Хлопець планував одноразово зрадити, аби врятувати стосунки. Я побачила переписку
Кілька днів тому я дізналася, що мій хлопець, з яким ми зустрічаємося 4 роки (живемо разом близько 2), планував мені зрадити. Коли його не було вдома, я залізла у його месенджер та відкрила переписку із жінкою, з якою це планувалося. Вони обговорювали коли це можна зробити, а вона ще й розказувала як. Уточню, що у нас у стосунках не було до цього все добре. Мені не вистачало його уваги, а він був надто виснажений роботою та кар’єрними переживаннями, аби дати саме стільки любові, скільки мені потрібно. Зокрема це й сексу стосується. Незважаючи на наш молодий вік (мені 22, а йому 24), його було дуже мало. Ну і я через це почала гірше якось до нього ставитися. Багато речей почало бісити. Коли ж отримувала увагу - було все добре. Ну ще фактор, що ми один з одним 24/7 вплинув, через війну. Працюємо віддалено відтоді.
Через це планували роз‘іхатися на місяць-два. Просто роз’їхатися, без розставання, побачень з іншими чи зрад. Просто мінімізувати спілкування, бо це допомагає нам. Коли я повертаюся від мами за 3 дні відпочинку без нього, наше спілкування покращується. Причому що ініціатором переїзду на короткий термін став він. І він ж наполягав, що ми не робимо паузу у стосунках.
Звісно що я йому про все розказала. Він сказав, що розглядав такий варіант, лише аби повернути до наших відносин пристрасть, як було колись. Ту пристрасть, якої мені все не вистачало. Мовляв йому один з друзів порадив, і сказав, що це працювало у його стосунках. Але за його словами цей варіант розглядався недовго, і як тільки та жінка (його знайома до речі, з якою він вже довго не спілкувався) запропонувала приїхати до нього (мене тоді вдома не було) він відмовився. Бо не захотів. І тоді ж зрозумів, що в майбутньому також цього не зробить, бо не хоче, бо воно того не варте.
Він каже, йому соромно і гидко. А ще боляче, що він зробив мені боляче. І він розуміє, що все зіпсував. Але запевняє, що не хотів її, і що його повідомлення в тій переписці не були щирими. І що він не хоче втрачати мене, бо я єдина, з ким він хотів би побудувати сім'ю.
Я не знаю, що мені робити. До цього випадку я вже неодноразово задумувалася про розрив, але мене постійно щось тримало. Я думала це слабкість, бо це мої перші відносини, і я не знаю по суті як це, бути одній, бути покинутою чи покинути когось. Він мені дуже дорогий, і незважаючи на все те, що сталося, і що у нас було, було й багато хорошого.. Два дні я була наче в пеклі, але так як він знаходився поруч, мені ставало легше.
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
Відповіді психологів
Доповнення від автора питання·
Коли я залишаюся наодинці зі своїми думками, мені страшно, гидко, я злюся, мені сумно, що таке відбулося з нами. Мені сумно, що він навіть про це подумав, нехай навіть він цього не зробив. Але це розбило мене. І я не знаю, як зробити краще: залишитися і працювати над стосунками, чи вийти з них, бо здається,що я цього ніколи не забуду..
Мені сумно, що він навіть про це подумав, нехай навіть він цього не зробив. Але це розбило мене. І я не знаю, як зробити краще: залишитися і працювати над стосунками, чи вийти з них, бо здається,що я цього ніколи не забуду.. Гризе ще те, що залишаючись з ним я неначе допускаю, що зі мною так можна.. Хоча з іншого боку можливо й добре, що коли у нього дійсно була можливість це реалізувати, він відмовився, бо зрозумів, що не хотів
Я не знаю, яку частину себе слухати. Одна каже одне, інша каже інше...
Зрадити, аби врятувати стосунки...? Серьозно....?
Він майже це зробив, отже ваші стосунки майже врятовані. Якби він справді це зробив, ваші стосунки тоді були б врятовані точно....
Самі в це вірите?
А де Ви працюєте? Працювати над стосунками - це Ваша робота за сумісництвом?
"Коли ж отримувала увагу - було все добре. Ну ще фактор, що ми один з одним 24/7 вплинув" - "Через це планували роз‘іхатися на місяць-два. Просто роз’їхатися, без розставання, побачень з іншими чи зрад. Просто мінімізувати спілкування, бо це допомагає нам" - що саме Вам допомагає - більше уваги чи її мінімізування?
Як у басні Крылова: "А вы, друзья, как не садитесь, всё в музыканты не годитесь."
"Я не знаю, яку частину себе слухати. Одна каже одне, інша каже інше..." - давайте для об'єктивності вислухаємо обидві сторони: що саме говорить Вам одна і що саме говорить Вам інша Ваша частина?
Доброго дня.
Підкажіть, яке питання ви хотіли б задати?
Якщо вам складно наразі, можливо дати собі трохи часу, обдумати все,знизити градус напруги емоцій та спокійно прийняти рішення яке буде вашим.
Якщо цього рішення поки немає можливо ви не готові його приймати зараз.
Давити на себе або питати порад не дуже гарна ідея.. варто у таких ситуаціях слухати себе.
Єдине що точно можу сказати, було б не зайвим разом попрацювати з психологом, якщо ви вирішити продовжити стосунки, т.як їх динаміка і наповнення не здорове..
-Багато речей почало бісити. - це про невиказанні емоції, невдоволення і роздратування.
- планували роз‘іхатися на місяць-два.- це про підсвідоме дистанціювання
- Коли його не було вдома, я залізла у його месенджер та відкрила переписку- це про відсутність довіри
Ну, ідею хлопця зрадити щоб покращити стосунки навіть коментувати не буду..
Скажімо так, ваш спільний човен пливе не туди.
Все можна виправити, змінити при бажанні 2х людей.
Проте важливо більш глибше на ситуацію дивитися, те що відбулося- не причина вашої кризи, а наслідок.
Стосунки це велика робота, дуже велика.Тому варто приділяти час і своїм почуттям, бажанням і розумінню того що відбувається з партнером.
Важливі рішення краще приймати холодною головою. Зараз Ви ображені на нього. Дайте собі час (місяць, два), щоб прийняти рішення чи розставатися чи ні, і скажіть про це хлопцеві.
Оскільки у Вас і раніше були проблеми у стосунках, то краще пропрацювати це з психологом. Навіть, якщо Ви і вирішите розійтися, Ви можете дану модель стосунків просто перенести у інші стосунки з новим партнером.
Кілька днів тому я дізналася, що мій хлопець, з яким ми зустрічаємося 4 роки (живемо разом близько 2), планував мені зрадити. Коли його не було вдома, я залізла у його месенджер та відкрила переписку із жінкою, з якою це планувалося.
Скажите, а в чем Ваш вопрос? Что Вы хотите сейчас? На сколько для Вас правильно брать чужой телефон без его разрешения? Важно, что Вы это обсудили с ним и не замолчали. Вы хотите сохранить эти отношения или нет? Что произойдёт, если Вы из прекратите ?
Доповнення від автора питання·
Спробую відповісти на всі запитання
Підкажіть, яке питання ви хотіли б задати? — мабуть, як прийняти певне рішення (в які умови себе помістити можливо, аби визначитися в умовах невизначеності, коли і те хочеш, і те)
Чого хочу? Прийняти правильне рішення. "Правильне" у моємі розумінні це те,про яке я не жалкуватиму і не страждатиму (принаймні у довгостроковій перспективі)
На сколько для Вас правильно брать чужой телефон без его разрешения? — Звісно шо це не гарно, але очевидно були причини це зробити
Вы хотите сохранить эти отношения или нет? — Не знаю. Мені здається вони приречені. Враховуючи, що у нас були й до цього проблеми, які нам не вдалося вирішити, і ми прийшли до того, що мабуть розїхатися на місяць гарне рішення.. А після цього так мабуть точно. Не знаю
Что произойдёт, если Вы их прекратите ? — Точно не знаю. Втрачу людину, яка про мене піклується. З якою мені було комфортно. З яким мені було краще, ніж без нього
Доброго дня, авторко запитання!
Колеги вже надали гарні відповіді, але все ж доповню.
По перше, я вас дуже підтримую у цій ситуації, знайте, що ви не одна у своїх почуттях.
Стосунки і до цієї ситуації не були здоровими. Якщо у вас був привід залізти в особисту переписку хлопця, то щось вас там непокоїло. Це свідчить про відсутність довіри у стосунках. Можливо він дав привід підозрювати, а може спрацювала ваша інтуїція, в будь-якому випадку довіри вже нема.
Далі бачу відсутність діалогу. Якщо ваш хлопець замість того, щоб щиро поговорити про свої опасіння та почуття вирішив "зміцнити" стосунки зрадою... Ну ви самі розумієте, що щось тут не те.
Також мені здається дивним, що часу на секс із вами у нього не було, але домовитись про зраду він час знайшов. Звісно, у людини не залежно від віку бувають різні пріорітети, інтереси та лібідо, але знову ж таки, зазвичай люди у стосунках вирішують проблеми разом, а не на стороні.
Далі питання "що вам робити?". Відповідь на нього знаєте лише ви, бо саме ви вирішуєте, як ви хочете жити своє життя. Зараз ви сповнені болю та інших сильних емоцій, і це абсолютно нормально, адже вам завдала цього болю така близька людина. Дайте собі час. Не обов'язково вирішувати прямо зараз. тиждень, місяць, більше - у вас є стільки часу, скільки вам потрібно.
Я не можу знати майбутнього, але з досвіду власного та моїх клієнтів на 100% знаю, що ви не забудете цей вчинок. Перші декілька днів ви будуте думати лише про це. Далі будете згадувати про це декілька разів на день, дивлячись на себе в дзеркало, обіймаючись із ним, або виконуючи інші буденні заняття. Згодом стане трохи легше, спогади вже не спричинятимуть такий біль і будуть приходити до вас лише коли ви зіштовхнетесь із певним тригером. Але ви будете пам'ятати. Це неможливо витіснити, можна лише прожити цей біль зповна.
А от чи готові ви жити із цим, це вже ваше рішення. Є жінки, які пробачили зраду і змогли відновити сімейне щастя, є і ті, кому це не вдалося, бо стосунки - це завжди зусилля двох людей. Чи хочите ви будувати стосунки саме з цією людиною? Чи зможете ви відчувати себе щасливою із ним? Чи зможете пробачити?
"як прийняти певне рішення (в які умови себе помістити можливо, аби визначитися в умовах невизначеності, коли і те хочеш, і те)"
Для цього треба відокремити своє бажання і супутні думки.
Наприклад:
Я хочу зберегти стосунки..але я боюсь...(що це повториться, що він мене не любить...ітд)
І тоді ви вже працюєте зі страхами коли розумієте чого хочете.
Або: хочу розійтися, але переживаю як буду далі, боюсь що не знайду своє кохання, а раптом це воно...в тоді працюєте вже ц цими установами.
Слухайте себе і відповідь прийде.
Доброго вечора! Нажаль, після зради , чи навіть планування такого вчинку, довіра зникає. Все, немає більше довіри. Як раніше, вже не буде. Пройде й біль, і образа, і дійсно можна все почати з початку, але ви цього вже не зможете забути. Пробачити можна, а забути - ні. Але вирішувати тільки вам - чи потрібно давати другий шанс таким відносинам.
Павел Леонидович Басанский (Київ)
психолог
Психолог більше не активний на сайті
цитата:
здається,що я цього ніколи не забуду..
Так і буде: ніколи не забудете.
цитата:
Мені здається вони приречені. Враховуючи, що у нас були й до цього проблеми, які нам не вдалося вирішити, і ми прийшли до того, що мабуть розїхатися на місяць гарне рішення.. А після цього так мабуть точно. Не знаю
Насправді знаєте і вже собі відповіли. Тільки чомусь не вірите своїм висновкам.
Цікаво, звідки сумніви? Хто навіяв? Хлопець? Чи ще хто?
прийняти певне рішення... Прийняти правильне рішення...
А что произойдет, если Вы не будете принимать никакого решения, по крайней мере, сейчас?
Доповнення від автора питання·
Насправді знаєте і вже собі відповіли. Тільки чомусь не вірите своїм висновкам — те, як я писала той текст, з "Мені здається", та "Не знаю" дуже характеризує те, як я собі відповіла. Невпевнено та сумніваючись. Сумніви мої ж.
А что произойдет, если Вы не будете принимать никакого решения, по крайней мере, сейчас? — по суті нічого критичного, але це як у випадку з відчуттями під час війни, коли ти не знаєш, куди впаде ракета наступного разу. Людині потрібне відчуття безпеки, відчуття, що є якесь майбутнє. Для мене стосунки це частина моєї самореалізації мабуть, тому якісь проблеми можуть загнати у темний куток десь всередині моєї підсвідомості, де я їх прокручуватиму в голові знову і знову. Я сама від себе вимагаю негайного рішення
Доповнення від автора питання·
Насправді знаєте і вже собі відповіли. Тільки чомусь не вірите своїм висновкам. Цікаво, звідки сумніви? Хто навіяв? Хлопець? Чи ще хто? — ті слова, які я використовувала під час написання тексту, зокрема наведеного вами, дуже важливі та характеризують взагалі те, як я собі відповіла: Мені здається, Я не знаю. Ці сумніви навіяні мною ж, бо часто я не знаю, чого саме хочу.
А что произойдет, если Вы не будете принимать никакого решения, по крайней мере, сейчас? — по суті нічого критичного, я сама вимагаю від себе рішення негайне. Чому? Це як у випадку з відчуттями, які застали багатьох (чи всіх) під час війни - невизначеність, втрата опори. Ти не розумієш, куди впаде ракета наступного разу. Базова потреба в безпеці. Вона потрібна мені й у стосунках
Интересный подход.
То есть вам, любимой девушки не хватало внимания и ваш МЧ, вместо того, чтобы найти время, разобраться в том, что не так в отношениях, почему у него нет времени на вас, нашел отличный способ - тратить время на другую барышню. Потому что ему посоветовал какой-то друг.
Я бы сильно задумалась о том, а стоит ли с таким МЧ дальше строить отношения. Мало ли кто что еще ему посоветует.
Тем более, что вы уже и так задумывались про разрыв отношений.
Павел Леонидович Басанский (Київ)
психолог
Психолог більше не активний на сайті
цитата:
Я не знаю, що мені робити. До цього випадку я вже неодноразово задумувалася про розрив, але мене постійно щось тримало. Я думала це слабкість, бо це мої перші відносини, і я не знаю по суті як це, бути одній, бути покинутою чи покинути когось. Він мені дуже дорогий, і незважаючи на все те, що сталося, і що у нас було, було й багато хорошого..
Як же не знаєте, коли НЕОДНОРАЗОВО задумувалися про розрив?!
А тепер ще ця ситуація, яка просто добиває як контрольний постріл у голову. Але щось всередині відмовляється в це вірити. І сумніви заважають. Але ж Ви все знаєте!
цитата:
"Мені здається", та "Не знаю" дуже характеризує те, як я собі відповіла. Невпевнено та сумніваючись. Сумніви мої ж.
В більшості випадків, з якими я працював, в результаті роботи виявлялося, що корені сумнівів людини знаходилися не в ній самій, а в роках знецінювання близкими (мама, тато, бабуся і т.п.), після яких людина перестає довіряти самій собі і не знає, чого вона хоче. Тобто, в такому випадку, сумніви можуть бути не Вашими, або не повністю Вашими. Просто вони настільки для Вас звичні, що Ви їх сприймаєте за свої.
Із цим усім Вам було б краще на індивідуальну терапію.
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
