Втратила самоповагу
На початку війни близька мені людина втратила члена сім'ї, а я замість того, щоб надати підтримку, просто зникла з її життя. Мені було дуже соромно і страшно дивитися їй в очі. Мій чоловік - залишився вдома, має роботу, живий, то ж як би я сміла бути поруч і не лицемірити, не робити їй ще більш боляче?!
З часом ця вина стає все більшою. Я просто боягузливо втекла від проблем і закопалася в рутині.
Тепер ловлю себе на тому, що мені гидко дивитися на свої фото, я обмежила свої контакти лише робочими, перестала вести соцмережі і загалом живу якось по інерції. Не те, щоб я не хотіла жити, але смаку життя не відчуваю як і особливої любові до себе.
Що би не робила, я не можу змінити того, як я себе повела, не можу нічого виправити. Як жити далі? Я не хочу шукати собі оправдання, не хочу нічого забувати чи відкидати, але й існувати в такому стані теж вже не можу.
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.