Question

Підберіть сімейного психолога онлайн або в містах України.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Виберіть психолога для консультування з приводу розладу комунікації між різними членами родини, відсутності підтримки, неспівпадіння поглядів на виховання дітей тощо

31-01-2023 13:34:14Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 333212 для Оксана Юрьевна Селезнева

Дякую за відповідь! Поки ще сама не знаю, чи це проблема, чи певний незначний "збій" у стосунках. Ваші запитання і припущення дуже доречні, спробую за ними проаналізувати себе і взагалі ситуацію.

31-01-2023 14:05:16Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 333213 для Владимир Анатольевич Тарасенко

Дуже дякую Вам за відповідь! Влучні оцінки, доречні запитання.
Відверто розмовляти з чоловіком у мене не виходить: коли я кажу йому, чого б мені хотілося в наших стосунках, він сприймає це як повчання з мого боку, як примус до дій, яких він не робить, а коли я запитую, чого б він хотів чи що хотів би змінити, він відмовчується, каже, що все нормально, йому не подобається розмовляти, щось з'ясовувати.
Ви написали: "нескінчені розмови, нав'язування своїх поглядів і смаків, занадто активний тілесний контакт, відсутність особистого простору, вимагання чогось" - і мені зараз здається, що це справді так. Можливо, через війну, можливо, через якісь вікові зміни у мене підвищена потреба в емоційній і тілесній близькості: хочеться лагідних слів, співчуття, знаків уваги, обіймів і поцілунків. Я про це його прошу і здебільшого отримую, але він дає мені це ніби як з обов'язку, на моє прохання, тому мене це й не задовольняє.
Чого прагне мій чоловік мені достеменно невідомо, бо у відповідь на мої запитання він каже: усе нормально, не трогай мене, дай спокій, я не люблю довгих розмов. Останнього разу в запалі суперечки він сказав, що йому набридло, що я його постійно вчу, як йому поводитися: дарувати мені квіти, обнімати, не підвищувати голос у розмові (про це я дійсно його прошу, а він сприймає це не як прохання, а, на жаль, як докір).
Мені здається, що ми балансуємо на межі розставання, але обоє цього боїмося і насправді не хочемо, бо все ж періодично повертаємо звичайне спілкування - доброзичливе, ненав'язливе, емоційно тепліше.
Сподіваюсь, що це просто один із складних етапів нашого життя, а далі все налагодиться...

31-01-2023 14:33:50Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 333241 для Дина Дмитриевна Каленская

2,5 року тому в нас була сварка, під час якої чоловік сказав, що він змінився, а я не хочу цього бачити. Тоді я так і не зрозуміла цих слів, хоч як не намагалася в нього вияснити. Він більше нічого не пояснював. Того разу ми, врешті, налагодили стосунки, правда, періодичні не такі значні суперечки й траплялися, думаю, як у багатьох сім'ях. Цього разу знову прозвучала та фраза, чоловік став більш байдужим до моїх умовлянь, прохань, а я хочу, щоб усе було добре, хоча б так, як раніше

31-01-2023 21:14:10Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 333267 для Павел Леонидович Басанский

Дякую. Думаю, усе дійсно так, як Ви описали. Отже, треба якось змінюватися мені, але я не знаю, як саме, і, мабуть, банально не хочу. А водночас розумію, що доведеться....

31-01-2023 21:45:18Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 333267 для Павел Леонидович Басанский

Про нову чоловічу позицію мого чоловіка - погоджуюсь. Раніше в його характері й поведінці було більше дитячого чи, може, підліткового. Його дуже цікавила тема сексу, хоча з жінками він контакту не налагоджує, бо може висміяти жінку, сказати в обличчя неприємну правду, не робить компліментів (думаю, це через сором'язливість чи якусь закомплексованість, хоча видний із себе чоловік). А зараз, навпаки, у нього з'явилося бурчання на все і всіх, схоже на "старече невдоволення забавами молодих" - якось так я чомусь це можу описати. Крім того, почав проявляти авторитарність і ображається, коли я кажу, що він у чомусь помиляється. Тоді він обурюється: "Ну, ясно, я ж не правий, я в усьому винен, а ти (це про мене) все робиш правильно!" І хоч я відповідаю, що ні, ми всі помиляємося, і я не виняток, просто збоку видніше, тому я прошу щось робити чи казати не так, - усе марно. Думаю, в його очах я в такі моменти претворююсь на маму, яка повчає його як свого сина. Тому я силою волі почала стримувати себе від будь-якої критики його вчинків і слів, хоч це мені дається непросто...
Дякую Вам за пояснення, очевидно, чоловікові легше зрозуміти чоловіка. Спробую мінятися так, як буде краще для наших сімейних стосунків, хоча ще не знаю, як саме)

31-01-2023 21:58:38Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 333275 для Оксана Юрьевна Селезнева

Ви пишете: "Ви дуже добре розумієте, що Вам потрібно від чоловіка, постійно говорите йому про це. А чоловіка це дратує. Як Ви думаєте, чому? Може тому, що говорите тільки про себе?"
Ні, це не так. Я кажу йому про свої потреби не тільки для того, щоб він їх задовольнив, а й для того, щоб дати йому приклад, щоб у відповідь почути про його потреби. Прошу його відверто розповісти, що йому треба, як він бачить мене, наші стосунки, себе. А він мені каже, не трогай мене, розмови мене втомлюють, я не люблю довго говорити, і нічого конкретного. Я з усіх сил намагаюся вгадати, що йому потрібно, але або просто не здатна, не маю потрібного для цього вміння, або, хтозна, може, боюся вгадати, бо це щось для мене неприємне (наприклад, що я йому стала не цікавою, як-не-як змінилися, уже ж не така молода, а йому - 46)

01-02-2023 08:45:10Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 333371 для Павел Леонидович Басанский

Аж моторошно від того, як точно ви нас описуєте, ніби спостерігали за нами...
Ваші слова: "Думаю, йому було б приємно, якщо б його думку питали як у експерта, як у того, хто розбирається" - напишу на окремому аркуші й перечитуватиму, щоб нагадувати собі. Хоча я часто хвалю його, дякую йому за будь-яку дрібницю, але, певно, цього мало.
Дякую всім психологам, які відреагували на моє звернення й висловилися, бо сьогодні мене наче громом ударило від думки, що я сама не вмію отримувати задоволення від життя, боюся на себе тратити гроші, час, чиюсь увагу, перекладаю на чоловіка відповідальність за те, щаслива я чи ні, змушую його до якихось слів чи дій, які мають, на мою думку, зробити мене щасливою. Тепер почну пізнавати себе, щоб стати щасливою незалежно від когось і не мучити тих, хто поруч...

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Ирина Островерх
(Харків)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Схожі онлайн консультації

28-01-2023 Вибрати правильне рішення

28-01-2023 Як закінчити аб'юзивні стосунки

23-01-2023 Стосунки

21-01-2023 не знаю як маю реагувати правильно (сімейні відносини)

14-01-2023 Почуття провини перед чоловіком

13-01-2023 Покупки в магазине!

13-01-2023 Муж не хочет меня, плохие отношения после родов..

12-01-2023 Случай со свекровью!

11-01-2023 Как себя вести? И стоит ли бороться за такой брак?

11-01-2023 Не зраджувала чоловіку, але знайшли хворобу яка передаеться статевим шляхом

Оксана Юрьевна Селезнева (Дніпро) · Answer 1 · 2023-01-30 09:19:50

Вітаю!
Яке в Вас питання? Замало інформації.
Зрозуміло тільки те, що в Вас погіршились відносини з чоловіком, тому що Вас "забагато".
Так було завжди чи Ваша поведінка змінилась останнім часом? Як Ви вважаєте, чоловік правий? Чому раніше Ви не потребували стільки уваги, а зараз вона стала Вам потрібна? Що ще відбувається у Ваших з чоловіком відносинах?
Сімейна система, у нормі , постійно розвивається, проходить різні етапи
( нормативні кризи). Важливо звертати увагу на те, що обставини змінюються та відповідно до цього, треба змінювати свою поведінку, коректувати відносини з партнером.

Як припущення: дитина вже підліток, не потребує стільки Вашої уваги, тому Ви переключились на чоловіка, який до цього не звик . Можливо, якщо Ви завжди так себе поводили, чоловік втомився бути Вашою дитиною, він подорослішав . Йому більше не потрібна "матуся" . Можливі ще варіанти. Треба досліджувати.

Якщо це дійсно проблема для Вас-звертайтесь на індивідуальну консультацію, тому що поради на форумі наврядчи змінять ситуацію .

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) · Answer 2 · 2023-01-30 09:48:19

Добрий ранок!

цитата:

Усе для життя є.

Для життя, можливо, усе є, але саме життя не складається

цитата:

з чоловіком втратили зв'язок

цитата:

каже, що втомився від мене, йому мене забагато.

Припускаю, якщо б здоровий зв'язок був, то ви б відверто розмовляли і своєчасно вирішували усілякі проблеми в зародку. А так увійшли в суттєву кризу відносин.

Отже потрібно придивитись, на чому був побудований ваш зв'язок. А також з'ясувати, що значить для чоловіка Вас "забагато"? В чому це проявляється - нескінчені розмови, нав'язування своїх поглядів і смаків, занадто активний тілесний контакт, відсутність особистого простору, вимагання чогось?..
І куди поділись почуття?

Напевно, Ви якимось чином відреагували на його откровення. Цікаво - яким?
Чи відомо Вам, чого прагне насправді чоловік? Яким йому видається вихід із кризи?

Ответ отредактирован автором 30-01-2023 09:48:51

Ответ отредактирован автором 30-01-2023 09:49:45

Дина Дмитриевна Каленская (Київ) · Answer 3 · 2023-01-30 19:57:59

Добрий вечір!
Як ви вважаєте, як давно зник зв'язок із чоловіком? Чому саме зараз ви вирішили написати?

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer 4 · 2023-01-31 14:40:59

цитата:

2,5 року тому в нас була сварка, під час якої чоловік сказав, що він змінився, а я не хочу цього бачити. Тоді я так і не зрозуміла цих слів, хоч як не намагалася в нього вияснити. Він більше нічого не пояснював.

Тоді я поясню Вам, бо Ви не надто налаштовані один на одного, обоє.
Чоловік зайняв більш незалежну, автономну позицію. Може вважає її більш "чоловічною".
У Вас же, навпаки, позиція на більш залежні один від одного стосунки, на більшу взаємодію.
І ці дві тенденції - протилежні, тому й виникає конфлікт.

Оксана Юрьевна Селезнева (Дніпро) · Answer 5 · 2023-01-31 16:30:01

Ваш чоловік намагається донести, що "він змінився", а Ви цього не хочете чути, приймати той факт, що треба щось змінювати. Ви дуже добре розумієте, що Вам потрібно від чоловіка, постійно говорите йому про це. А чоловіка це дратує. Як Ви думаєте, чому? Може тому, що говорите тільки про себе? Тому що 2,5 роки Ви не бачите нові потреби свого чоловіка?
Спробуйте прийняти той факт, що старі методи впливу на вашого чоловіка вже не працюють. Треба шукати інші. Змінюватись самій. Потрібно знайомитись зі своїм чоловіком знов, як було 24 роки тому, бо перед Вами зараз інша людина. Починайте впізнавати його, і можливо, знайдете багато цікавого.

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) · Answer 6 · 2023-01-31 17:30:39

цитата:

Мені здається, що ми балансуємо на межі розставання, але обоє цього боїмося і насправді не хочемо, бо все ж періодично повертаємо звичайне спілкування - доброзичливе, ненав'язливе, емоційно тепліше.

Отже, мені здається, що вам потрібно шукати новий спосіб бути разом. Щоби він враховував зміни останнього часу - і в чоловікові, і в Вас. Я зараз не про кардинальні зміни або якусь революцію. Скорше - про більш глибоку і чутливу увагу до потреб кожного. Про уміння бачити і усвідомлювати ситуацію цілісно. Про бажання і прагнення бути вдячним партнеру за ...

Пропоную переглянути відео
ЗДОРОВЫЕ ОТНОШЕНИЯ. КАК ПОСТРОИТЬ?
https://upsihologa.com.ua/audio-video-558
Звісно, відео не змінює людину і не робить її щасливою, однак на певні роздуми наводить, дещо раніше невідоме відкриває.

Ответ отредактирован автором 31-01-2023 17:31:37

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer 7 · 2023-02-01 02:35:30

цитата:

Дякую Вам за пояснення, очевидно, чоловікові легше зрозуміти чоловіка.

Будь ласка. Справа не в тому. Всі люди різні і порозуміння - справа індивідуальна. Просто в мене склалась така картинка ваших відносин - як припущення і я його висловив. Ви підтвердили. І все.
Тут інший момент: просто Ви НЕ враховуєте різницю у світосприйнятті та специфіку спілкування чоловіків і жінок.
А вона, як то кажуть, є))
Наприклад:

цитата:

Прошу його відверто розповісти, що йому треба, як він бачить мене, наші стосунки, себе.

Це суто жіночий підхід: налагодження контакту та підтримка звя'зку, намагання побудувати загальне і спільне бачення вас як пари, емоційна безпека.

цитата:

А він мені каже, не трогай мене, розмови мене втомлюють, я не люблю довго говорити, і нічого конкретного.

А це - чоловічий. Довгі розмови БЕЗ конкретики не влаштовують чоловіків. Зазвичай. І є виражена потреба побути на самоті, подумати.
Тут важливо знайти для вас як для пари золоту середину.

цитата:

Спробую мінятися так, як буде краще для наших сімейних стосунків, хоча ще не знаю, як саме)

Знаєте трохи. Мамку в собі виключайте частіше і згадуйте, що чоловік - не дитина. Бо Ви вже звикли - "підліток й підліток":

цитата:

Думаю, в його очах я в такі моменти претворююсь на маму, яка повчає його як свого сина. Тому я силою волі почала стримувати себе від будь-якої критики його вчинків і слів, хоч це мені дається непросто...

А от який режим Вам краще включати? Які взагалі вони у Вас є? І на які чоловік реагує позитивно?

цитата:

хоча з жінками він контакту не налагоджує, бо може висміяти жінку, сказати в обличчя неприємну правду, не робить компліментів (думаю, це через сором'язливість чи якусь закомплексованість, хоча видний із себе чоловік). А зараз, навпаки, у нього з'явилося бурчання на все і всіх, схоже на "старече невдоволення забавами молодих" - якось так я чомусь це можу описати. Крім того, почав проявляти авторитарність

Прямий і критично налаштований, НЕ дипломат від слова зовсім. Не любить жіночі ігри та хитрощі.
Думаю, йому було б приємно, якщо б його думку питали як у експерта, як у того, хто розбирається.
Тож і питайте по цим питанням. Щоб чоловік відчував свою значимість, свою вагу.

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer 8 · 2023-02-02 03:08:13

цитата:

Аж моторошно від того, як точно ви нас описуєте, ніби спостерігали за нами...

Так, на дереві сидів й підглядав))

цитата:

Ваші слова: "Думаю, йому було б приємно, якщо б його думку питали як у експерта, як у того, хто розбирається" - напишу на окремому аркуші й перечитуватиму, щоб нагадувати собі. Хоча я часто хвалю його, дякую йому за будь-яку дрібницю, але, певно, цього мало.

:) Слушна думка: написати пам'ятку. Цілком підтримую. Я теж так інколи роблю - допомагає.
Хвалити та дякувати - то дещо інше. Саме питати його думку з приводу того чи іншого питання, щоб він відчув себе важливим, а своє розуміння - цінним. Так у людини формується самоцінність. Мабуть у нього цього не вистачало в дитинстві. Хоча може я й помиляюсь.

цитата:

Дякую всім психологам, які відреагували на моє звернення й висловилися, бо сьогодні мене наче громом ударило від думки, що я сама не вмію отримувати задоволення від життя, боюся на себе тратити гроші, час, чиюсь увагу, перекладаю на чоловіка відповідальність за те, щаслива я чи ні, змушую його до якихось слів чи дій, які мають, на мою думку, зробити мене щасливою. Тепер почну пізнавати себе, щоб стати щасливою незалежно від когось і не мучити тих, хто поруч...

Це самий цінний та важливий інсайт.
Попутного вітру!

Сімейні стосунки