Краще б мене не було , у всіх було б менше проблем .

. І інколи від неї можна почути фразу (Краще б мене не було , у всіх було б менше проблем . ). Чи може це говорити про якість психічні проблеми?

Це просто страх життя
Велике почуття вини.
Потрібно розбиратися глибше!

Вы о себе пишите в 3м лице?

Сколько сестре лет?
Говорила ли она вам о сложности и просила помощи?

Сестра совершеннолетняя, может обратиться к психологу за помощью.
А вымокните просто выслушивать ее, поддерживать. Но захотеть решить проблему и сделать первый шаг может только она сама

Потім більше тижня про це переживала , і боялась що про неї подумають , що скажуть , і що це вона у всьому винна. Таких ситуацій було багато . І інколи від неї можна почути фразу (Краще б мене не було , у всіх було б менше проблем . ). Чи може це говорити про якість психічні проблеми?

Ще й як може.
Глибоке та перманентне почуття провини, залежність від думок оточуючих про себе, та суіцидологічний настрій.
Це все, особливо коли разом, дуже серйозно.

Бачу що їй складно і хочу дізнатись чи можна їй якось в цьому допомогти , чи краще щоб сама розібралась ?

Сама вона навряд чи розбереться, бажано їй звернутися до обраного психолога особисто.
Ви ж можете її підтримати емоційно: бути з нею поряд частіше, розмовляти на болючі теми, заспокоювати і говорити про її безвинність, обіймати і говорити їй про її ЦІННІСТЬ для світу в цілому, і для Вас особисто.
Тут, впевнений, проблема у відносинах з батьками - хтось з них, а може й обоє, часто її звинувачував коли треба й коли не треба (насправді ніколи не треба), а також проявляли до неї мало любові - і вона виросла з цим почуттям власної непотрібності та глобальної винуватості. Але це штучне почуття, яке було посіяне батьками (може й ще кимось).

Доброго вечера!
Скорее всего, у вашей сестры не было с детства в кругу семьи - ощущения стабильности, поддержки, защиты.
Эмоционального сочувствия, чуткости от семьи... этого всего либо было мало, либо вообще не было.
Возможно родители ее психологически не принимали. ( такое бывает)
Возможно была установка привита - справляться со своими проблемами самостоятельно, не жаловаться, не утруждать не кого.
Возможно сами родители играли роль жертвы - что им вечно тяжело , много проблем - неудовлетворенность жизнью и т д.
Ваша сестра скорее всего, очень чуткая девушка, все близко к сердцу принимает... тонко все чувствует... тоньше чем другие люди.
И еще скорее всего - ей очень важно быть нужной, значимой для окружения для семьи.
А этой значимости и нужности она явно не получает!
Скорее всего она внутри очень гармоничная, и ей хочется чтоб, и мир таким же был гармоничным - когда все гармонично и тактично люди к друг другу относятся.
(Но мир редко бывает гармоничным... и люди часто бывают не тактичными и эгоистичными).
Потому ей тяжело комуто отказать... сильная зависимость от мнения окружения... страх их обидеть и быть неудобной для них, не нужной... отвергнутой...
Ктото из семьи, скорее всего, ее долго еще с детства не принимал... именно психологически не принимал ее, критиковал ее, или был с ней холоден.
Она как сама с собой борется... там где надо расслабится и доверится миру пространству... довериться себе ... и отказать другим людям, если тебе это невыгодно или неприятно...
подумать о себе - и своих интересах, и нуждах, и не винить себя... она наоборот старается сдерживаться... внутреннее напряжение... не дает себе принятия и любви... потому и думает о других, а не о себе...
Но опять же корни проблемы с семьи идут... там ей толком не дали принятия и любви скорее всего.
Слишком сильно застревает мыслями о прошлом... постоянно себя винит.. за чтото... не умеет переключаться между временами на настоящее и будущее.
(Либо переключается но с трудом).
Ее нужно больше стимулировать, чтоб она больше фокусировалась мысленно на настоящих моментах - Здесь и Сейчас - ставила цели и достигала их.
Раскрывала свои желания и исполняла свои желания.
И больше думала о будущем - мечтала.
Тогда не будет так сильно за все себя винить... потому что уже не будет так сильно на прошлом фокусироваться ( это сделала, или то не сделала... а что подумают другие обо мне и т д ).
Ну и конечно, лучше всего ей самостоятельно все эти нюансы проработать с психологом.

Ваша сестра потребує здорового(без звинувачень) спілкуваня.
В тому числі їй не завадило б попрацювати із психологом
Само не пройде і самій буде важко розібратися в тих почуттях і емоціях що охоплюють її
Ви як сестра можете бути для неї допомогою і опорою, якщо будете підтримувати в вашої сестри ВПЕВНЕНІСТЬ в собі і відчуття її вміння самостійно і незалежно мислити і приймати рішення
Адже вона знайшла в собі вміння ВІДКАЗАТИ (сказати ні) і не поїхати на море!
І це означає, що вона вміє слухати себе і слідувати своїм рішенням!
Вона лише не вірить що здатна робити правильно!
Можливо вона перебуває під зверх-опікою батьків, або просто має інші неконструктивні установки, які є завадою для самостійних рішень і віри в себе.
Крім того сестра не відчуває себе потрібною і любимою.
І ви можете тут їй дещо допомогти, відкликаючись на її бажання поділитися своїми переживаннями!Дати ВІДЧУТТЯ Потрібності.
Краще всього це все таки попрацювати із психологом!

Доброго ранку!

Чи може це говорити про якість психічні проблеми?

Саме так. І про психічні, і психологічні. І, напевно, фізиологічні, тобто пов'язані з тілесністю, адже організм людини - то єдине ціле, де все з усим взаємодіє і все на всьому відбивається.

В людини по суті немає друзів , навіть знайомих , лише декілька членів родини. Вона відчуває себе пригнічено. Їй завжди здається , що якщо вона не зробить так як її кажуть/просять/радять , то вона тільки створює іншим проблеми .

Ось спробуйте порівняти ці характеристики сестри із власними рисами характеру і звичною поведінкою. Напевно, відмінності будуть разючі.

І інколи від неї можна почути фразу (Краще б мене не було , у всіх було б менше проблем . )

Таким чином маніфестує себе глибинне почуття провини. Велика ймовірність, що не справжньої провини, а уявної - тієї провини, яки виникає внаслідок тривалого звинувачення з боку значимих фігур - батьків та близьких людей.
Можна лише припустити, в якому пеклі загратована її душа.

Щодо вашої позиції - цілком поділяю думки і поради колег. Цінуйте і підтримуйте чим можете намагання сестри відкриватись почуттями і виговорюватись. Акуратно, тактовно, обережно. Якщо є можливість, допоможіть звернутись до психолога, психоневролога, аби вона могла отримати кваліфіковану допомогу.

Хочу ще запитати, що можете розповісти про атмосферу в родині? Про ставлення батьків до вас і до сестри?

Відредаговано автором 09-08-2023 10:37:55