Заветная Мечта или Паранойя?
Не понимаю, почему же всё так? Где Он? Есть ли Он вообще на свете? Или же мне не суждено испытать настоящее чувство, от этих мыслей наворачиваются слёзы. Я уже начинаю отчаиваться и всё меньше верю, что я Его встречу.
Гулять и встречаться, делать какой-то вид я не хочу. Я общаюсь с какими-то парнями, и в интернете, но они все не те, они предлагают встереться, у меня тут же возникает такое чувство, что я себя предаю, для меня это пытка, так и приходиться что-то врать, чтобы не ходить. Может я и ошибаюсь? Может это главная ошибка, как-будто я сама сопротивляюсь отношениям, но я не хочу таких мимолётных отношений, связей на одну ночь.
Кто-то мне сказал, что я сама хочу, не подозревая этого, прибывать в таком состоянии одиночества, грусти. И поэтому не могу никого встретить. Что как-будто мне никто не нужен, а нужно лишь такое состояние тоски, что бы меня все жалели, сопереживали, но ведь никто кроме меня не знает, что творится у меня в душе. Может ли в действительности быть так? В общем я запуталась…Посоветуйте мне что-нибудь) Спасибо.
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.