цього вирію Вам не вибратись. Тому обирайте психолога і починайте дієво себе рятувати.

Відредаговано автором 30-04-2024 09:20:43

«А тим що таку реакцію я могла отримати від тата.»;
«Напевно копіюю поведінку мами, зазвичай в неї така реакція була на різні негативні ситуації.»;
Можливо, й так. Тож настав час відокремлюватись від запозиченої моделі, ставати автономною і самодостатньою особистістю. А для цього потрібно розплутати вузли, зав'язані в дитинтсві. Вибудовати свій власний стиль життя.
Порадами на форумі ці питання не вирішуються. Ви вже й так багато чого усвідомили і зробили. Продовжуйте рух разом із психологом. Відвідуйте психологічні групи. Наснаги Вам!)

«Как после этого оставаться с этим человеком, доверять ему.»;
К вопросу КАК стоит добавить уместный вопрос ЗАЧЕМ?

«У меня была делемма, с одной стороны хорошие, теплые отношения, с другой стороны его вранье.»;
В этой дилемме оказались абсолютно преданы забвению, если не сказать резче, Ваши собтвенные ценности. Вы пошли на своеобразный конформизм ради хороших отношений.

И, разумеется, последствия не замедлили проявиться.
А вранье, кстати, могло бы насторожить, громко прозвенеть в сознании тревожным сигналом.
Но нет, нашлось под рукой обывательское оправдание самопредательства «все мы идеальные и порой хотим казаться лучше чем есть.»;
Относительно последнего, согласитесь, что играет роль мера, насколько лучше, чем есть.

И тут, как нельзя кстати, приходят на ум слова поэта:
за все мы в жизни платим
за счастье, за успех,
за праздничное платье и подвенечный смех...

«Изначально когда знакомились, он представлялся как человек который занимается собственным бизнесом, имеет несколько машин и собственную недвижимость. Рассказывал байки, которые вскрылись спустя 4 месяца отношений. »;
Похоже, что мужчина до отношений еще не дорос, не повзрослел и психологически не созрел. Быть собой крайне важно со старта. Быть как есть. Потом ведь вранье все равно выйдет наружу.

«Но эту ситуацию я приняла и все перевернула больше в шутку (аля, успешный, успех) и осталась рядом.»;
На вопрос Вы почему-то не ответили «руководствуясь чем, приняли его вранье?»;
На что надеялись? Как себя уговорили пойти ПРОТИВ себя же «Моё отношение ко лжи очень негативное, я болезненно реагирую на подобное.»;?

Відредаговано автором 29-04-2024 10:31:23

Доброе утро, Диана!
«У нас был инцидент в самом начале, где он рассказывал про свой успешный-успех, из-за того, что хотелось ему казаться лучше и солиднее чем он есть, и я приняла это вранье.»;
Уточните, пжл, о каком инциденте ведете речь? И, руководствуясь чем, приняли его вранье?

Возможно, это поможет рассмотреть случившееся «Сейчас же я не совсем понимаю, что дальше делать и как строить с ним отношения.»; в контексте всей истории ваших отношений.

Відредаговано автором 29-04-2024 10:05:29

Доброго ранку, Олено!
«Нещодавно зрозуміла, що я аб'юзер по відношенню до свого чоловіка!! »;
З огляду на Ваш допис, я категорично з Вами не погоджуюсь. Так просто себе охрестити аб'юзером або ще кимось поганим. Насправді, Ви скоріше жертва, співзалежна людина, яка через приниження чоловіка виконує свою природну роль - підтримувати деструктивний сценарій сім'ї алкозалежного.

У вас все відбувається за классичними канонами жанру. Чоловік п'є, не визнає що, хворий. Ви його сварите і принижуєте. Він в цей момент сам стає жертвою - відчуває сором і вину... І все одно продовжує пиячити.
Врешті-решт, безпорадні обоє.
Однак у Вас виникло бажань змінитись.«Як я можу справитись сама з цим? »;
Гарне бажання, хоча, напевно, і запізніле, проте краще так, ніж ніколи.

Отже, що я можу Вам запропонувати.
Спочатку Вам потрібно розібратись в собі - чого Ви, насправді, хочете, коли озвучуєте бажання справитись самостійно...поки що незрозуміло з чим?
Щоби чоловік перестав пиячити?
Щоби Ви його не пригнічували?
Щоби скам'яніли і більше не відчували в душі болю, що губите власне життя?
От з цього усе починається. А далі йдуть реальні кроки щодо подолання проблеми. І вони залежать від Вашого вибору.

Доброе утро!
«Я в отчаянии, мы молоды, вся жизнь должна быть впереди, я хочу счастливой жизни с человеком, которого я люблю, я не хочу погибнуть под обстрелами и не хочу, чтобы он погиб на войне. »;
Так хочется найти те самые нужные слова, чтобы Вас поддержать.
Пожалуй, главное, - верьте в себя, ВЫБИРАЙТЕ себя и верьте в лучшее(!)
А из отчаяния нужно выходить. И чем скорее, тем лучше.
Ваши желания замечательные и правильные. Однако свой тяжелый отпечаток накладывает жестокая реальность. И в нее важно вглядываться, замечать возможности наравне с препятствиями и ограничениями.

За желанием парня оставаться с семьей прочитывается его привязанность к родным. Плохо это или хорошо - не мне судить.

Может быть, эта привязанность чрезмерная и даже в ущерб всем.
Поэтому Вам крайне важно осознавать последствия своего выбора(!) Не его, а своего(!)

Настал момент, к великому сожалению, горькой истины. Момент выбора. Как по мне, то стоит выбирать ЖИЗНЬ.

Доброго ранку, Іро!
«Як з цим можна впоратись?»;
Відповідь очевидна - пройти повноцінну терапію. Де Ви разом із психологом зможете дослідити, чим насправді виступає цей феномен. Яку роль відіграє. Інструментом задоволення яких потреб є. Адже в психіці нічого саме по собі не виникає.

«я навіть приймаю препарати від окр, але саме від відчуття постійного бруду я не можу справитись навіть з ними»;
Цього замало. До лікування препаратами варто додати розмовну терапію.
Наприклад, з'ясувати, відколи почали помічати власну огидливість?
З чого вона почалась?
Яким чином впливає на Ваше життя? Настрій? Стосунки тощо?
Як би завершили речення - Коли позбавлюсь огидливості, то я зможу ...
Також варто поглянути у бік причин тривожності - через що хвилюєтесь/тривожитесь, окрім бруду навколо?

Доброго ранку!
«Останнім часом у нас йдуть розмови що вона нічого не відчуває під час поцілунків та сексу( в плані емоційно немає пристрасті) зі мною як раніше, і ми двоє нерозуміємо що це таке і як це виправити.»;
Очевидно, лібідо дівчини влаштоване таким чином, що її не збуджує хлопець, якому не вистачає «рішучості щось рішити, якогось чоловічого стержня,»;

До того ж, її модель побудови близькості має відмінний від Вашого сюжет. Їй було б бажане, якби хлопець був лідером, вів за собою, можливо, навіть позбавив би її необхідності брати відповідальність за складні рішення. І тому, ймовірно, вона «почуває себе психологічно вищою за мене»;

«мене виховали так що в сімʼї немає того хто рішає сам, а рішати повинні обидва, незнаю наскільки це правильно.»;
Якщо влаштовує обох парнерів, то Ок. А якщо ні, то можна радитись, слухати аргументи, але остаточне рішення буде за тим, хто бачить спосіб вирішення і результат краще, в кого є, знання, чуття і досвід. Причому не в плані кількості, скоріше, в плані якості.
Наразі у партнерів може бути різний ступінь розуміння певних речей і, відповідно, готовність за них братись.
Отже, запозичена в батьків модель може у вашому випадку не спрацювати. Та Ви й самі бачите.

«вона просто вважає себе сильнішою тим що в суперечках я їй поступаюсь і не тримаю свій погляд до кінця, а я це робив через це що бачив як вона вже починала виходити з себе і скоро буде істерика, через це спускав планку і давав їй цим верх.»;
Що ж саме змушує Вас "здавати свої позиції"?
Можливо, думаєте, що так проявляється мудрість? Частково з Вами погоджуюсь. Але не завжди тут про мудрість, нерідко - про слабкість, про страхи зіпсувати стоснуки, про бажання обслуговувати емоційні потреби партнера, приносячи в жертву свої...
Ваша поведінка до якого мотиву ближче?

«я вже працюю над цим більше 3 місяців, і стараюсь брати все на себе, але хоть якихось змін в ній я не відчуваю.»;
Три місяці - це ніщо в порівнянні з «зустрічаюсь з дівчиною 3 роки, 2 з яких живемо разо»;
До речі, наскільки Ви усвідомлюєте рушійну силу і вектор власних намагань. Стараєтесь для СЕБЕ, бо то Ваше свідоме бажання і потреба? Чи переважно для відновлення близькості з дівчиною?

« Я oбщaюcь c девушkamи, чтoбы ... избавиться от одиночества
»;
С этой проблемой/задачей обязательно на терапию к психологу. Можно онлайн.
Не надо об девушек лечиться. С ними лучше поделиться радостью.

Доброе утро!

«Не знаю, что и думать, нужен совет.»;
О том, что и как Вам думать по поводу измены - вряд ли пригодится советчик. Психологи в этом вопросе тоже советов не дают, поскольку это моменты сугубо личные. И свою позицию по отношению к ним выстраивает сам человек.

Но что вытекает из Вашего рассказа?
Ваши позиции с парнем существенно расходятся. Поэтому, очевидно, что Ваш интерес связан с тем, как Вам реагировать и как себя вести в ответ на его взгляды и убеждения.
Оптимально обратиться к своим чувствам, желаниям и потребностям.
Вот буквально.
Что Вы почувствовали после его признаний?
Кстати, свои чувства выразили ему?
Насколько пошатнулось теперь Ваше доверие к МЧ?
Надеетесь ли, что его точка зрения со временем изменится?

«Мне уже изменяли и я знаю это ужасное чувство»;
Это отдельный вопрос. В нем имеет значение полнота преодоления последствий тех измен, их влияние на Вашу самооценку и так далее. Иногда жертвы измен привносят в новые отношения вирух страха повторения предательства. А это существенно омрачает жизнь и нередко через ревность и ссоры ведет к разрыву отношений.

Оптимально для Вас обратиться лично к психологу. Или даже парой, если парень согласится. Так сможете прояснить не только причины расхождений во взглядах, но и способы развивать отношения, выстраивать здоровую близость, которая исключает измены.

Доброе утро!

«У меня проблемы в общении с девушками.»;
Сожалею. Проблему нужно решать, но вначале исследовать ее природу.
Поэтому несколько уточняющих вопросов к Вам.
Как давно эта проблема появилась?
Насколько общительным человеком Вы себя считаете?
И можете закончить предложение, заполнив троеточие - Я общаюсь с девушками, чтобы ...

«Во время общения испытываю сильный дискомфорт. Иногда мне становится физически плохо от общения.»;
Это состояние лучше подробно описать, что значит "плохо"?

«Если иногда и бывает получается завязать какие либо отношения с девушкой, тогда потом преследует навязчивое чувство, что она меня бросит.»;
Когда боросают кого-то, отвергают, какие чувства у Вас поднимаются?
Было ли что-то похожее в Вашем детстве?

«Как можно избавиться от этого?»;
Ответ очевиден - пройти терапию. Прожить ранние травмы, если они были. Разобраться в мотивах отношений. Избавиться от страха. Поднять самооценку...