Как контролировать себя ?

Здравствуйте! Ваша мама может для Вас организовать консультацию психолога?
Проблема, действительно, есть и с ней желательно разбираться.
Переходный возраст бывает у всех, но далеко не все срываются на окружающих. К тому же, это вовсе не засивит от возраста. Причин такого состояния может быть множество.

Доброго дня, nik102.
Помітно як Вам зараз тяжко і хочеться Вас підтримати.
Безумовно, підлітковий вік - важливий і складний етап в житті кожної людини, проте його можливо пройти безболісно. Крім цього, скоріш за все, існують й інші фактори такої Вашої поведінки (які необхідно проаналізувати детальніше: стресові ситуації в житті, проблеми у різних сферах життя, кардинальні зміни, також Ви нічого не сказали про батька тощо).
Знаєте, люди кричать один на одного, коли їхні серця далеко, а чим вони ближче - тим мова стає тихішою аж до шепоту. Іноді крик - це спосіб, щоб нас почули або спосіб заявити про свої бажання та потреби, які ми не можемо виразити словами. Гнів - це емоція, яка еволюційно призначена для того, щоб ми могли відстояти і розпізнавати свої особистісні межі, а у підлітковому віці - це рушій для психологічної сепарації від батьків. Водночас, інша справа виражати гнів конструктивно і цього необхідно вчитися. Іноді ми не можемо вивільнити гнів на конкретне джерело, яке його викликало, тому шукаємо безпечніші замінники. Крім цього, іноді гнів може покривати іншу емоцію - наприклад, сум чи страх, на які у нас може стояти заборона.

Может это потому что я ненавижу себя , не люблю внешность , характер.

Можливо, а можливо існує щось ще.

Какая-нибудь мелочь и я кричу на неё при этом не понимаю как больно ей , потому что она всё делает для меня. После этого я корю себя но в каждый раз я делаю это по-новой. Говорю плохие слова , разговариваю с ней как не с родным человеком.

Помітно, що для Вас цінні Ваші стосунки із мамою і Ви її любите, саме тому Ви звернулися сюди на форум: щоб їх зберегти та покращити. Ви молодчинка і це варте поваги. Ви ділилися своїми хвилюваннями щодо цієї ситуації із мамою? Я думаю це було б корисно і для Вас і для неї.

У Вашому випадку необхідно, щоб Ви детальніше прислухалися до себе і зрозуміли, про що говорить Ваш гнів і крик + не варто також виключати і момент гормональних порушень чи змін (для цього необхідно звернутися ло ендокринолога).
Я б Вам рекомендувала поговорити із мамою і попросити, щоб вона Вас підтримала у індивідуальному зверненні до психолога - це найкращий, найекологічніший варіант для Вас. Вибір за Вами.

Ви цінна і всі Ваші емоції також, адже вони сигналізують про Ваш внутрішній стан. Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!