Question

30-06-2023

Не можу впоратися з постійним почуттям провини, що колить і заважає нормально жити. Радість та щастя майже не відчуваю, здається, що не заслуговую на них. Особливо тригерить провину мама, оскільки зараз ми живемо разом, і я або уникаю спілкування з нею, або проявляю агресію. Хоча вона розуміюча та допомагає мені.
Можливо моя агресія, є реакцією що саме мама-подразник, який викликає почуття провини. Зараз я не працюю і шукаю роботу, що є додатковим стресом для мене. Знаходжуся в іншій країні, це теж ускладнює ситуацію. Діагностували виражену депресію, але почуття провини супроводжує мене вже давно.

Хоча мама ніколи не звинувачує та не змушує мене робити щось. При тому що вона працює на декількох роботах і допомагає ще й мені.
Сьогодні я прокинулася з бажанням пробіжки, але відчула провину за те, що не хочу піти гуляти з собакою та допомогти мамі, яка вже з 5ї ранку була на zoomколлі (через різницю в часі). Після цього мамі треба було вигуляти собаку та йти вже на тутешню роботу...

Я дуже не люблю вигулювати її, бо вона неслухняна, і зараз мені особливо важко це робити. Я почала злитися на себе, погана людина, обираю себе в першу чергу, а не допомагаю мамі. Не любить вона бчте з собакою гуляти, а маму ти любиш? вона стільки для тебе робить могла б і допомогти. і т.д
І наче вирішила для себе, що піду зараз на свою прогулянку, а мамі повідомлю що якщо вона не буде встигати, то я вже вигуляю. Доволі раціональний план, win-win.
але все одно відчувала себе погано. Чудова погода, я вперше за довгий час себе нормально почуваю, а цей негаив отруїв все, в результаті шла зі сльозами яка я дурна. При тому що все розумію, нераціональність думок, що все ж не так погано і т.д всеодно емоції беруть верх.
І так майже в усьому.

Не знаю чи пішли на користь сеанси з психологом, що ми вияснили що я майже все життя жила не так як хотіла і робила здебільшого те, що треба і робила дуже багато. Психолог сказала, що треба відпочити, відчепитися від себе, та почати обирати себе. але це призводить до конфлікту. З одного боку, я розумію, що якщо я не зміню свої дії і не зверну увагу на депресію, то нічого не зміниться, і я лише закопаю себе ще глибше. З іншого боку, постійна провина за лінощі, безвольність, слабкість. Мама ж справляється, інші теж, а я блін що....

Навіть зараз, перечитуючи своє повідомлення, бачу відмазки та жалість до себе. Здається, що у мене дві особистості - одна агресивний солдат, інша забита жертва обставин.

Як можна пропрацювати цю провину?((

Питання від: NIK283; Вік: 29

подобається запитання?

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

01-07-2023 00:58:45Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 345915 для Ольга Владимировна

Діагностував лікар, після аналізів. Сдавала на щитовидку, жалізо, в12 і т.д
Про депресію мені лікар невропатолог натякнула ще 2 роки тому, але я тоді навіть до у ваги це не взяла, та і зараз я була впевнена що це щитовидка, я ж не можу на стільки себе погано почувати просто так. Депресію заперечувала до кінця, потім пручалася антидепресантам, зараз вже записалася до психотерапевта щоб назначив ліки(

З батьком після 15 років відносини стали жахливими, він мене зненавидів за те що я бунтовала проти його випивки, батьки розвелися, 7 років він зі злості намагався у нас все відібрати та помер раніше ніж закінчилися суди. а до цього А до цього він просто був, іноді робив вигляд що займається вихованням коли за щось карав (але ніколи не бив), а так майже не приймав участі в моєму житті.

Виберіть психолога для консультування з приводу перепадів настрою, збудливості чи роздратованості, гніву, провини тощо

01-07-2023 01:07:01Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 345918 для Ірина Миколенко

Про те що я себе накручую я теж себе звинувачую ::mad::

Про "роби що можеш.." знаю цей вислів, він мені відгукується, але зараз я практичо нічого не можу, ні сфокусуватись на чомусь довго, ні корисне щось робити, з трудом витягую себе з дому на прогулянку і то бо це корисно для менталки...задоволення нуль, тяжко, і тільки стає сумно що вона не допомогає.
Просто амеба якась яка знає як треба, але організм тупо чинить спротив максимальний.
Мамі казала не раз, вона завжди відповідала, "я не ображаюсь ні на що, не тисну, мені головне щоб ти була здорова"
Ніхто мене не пушить, крім мене, самий жорсткий абьюзер та диктатор це я сама.
Бувають дні наче справляюся, фільтрую думки, намагаюся змінити мислення, а потім воно викіпає ще сильніше все наче просто аккумулювалося весь цей час.

Навіть коли мама прямо каже НІЧОГО СТРАШНОГО,мені не важко я сама вигуляю, роби те, що тобі треба. Вина не проходить.

Здається я більше злюся не на саму проблему, а на те що в мене не виходить впоратися..

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Схожі онлайн консультації

25-06-2023 почему мне нравится критика

20-06-2023 Мне морально плохо

20-06-2023 Суицид

18-06-2023 Як можна це виправити

13-06-2023 Для чого я живу та чому все що «будую» так швидко «ламається»

13-06-2023 Це завість?

06-06-2023 Почуття провини під час війни

06-06-2023 що мені робити? намагатися повернути ту людину чи це даремно?

04-06-2023 Як позбутися почуття провини?

31-05-2023 агрессия

Answer 1 · 2023-06-30 21:07:54

Добрый вечер!

цитата:

Не можу впоратися з постійним почуттям провини, що колить і заважає нормально жити. Радість та щастя майже не відчуваю, здається, що не заслуговую на них. Особливо тригерить провину мама, оскільки зараз ми живемо разом, і я або уникаю спілкування з нею, або проявляю агресію. Хоча вона розуміюча та допомагає мені.

Скажите пожалуйста,, какие у Вас отношения с отцом? Кто Вам диагностировал депрессию? Депрессия - это серьезное психическое заболевание, которое лечится медикаментозно. В Вашем случае я бы Вам рекомендовала обратиться к специалисту индивидуально, чтобы Вы могли разобраться с этим.

Ірина Миколенко психолог Полтава · Answer 2 · 2023-06-30 21:41:39

Доброго вечера!
Накручиваете вы конечно себя не слабо... причем круглосуточно! От такого у любого человека депрессия начнется... от такого прессинга...
Есть хорошее высказывание " Делай что можешь, и будь что будет". Вот возьмите, это себе на вооружение. Может эта фраза как девиз вам поможет, более легче ко всему относится.
Маме скажите все как есть, что вам тяжело... тяжело гулять с собакой... тяжело, ищите работу устаете... что вам нужна передышка... знаете что и ей тяжело... но и вам тоже! Помоему вам не хватает с ней такого откровенного разговора. Если конечно у вас с ней доверительные отношения. Мне кажется она вас поймет и поддержит. И возможно и вам полегчает.
Чувство вины у вас из за того, что вам не хочется быть плохой или слабой. Любому не хочется.
Но с другой стороны - вы постоянно себя ломаете психологически... заставляя себя делать, то что вам совсем не нравится... что и вызывает постоянную агрессию и обиду на ситуацию, и на себя и потом уже вину.
Попробуйте с одной стороны на все махнуть рукой... вот просто встать и махнуть рукой в плане - а плевать на все.
А с другой сказать себе - "я сильная! Да сейчас тяжело... но я найду в себе силы идти дальше!"
Нужно вам открыть в себе - "третье дыхание или пятое дыхание" как говорят.
И тогда пойдут резервные силы и станет легче.
Терпение вам еще надо нарабатывать. Возможно как вариант, запишитесь на курсы по йоги.
Йога и тело развивает и успокаивает, баланс дает душевный и покой.
По любым вопросам, пишите в личку, буду рада ответить. Удачи!))