Question

02-06-2021

Я заміжня, двоє маленьких дітей. Останнім часом нічого в житті не радує. З одного боку все ніби нормально, гарна сім'я, чоловік працює, здорові діти. Є за що дякувати Богу. Але всередині постійне незадоволення. Розумію, що всі проблеми в моїй голові. Не знаю як себе реалізувати в житті, відчуваю, що нікому не потрібна, постійно жалію себе, часто плачу, часто зриваюся на дітях, потім виню себе. З дитинства в мене низька самооцінка, боюся висловити свою думку, боюся критики, боюся бути в центрі уваги. Думаю це все іде з дитинства. Мама розлучилася з татом, коли мені було 5 років. Були скандали, сварки. Пам'ятаю момент, коли мене тато хотів бити, кричав, а сховалася під столом. Ще була ситуація, коли мама мене з братом забрала і ми ночували в сусідів, бо тато скандалив вдома. Пам'ятаю мамине лице і кров на ньому. В мене тоді був великий страх.
Коли мама розвелася з татом, ми стали жити з вітчимом. Він часто їздив по заробітках. Старався нас любити, балувати солодащами. Але багато комплексів заклав в мені. Часто в нас були сімейні розмови (з виховною ціллю), які майже завжди закінчувалися моїми слізьми. Він постійно повчав мене своїм грубим тоном, майже криком, постійна критика... Я в цій ситуації завжди замикалася, страшний ком в горлі, сльози... А потім я закривалася надовго в своїй кімнаті... Плакала в подушку...
В школі я була тихою, замкнутою, мало з ким дружила. Величезний страх ще зі школи виступати на публіці. Цей страх мене супроводжував і в інституті, і зараз по життю. Я боюся різних масових заходів, де б мені довелося щось говорити на людях. Сказати якийсь тост чи привітання наприклад. Я почуваю себе нереалізованою, не знаю чим зайнятися в житті, я живу як масці... Від цього повна апатія, шкода своїх дітей, що не можу їм показати радості життя...
Пробувала займатися самостійно собою, допомагало на деякий час. Тепер вже затяжний кризис. Проблеми з дитинства йдуть за мною як тінь. Відчуваю, що потрібна допомога психолога.

Вопрос от: Анна; Возраст: 30

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться

Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователи

Чтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Похожие онлайн консультации

07-02-2021 Як перебороти себе , знову стати активною та життєрадісною ?

Оксана Анатольевна Бамбура (Киев) · Answer 1 · 2021-06-02 13:26:07

Доброго дня. Так Ви правильно відчуваєте. Вам потрібна індивідуальна консультація, а можливо і довготривала терапія психологічна.
Тож вперед шукайте психолога який Вам подобається.

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 2 · 2021-06-02 14:59:54

Доброго дня Анно! Вам можна лише поспівчувати, бо Ваше непропрацьоване "минуле" Вас вже повністю виснажило. І той стан, який зараз у вас, дуже схожий на стан депресії, виснаження, зупинки в розвитку, втраті мети свого життя... У Вас глибокі дитячі травми. Маленька дитина не в стані ані захистити себе, ані зрозуміти що відбувається насправді. Тому дитяча психіка рятує дитину тим, що "заганяє" проблеми" у підсвідомість до моменту, коли вона подорослішає, і у неї з'являться сили на переосмислення. Нам тільки здається, що час лікує і все забувається. Насправді, ми нічого не забуваємо, все залишається на рівні підсвідомості. Просто є те, що ми вже "прожили" до кінця і розібралися в ньому. А отже, воно в нас є як корисний, повноцінний та необхідний досвід - і це вже є ресурс, який допомагає рухатися далі. Такі події ми згадуємо як колись давно бачений фільм: пам'ятаємо, але воно нас не зачіпає. А є те, що залишилося "не закінченим", що потребує переосмислення та пероцінки. Воно ніби важкий баласт, який і викинути ми не можемо, бо це частина нашого болючого життя і нести вже не в силах, бо відтягує всі сили в минуле... І тільки Вам зараз вирішувати: залишити все як є, чи починати розгрібати "завали" пам'яті...

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 3 · 2021-06-02 16:40:32

Доброго дня, Анна.

цитата:

Я почуваю себе нереалізованою, не знаю чим зайнятися в житті, я живу як масці...

Як на мене, це ключова фраза з якою Вам необхідно звернутися до психолога-психотерапевта - запит. Безумовно, на Ваш стан вплинув Ваш досвід дитинства і його необхідно пропрацьовувати через перепроживання зі спеціалістом у безпечному середовищі. Крім того, було б добре подосліджувати, чи у Вас був досвід, коли Ви почували себе щасливою і життєрадісною - це може бути значним ресурсом для Вас.

Инна Витальевна Гречко (Харьков) · Answer 4 · 2021-06-02 19:38:45

Доброго дня, Анно. Ви молодець, що наважились на пошук допомоги. Відчувається Вам тяжко и сумно. Дитячий невдалий досвід добре перепрожити з психологом, віднайти себе, свою цінність, свої бажання. Це запит на одну зустріч, та ця зустріч і знайомство з собою дає можливість віднайти себе.
Вам залишається вибрати спеціаліста (у Вашому місті або ж онлайн), якому б могли і хотіли б довіритись, і працювати з ним чи нею в безпечному просторі.

Наталия Павловна Венглинская (Киев) · Answer 5 · 2021-06-03 12:23:07

Анна, доброго времени суток!
Очень грустно читать Вашу историю - в ней столько усталости, обессиленности.
Я бы Вам рекомендовала провериться у эндокринолога и гинеколога на гормоны. Нарушение гормонального фона даёт симптоматику, которую Вы описываете. Это не отменяет факт вопросов к самооценке, детских травм, возможного выгорания и усталости (2-е маленьких детей) - каждый отдельно взятый момент - это запрос на индивидуальную работу со специалистом. Но на соматическом уровне нужно понимать в каком Вы состоянии, и при необходимости помочь организму, что весьма облегчит ваше состояние и даст физический ресурс для работы с собой и над собой.

цитата:

Я заміжня, двоє маленьких дітей. Останнім часом нічого в житті не радує.

Сколько лет в браке? Как бы Вы назвали Ваши отношения с мужем?
Какой возраст деток?
В последнее время - это как давно? Возможно перед этим что-то произошло?

Як стати життєрадісною?