Що робити з паралізуючи почуттям вини?

Доброго дня!)
Хто справді хоче - знаходить спосіб, а хто не дуже й хоче - завжди знайде причини. Завжди знайдуться причини, чому не зараз. А страх осуду і почуття провини - варто опрацювати з психологом

вести свій відео тревел-блог

Вам надо понимать с какой целью Вы хотите это делать.
Вас итересует монетизация и возможность заработка и/или признание подписчиков, а может наличие славы и успеха или что-то другое?
Исходя из целей создания блога, надо будет рассматривать вопрос о том, кто будет являться Вашей целевой аудиторией (ЦА). И уже потом наполнять блог контентом. То есть размещать ту информацию, которая будет востребована Вашей ЦА, а не то что Вам просто хочется выложить.
В настоящее время блогерство - это маркетинг, которым Вы не владеете и поэтому Вам придется консультироваться у специалистов.

И с точки зрения психологии у Вас имеются преграды на пути к Вашей цели, а именно -

страх осуду та почуття недоречності

которые надо прорабытывать в индивидуальной работе с Вами, иначе Вы никогда не сможете осуществить свое желание, потому что всегда эти чувства будут присутствовать и мешать Вам.

: 1. почати вести блог

К сожалению, у Вас не получится это сделать, потому что есть страхи и чувство вины.

Цілі такого блогу - самореалізація, можливість поділитися інформацією про доволі екзотичну країну

Это не является истинной целью.
Вам надо разбираться, что для Вас является самореализацией, о чем это, зачем нужно и что может Вам дать.
И будет ли востребован контент про экзотические страны, если многие об этом уже сейчас ведут свои блоги.
В чем будет заключаться Ваше уникальное торговое предложение и как Вы сможете отстроиться от конкурентов (это опять все - маркетинг)?

2. почати вести блог без людини в кадрі (без мене - просто розповідати та створювати розважально-інформаційний контент);

Если Вам так будет легче, возможно надо начинать с такого формата.
Хотя и надо проработать вопрос, по какой причине Вы боитесь появляться в кадре.

3. збирати відео-матеріал з тим, щоб розпочат. Вести блог після завершення війни і після перемоги.

Если Вы не проработаете страхи и чувство вины, то и после войны ничего не сможете начать. Потому что тогда тоже найдете причину того

що це недоречно

Поэтому рекомендация для Вас может быть только одна - правильно проработать цель и способы ее достижения и убрать то, что мешает.
Для этого понадобится минимум 5-8 консультаций (потому что для устранения страхов нужно время).

Доброго ранку, Маріє!

Що би Ви порадили робити в такій ситуації?

Вважаю, що потрібно наважитись і зазирнути вглиб себе, аби дослідити коріння власних страхів осуду і сумнівів у недоречності. Вони, напевно, мають психологічну природу і тільки активуються думками про війну.
Я особисто бачу, як люди реалізують подібні до Вашого проекти і війна їм не заважає. Здається, вони не піддають сумніву те, що мають право займатись справою за своїм вибором. Не відчувають вини за перебування в безпеці, на відміну від Вас.

Як гадаєте, чому у тих людей справа рухається? Що їм допомагає? Що такого є у них, чого не має у Вас?

До речі, чи розглядаєте Ви можливість займатись обраною справою і паралельно допомагати прийнятним чином силам оборони?

Марія, доброго часу доби!
Ваші відчуття зрозумілі і вони в сьогоденні притаманні багатьом, хто перебуває за кордоном, і це називається обезцінювання.
Те, що для Вас на данном часі є болісним, будь то втрата улюбленої хусточки або самотність, проблеми в коханні чи на роботі - це Ваше актуальне життя і без будь яких порівнянь воно має сенс і конче важливе саме для Вас! Не в порівнянні з кимось або з чимось, а саме для Вас! Це важливе надбання для себе - підходити збалансовано до свого життя не порівнюючи себе, свої плани, свої дії ні з ким але враховуючи значущих для себе людей. Над цим наиком буде не зайвим попрацювати з фахівцем - з психологом.

Є страх осуду та почуття недоречності

у звязку з війною є страх, що це сприйматиметься як хизування тим, що живу в безпеці.

Страх осуду - це запит на терапію. Я б радила з цим розібратися раз і назавжди. Бо щоб Ви зараз не обрали - Ви завжди будете це робити з оглядом на цей страх, тому будете стримувати себе, забороняти, соромити себе... і як результат Ваша робота не дасть бажаного результату.
Осуду кого саме Ви боїтеся?

Вести блог після завершення війни і після перемоги.

Після завершення якої саме війни?
У світі війна іде перманентно. Десь деінде - постійно ідуть бойові дії. Тоді недоречно буде вести Ваш блог англійською до тих пір поки всі війни в світі не закінчаться, а українською - поки війна в Україні не закінчиться - Ви цього чекаєте? То якщо - так, то на Вашу думку коли таке може бути, через скільки років?

Доброго, Маріє!
Вбивати один одного на погляд деяких, нажаль, буде доречним ще не один рік.
Так що, через це треба відмовлятись жити? Через чиїсь руйнівні погляди?
Робити світ краще завжди було і буде актуальним. А якщо хтось думає інакше - це його проблеми.
А якщо Ви залежите від думки всіляких тролів та хейтерів (людей вкрай нещасних та хворих і яких завжди буде достатньо - до війни їх також було багато), то це вже Ваша проблема. І з нею треба розбиратись на сеансах психотерапії.