Question

25-01-2021

чувствую себя не на своём месте,не получаю удовольствия от этого занятия,но большой страх уйти.
страх что подумают другие,разочаруются ли во мне и всё в таком духе.
понимаю,что жизнь одна и надо жить так,как хочешь ты,но чувство страха не покидает.
подскажите,пожалуйста,стоит ли уходить?как справляться с такими страхами и перестать настолько переживать за чувства и мнение других?буду очень благодарна за ответ,ведь сейчас как раз решаю,что же мне делать..очень нужен совет.

Вопрос от: gyhu0000; Возраст: 17

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

25-01-2021 13:04:43Дополнение от автора

Алла,спасибо за обратную связь.
Уйти из спортивной секции.Занимаюсь там 5 лет,но последние пол года не чувствую того счастья ,удовольствия,что когда-то.Не чувствую себя на своём месте,каждый день думаю об уходе,но не могу решиться(причины описала выше)
сейчас решаю,что же мне делать-уйти,и жить в удовольствие или что делать дальше..
звучит очень банально-не нравится,уйди и всё!но психологически это очень сложно,учитывая мой характер(постоянно переживаю и чего-то боюсь..)

25-01-2021 13:16:42Дополнение от автора

Ольга,спасибо за ответ.
Интерес пропал возможно в связи с взрослением,так как начала в 12 лет,сейчас мне 17,совсем другое мировозрение.Ещё повлияла немного обстановка,которая сейчас изменилась на тренировках,она плохо влияет на моё психологическое здоровье.
С родителями отношения нормальные,они меня поддерживают в любых моих решениях,но я все равно колеблюсь,так как чувствую отвественность на себе(в том числе ответственность за чувства других,хоть и понимаю,что это неправильно..)

25-01-2021 13:31:51Дополнение от автора

Алла,не командний спорт,секція,але загалом принцип дуже схожий..
Мене не так лякає вільний час та сили,адже 1.я займаюсь та тренуюсь вдома,самостійно 2.навчаюсь в університеті 3.хотіла б більше спілкування,адже усі ці роки у мене практично не було часу на нього(все було зайняте школою та тренуваннями)після карантинів я зрозуміла,що почуваю себе комфортніше без секції у моєму житті.
найбільше у цій ситуації мене лякають саме почуття інших(уявляю розмови тренерів і тд..)
не знаю,що робити в цій ситуації,я дуже напружена зараз..

25-01-2021 13:34:13Дополнение от автора

Мені здається останні пів року я застрягла,але зараз відбувається якась деперсоналізація,зміни,я усвідомлюю,що життя і одне,і витрачати його на те,що не приносить задоволення не хочу,але не можу наважитись..

25-01-2021 13:44:57Дополнение от автора

Мені здається Ви праві..є страх,що не приймуть мого рішення,буде осудження,дуже переживаю на рахунок цього,але з другого боку розумію,що якщо піду,це не буде вже стосуватись мене.Тобто варто зараз зробити нарешті цей крок,щоб потім мені стало краще.Я все це усвідомлюю,але переживати не перестаю.
я чомусь дуже боюсь комусь казати правду,висловлювати саме свої почуття(не враховуючи ровесників,тобто старшим людям)
я розумію,що останнім часом я займалась там не для себе,а просто щоб не піти,бо боялась.

25-01-2021 14:02:19Дополнение от автора

Алла,ні,ініціатива була лише моєю,зараз я не переживаю не відповідати їх оцінці,у мене чомусь на душі відповідальність за думку тренерів про мене після цього і це мене дуже душевно виснажує.

25-01-2021 14:03:39Дополнение от автора

Оксана,так,Ви праві..просто сьогодні,зараз,день,коли я можу зробити цей крок,і від цього в рази страшніше.Дуже дякую Вам за зворотній зв‘язок та допомогу.Я зараз обов‘язково зроблю
все те,що ви мені порадили.

25-01-2021 14:48:59Дополнение от автора

все вийшло.тепер я вільна та щаслива.щиро дякую кожному,хто мені допоміг!
Оксана,Ваші техніки дійсно робочі,буду користуватись ними і далі!ДЯКУЮ ЩЕ РАЗ!❤

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Нiна Уенем
(Онлайн)

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Ирина Островерх
(Харків)

Катерина Вовк
(Київ)

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 1 · 2021-01-25 12:56:15

Доброго дня! Якщо б Ви могли доповнити свою розповідь: звідки піти? Що вирішується? Тоді відповідь була б більш конкретною....

Ніна Андріївна Кіях (Львів) · Answer 2 · 2021-01-25 12:57:52

Доброго дня.
Справді, страхи часто заважають нам щось змінити, адже покликані оберігати нас не лише від небезпеки, але й від невідомого

цитата:

чувствую себя не на своём месте,не получаю удовольствия от этого занятия

чи готові ви продовжувати відчувати такі почуття?

цитата:

подскажите,пожалуйста,стоит ли уходить?

тут рішення лише за вами

цитата:

настолько переживать за чувства и мнение других?

нажаль, ми часто беремо відповідальність за інших, тим самим заважаючи собі.
Щиро бажаю вам все обдумати та зробити те рішення, яке буде вашим.

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 3 · 2021-01-25 13:03:18

Доброго дня, gyhu0000.

цитата:

не получаю удовольствия от этого занятия

Що трапиться, якщо Ви продовжуватимете займатися тим, що Вам не подобається?

цитата:

страх что подумают другие,разочаруются ли во мне и всё в таком духе.

Що найгіршого можуть подумати інші? Що трапиться після цього? Хто саме у Вас розчарується?

цитата:

как справляться с такими страхами и перестать настолько переживать за чувства и мнение других?

Ви не відповідальні за почуття, ставлення, бажання, поведінку інших людей, а лише за власні. Дуже співчуваю, що Вам страшно, проте, як зазначила вище колега, страх еволюційно захищає нас. Як думаєте, від чого захищає Вас Ваш страх? Чи є у Вашому оточенні люди, які могли б підтримати Вас у Вашому рішенні?

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 4 · 2021-01-25 13:08:14

Добрый день!
Ваш страх вполне оправдан, потому что Вы делали то, что Вам приносило удовольствие. Скажите, что произошло, почему Вы сейчас интерес пропал. Я думаю, что это может быть еще связано с тем, что, если Вы что-то теряете, то на это место должно прийти что-то другое, а я так понимаю, что этого нет. Расскажите про свои отношения с родителями

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 5 · 2021-01-25 13:24:38

Доброго дня! Знаєте, я б не поспішала почуття відповідальності вважати тим, що заважає. Навпаки, це чудово, що Ви здатні думати не лише про себе. І загалом це нормально, коли потрібно робити важливий вибір. Якщо я не помиляюся, Ви займалися професійно спортом та в командному його виді? Якщо це так, то загалом Ваші вагання є нормальними. Інша справа, що Ви, можливо, переросли, і Вам тепер замало лише спорту.. Як Ви бачите себе після того, як підете? Чим Ви б хотіли займатися? Адже вивільниться величезна кількість часу та сил! Це так само може лякати... Невизначеність лякає загалом всіх.. Особливо дівчат та жінок, бо це є природа якість жіночої психіки... Просто одні справляються та рухаються далі, інші "застрягають". Ви себе до якої групи віднесли б?

Ответ отредактирован автором 25-01-2021 13:29:06

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 6 · 2021-01-25 13:39:35

Дякую за відвертість! Мені здається, що природа Ваших страхів лежить у сфері спілкування, адже тоді коли дівчатка вчилися комунікації, Ви свій час віддавали спорту. І тепер Ви просто не вмієте правильно висловлювати свої почуття. Звідси і страх, що вас якось не так зрозуміють... Виправте мене, якщо я не так Вас зрозуміла. Погодьтесь, не дуже легко спілкуватися тільки переписуючись..

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 7 · 2021-01-25 13:53:07

Дякую! Шкода не можу звертатися до Вас по імені. А чия була ініціатива щодо занять спортом? Чи не батьків? Батьки для Вас, швидше за все, дуже значимі особистості, і це - нормально! Але... Чи не боїтеся Ви, підсвідомо, не відповідати саме їх оцінці? (Це може стосуватися не теперішнього часу. Справа в тому, що зараз нами керують ті установки, які були закладені раніше. А в майбутньому - ті, що ми закладаємо зараз)...

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 8 · 2021-01-25 13:56:38

цитата:

Я все це усвідомлюю,але переживати не перестаю.
я чомусь дуже боюсь комусь казати правду,висловлювати саме свої почуття(не враховуючи ровесників,тобто старшим людям)

На скільки я пам'ятаю, Ви вже здається писали цю тему і психологи давали Вам рекомендації, проте Ваш страх нікуди не йде і Вам страшно наважитися на перший крок. Дуже Вам співчуваю.
Я б Вам рекомендувала наступне:
- побудьте зі своїм страхом (візміть м'яку подушку, уявіть що ця подушка - маленька Ви, що боїться; обійміть її і заспокоюйте її впродовж 17 хвилин; якщо Вам не стає краще і страх нікуди не йде, то це означає, що страх є рекетною емоцією, яка покриває якусь іншу Вашу емоцію + цей страх дає Вам несвідомо якусь вигоду);
- намалюйте свій страх на папері, після цього зробіть так (щось домалюйте), щоб він став не таким страшним;
- складіть список + та - того, що я покину цю секцію;
- спочатку спробуйте написати своє звернення до тренера на листку паперу, перечитайте його. Візміть стілець і уявіть, що на ньому сидить тренер та зачетайте цей лист. Після цього попросіть у своїх друзів, щоб вони стали тим тренером і зачитайте їм лист;
- залучіться підтримкою рідних та друзів.

Якщо всі вищезазначені рекомендації Вам не допомагають - зверніться індивідуально до психолога (можна у Вашому навчальному закладі).

Сподіваюся, що хоча б трохи змогла Вам допомогти.

Ответ отредактирован автором 25-01-2021 13:57:41

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 9 · 2021-01-25 14:08:57

Удачі Вам! Раджу перш, ніж сказати своє рішення тренерам, прописати свої почуття на папері: "Мене турбує", "Я боюсь..", "Мене хвилює..., а потім свої слова-звернення "Я іду, бо...". "Я вам вдячна, але..." іт.д. І подумки проживіть найстрашніші для Вас слова з їх боку та їх думки... І візьміть обов'язково якийсь подарунок, бодай невеличкий, але щоб від душі...

страх уйти оттуда,где мне плохо