Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 1 година тому: «Попробуйте вспомнить, что случилось 2 года назад, что Вы вдруг стали переживать из-за внешности. Кто-то Вас покритиковал или Вы стали сравнивать себя с другими? Недовольство како»
Марта Калина
Марта Калина 8 годин тому: «Добрий день! Сучасна психологія не вважає мазохізм розладом, якщо це відбувається добровільно та усвідомлено. Бажання відчувати фізичний біль, коли вас б’ють, не є психічним розла»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 10 годин тому: «Доброго дня! Підтримую думку колеги і лише додам, що всі наші зовнішні бажання та дії мають обов'язково якийсь глибинний прихований сенс, мотив, потребу... Тобто, під тим,, що »
Питання від: Анна Вік: 30

Не могу найти себя. Постоянная депрессия и все бросаю, что начала.

Совершенно не понимаю, чем мне заниматься в жизни. Уже 30 лет, а просвет в этом вопросе даже нет на горизонте. Мечтала о красивой, роскошной жизни, любимом деле, но по факту все, что не рассматривала для себя мне не нравится. Мысль всю жизнь работать за зарплату просто пугает и вводит в отчаяние.
Как люди понимают, что то или иное дело им нравится и они хотят им заниматься?
Пол года была в депрессии, каждый вечер плакала. За 30 лет не создала ни семью, нет особых знаний и профессии.
Отучилась в университете по своему выбору, но 2 года назад поняла, что ошиблась с профессией. Не удалось ничего добиться даже самую малость и ни копейки денег это не пренесло (актерство)

Нет хобби, увлечений, только боль и отчаяние. "Светлое будущее" рассыпалось и понимаю, что дальше будет только хуже.

"Бери и чтото делай" совет вроде бы хороший, но внутри такая пустота и боль, невера в себя, что легче не начинать, чем понять, что это не мое, бросить и опять начать с той же точки.
Внутри только боль, отчаяние и пустота.

Благодарна, что прочитали и спасибо за ответы.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Ірина Миколенко — психолог
Полтава ·
Доброго дня!

Вам хотелось легко и просто... а легко и просто не получилось... отсюда разочарование тотальное...
Намечтали да... думали будет старт успех... а не вышло...
потому и больно...
Но эта боль явно про чтото еще?
Есть ли у вас хорошие отношения с близкими людьми? Поддержка от них и понимание?
Плюс кризис среднего возраста ( 30 лет - подведение итогов - чего достиг )
Отсюда пустота...
Да в жизни далеко не всем везет...
Иногда надо - вот тяжелым трудом всего достигать...
Вам надо услышать себя - свою интуицию.
Не мнение всех вокруг - а именно себя. Тогда возможно - найдете именно свой путь!
И начнете выходить с этой разрухи!
Не знаю, что хочу, какие желания и что нравится - это тема сепарации.
На самом деле, в глубине души, каждый знает, что ему интересно и что хочется, но включаются голоса "это не для тебя", "у тебя не получится", "поздно уже!, "на этом не заработаешь", "это не серьезное занятие", "у тебя не способностей" и тп. Эти голоса так часто звучат в голове, что со временем и правда человек не понимает уже себя.
Научиться себя слышать можно, но на это нужно время и усилия - начать знакомиться с самой собой, а не тем представлением о себе, которое основано на оценках родителей. И так потихоньку и придет понимание, чего хочется, что интересно, какая я.
Поэтому я рекомендовала бы вам психотерапию. Но надо понимать, что это не процесс на 5-10 сессий, минимум это обычно от полугода. Хотя в любой момент вы можете решить, что вот здесь, сейчас вам хватит и прекратить терапию. При необходимости вернуться
цитата:
Совершенно не понимаю, чем мне заниматься в жизни.


Понять, что конкретно вам нравится и на что вы готовы потратить большую часть своей жизни, иногда может потребовать времени и самопоиска. Попробуйте обратить внимание на моменты, когда вы чувствуете удовлетворение или вдохновение. Задайте себе вопросы о своих увлечениях, том, что вызывает в вас интерес, и какие навыки вам приносят радость.
цитата:
Как люди понимают, что то или иное дело им нравится и они хотят им заниматься?


Экспериментируйте с различными видами деятельности и областями, даже если они кажутся малозаметными. Общение с людьми, которые уже нашли свое призвание, может также быть вдохновляющим и помочь вам понять, что важно именно для вас.

Так же поддерживаю коллегу на тему сепарации. Вам бы пошла на помощь работа с психологом
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог більше не активний на сайті

На ложный путь, Анна, толкают и иллюзии-фантазии детства, и советы подруг, и киношно-журнальные образы, и мас-медиа, и родительские программы. А НЕ СЛУШАТЬ себя учат как правило именно родители.
Со всем этим по переписке не разобраться, нужна психотерапия, как и рекомендуют коллеги.
В процессе ее разберетесь и с тем, что сбивает Вас с пути и научитесь слушать себя, отстояв это право у родителей (сепарация).
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 359440 для Ірина Миколенко

Добрый день. Спасибо за ваш ответ.

Да, эта боль про чтото еще... В 18 лет, когда отношеня с мамой стали для меня невыносимые, я перехала к парню. Жила 10 лет с ним, но семья так и не случилась. Он хороший человек, но выяснилось, что он не хочет семью и детей.
Сейчас отношения с другим парнем, к которому я ушла от первого, живем вместе. Первые пол года были очень сложные, мне каждый день хотелось уйти, все бросить и вообще остаться одной всю жизнь, но благодаря его поддержке и настойчивости все наладилось. Мы обсудили важные вопросы (семья, дети)
Но понимаю, что теперь я не понимаю, что такое семья и не готова к ребенку, потому что не хочу быть такой же, как моя мама и чтобы мой ребенок потом страдал.
Отношения с мамой очень сложные. Вроде все "нормально"сейчас, просто общаемся, но она никогда мне первая не звонит. Меня это очень обижает. Кажется, что как будто я выпрашиваю у нее любовь. Слова "Люблю" я от нее никогда е слышала. Вообще, она хотела сделать аборт, но тетя ей не позволила.
Ірина Миколенко — психолог
Полтава ·
Вот она и боль...
А расскажите, еще пожалуйста, как ваша мама к вам относилась? Не сдерживайтесь!
Так ваша боль будет выходить, хотя бы тут на сайте!
Вы чувствовали, что она вас не любит? Не принимает? И не понимали почему?
А с отцом какие отношения?

"Но понимаю, что теперь я не понимаю, что такое семья и не готова к ребенку, потому что не хочу быть такой же, как моя мама и чтобы мой ребенок потом страдал."
Конечно потому что, вас в детстве не долюбили... вы не долюбленный ребенок... потому у вас сейчас, нет ресурса на своих детей... и наверное мысли - а вообще мое ли это? Потяну ли я это?
Вот это уже все, на личную консультацию.

Но я хочу вам сказать - поймите, вы не ваша мама!
Вы отдельная совсем другая личность!
И не обязаны повторять ее сценарий!
А значит - вы можете найти свою дорогу!
Просто пока запутались... потому что, росли как бурьян в поле ... без любви и поддержки... и конечно теперь понятно, почему и в работе у вас все запутано...
Нужна психотерапия. И дайте себе время. Просто время - не спешите с выводами!
И не ставьте на всем крест!
Да тяжело! Но надо искать выход!
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 359510 для Ірина Миколенко

Отец бил, и в 16 лет я узнала, что он мне вообще не родной. В школе тоже была беда, одноклассники не принимали и мне там было очень плохо. Да, теперь понимаю.... откуда вообще взяться хорошему в жизни?
Занималась до 13 лет бальными танцами, не пропускала ни одной тренировки, но когда готовилась на чемпионат украины, то отцу стало это слишком дорого и он е разрешил продолжать заниматься...
Мама всегда была очень холодна, но были разные кружки у меня, хобби. В первую очередь все финансы шли на меня, в этом конечно упрекнуть родителей нельзя.
Но получилось так, что когда мне было 16 лет, мама уехала работаь в другой город и я осталась одна с отцом. Мы так поссорились, что я убежала из дома и жила у подруги, потом 10-11 класс вообще одна, так как мне нужно было закончить школу, а мама работала с весны по осень в другом городе в аптеке. (сезон). Потом узнала, что он мне вообще не родной.
Ох и наворотили мои родители конечно....
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 359440 для Ірина Миколенко

Извините, одно нытье червонію
Конечно и было много хорошего. Хобби, увлечения, друзья посмішка!
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 359510 для Ірина Миколенко

Спасибо большое за ваши ответы!
Конечно было и много хорошего: хобби, увлечения, подруги. посмішка!
Ірина Миколенко — психолог
Полтава ·
Все нормально, не извиняйтесь...
Отец был или бил? а то вы так написали, что по разному можно понять. Точнее отчим.
А ваш настоящий отец, вы про него чтото знаете?
Да вас спасали, только ваши кружки и хобби...
и то вам крылья обрезали... возможно если б вы и дальше занимались бальными танцами... то и нашли бы себя!
Но это по деньгам затратно... да и не все семьи финансово вытягивают.

Вы творческая! Вам в творчество надо! Но не в актерство.
А в чтото такое танцы, спорт, фитнес, йога может тренером по танцам (если здоровье позволяет) и конечно подучиться, или доучится.
Обрести снова крылья!)
Или вспомните, что вам из ваших кружков в детстве еще нравилось!

А о чем вы сейчас мечтаете?
...
Доброго дня Анна!
Як на мене, основа всього написаного Вами приховується у Ваших же в словах "Внутри только боль, отчаяние и пустота".
Про яку щасливу сім'ю та дітей може іти мова, якщо Ваше життя переповнене енергіями болю та спустошеності?
Неправильний світогляд, невірно розставлені життєві пріоритети, все це закладається з дитинства, так само, як і певні поведінкові моделі та установки, які ми тягнемо за собою із стосунків зі своїми батьками. І особливо небезпечними вони стають тоді, коли присутня сильна внутрішня залежність від близьких стосунків - стан внутрішньої дитини, яка продовжує очікувати і в дорослому житті любові та схвалення оточуючих через призму недоотриманої любові в дитинстві від батьків, мами. Саме тому Вам так боляче, що мама не телефонує сама...
А якщо до цього приєднується програма їх осуду, це, як наслідок, викликає сильні енергетичні блоки, що можуть проявлятися періодично у вигляді депресій, переходячи вже в програму небажання мати дітей... Що, на мою думку, і відбувається з Вами.
Якими б не були батьки, але вони частина нас. І до тих пір, поки дитячі травми не будуть трансформовані у доросле сприйняття себе та свого життя, очікувати, що щось зміниться на краще, навряд чи, можна...
Кожна дитина народжується лише в тій родині, яка максимально співпадає з викликами її долі, які дитина в дорослому житті повинна прийняти та через них, розвиваючись, змінитися.
Коли ми опиняємося в ситуації відчаю, це ще не означає, що все закінчилося...а на мою думку, навіть навпаки .. Бо саме з цього моменту, коли людина торкнулася свого психо-емоційного "дна" з'являється прекрасний шанс відштовхнутися і почати піднімати вгору, "перезаписуючи" родові програми та кардинально змінюючись внутрішньо...
До речі, а як склалося життя у Вашої бабусі, маминою мами? Мені так здається, там також було не все так просто...
...
Доброго дня Анна!
Як на мене, основа всього написаного Вами приховується у Ваших же в словах "Внутри только боль, отчаяние и пустота".
Про яку щасливу сім'ю та дітей може іти мова, якщо Ваше життя переповнене енергіями болю та спустошеності?
Неправильний світогляд, невірно розставлені життєві пріоритети, все це закладається з дитинства, так само, як і певні поведінкові моделі та установки, які ми тягнемо за собою із стосунків зі своїми батьками. І особливо небезпечними вони стають тоді, коли присутня сильна внутрішня залежність від близьких стосунків - стан внутрішньої дитини, яка продовжує очікувати і в дорослому житті любові та схвалення оточуючих через призму недоотриманої любові в дитинстві від батьків, мами. Саме тому Вам так боляче, що мама не телефонує сама...
А якщо до цього приєднується програма їх осуду, це, як наслідок, викликає сильні енергетичні блоки, що можуть проявлятися періодично у вигляді депресій, переходячи вже в програму небажання мати дітей... Що, на мою думку, і відбувається з Вами.
Якими б не були батьки, але вони частина нас. І до тих пір, поки дитячі травми не будуть трансформовані у доросле сприйняття себе та свого життя, очікувати, що щось зміниться на краще, навряд чи, можна...
Кожна дитина народжується лише в тій родині, яка максимально співпадає з викликами її долі, які дитина в дорослому житті повинна прийняти та через них, розвиваючись, змінитися.
Коли ми опиняємося в ситуації відчаю, це ще не означає, що все закінчилося...а на мою думку, навіть навпаки .. Бо саме з цього моменту, коли людина торкнулася свого психо-емоційного "дна" з'являється прекрасний шанс відштовхнутися і почати піднімати вгору, "перезаписуючи" родові програми та кардинально змінюючись внутрішньо...
До речі, а як склалося життя у Вашої бабусі, маминою мами? Мені так здається, там також було не все так просто...
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 359515 для Алла Григорівна

Добрий день. Дякую за відповідь.
Бабусю удочерили, як вона говорила, вона так само не хотіла мою маму, і виходить, що моя прабабуся так само відмовилась від моєї бабусі. Зараз мама і бабуся взяглі не спілкуються, ненавидять один одного. Дідусь помер до мого народження.
Дуже цікаво можно простежити... я і не думала про це.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 359514 для Ірина Миколенко

Отец бил, пугал ремнем и ставил постоянно в угол, когда они спокойно ужинали на кухне. Я сначала гордо не извинялась, потому что не считала себя виноватой, а потом начала просить прощение и могла выйти из угла.
Думаю про танцы, в 30 лет поздновато, но йога, спорт - дается очень легко, результат получаю быстрее, чем все в группах, в которых занималась. Видимо есть к спорту предрасположенность.
Но ту конечно есть мысль, чо поздновато уже в большой спорт)))
Ірина Миколенко — психолог
Полтава ·
Ну во первых - он вам не отец, а отчим...
И он вообще не имел так права, себя вести с чужим ребенком...
А то что ваша мать, так спокойно реагировала на избиение собственного ребенка, о многом говорит...
Еще раз повторяю, вы не обязаны повторять родовой сценарий!
Где раз за разом повторяли ваша прабабушка и бабушка, а потом и мама...

Но вы можете это все изменить! Путем осознания многих вещей в своей жизни, и в самой себе!
Вы не ваши родственники! Вы уникальная!
А я и не говорила про большой спорт - большой спорт это уже поздно да.
Но вы можете быть, просто хорошим тренером по танцам или йоге - на среднем уровне.
Темболее если вам это нравится и у вас это получается!
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог більше не активний на сайті

Ну вот и причины отчужденности от себя, от своих желаний:
цитата:
Отец бил, пугал ремнем и ставил постоянно в угол, когда они спокойно ужинали на кухне. Я сначала гордо не извинялась, потому что не считала себя виноватой, а потом начала просить прощение и могла выйти из угла.

В какой-то момент сломались - отец додавил. Но починить возможно. На психотерапии.
цитата:
Мама всегда была очень холодна...отношения с мамой очень сложные. Вроде все "нормально"сейчас, просто общаемся, но она никогда мне первая не звонит. Меня это очень обижает. Кажется, что как будто я выпрашиваю у нее любовь. Слова "Люблю" я от нее никогда е слышала. Вообще, она хотела сделать аборт, но тетя ей не позволила

А мама Ваша, судя по описанию, имеет нарциссичную природу - эгоистична, холодна, отвергающа, манипулятивна. После общения с такой мамой дети часто себя обесценивают по привычке - как делала это с ними подобная нарциссическая мать. И чтобы выпросить любовь, отказываются от себя - чтоб соответствовать ее завышенным и горделивым ожиданиям, обесценивающим любые самые прекрасные достижения ребенка.
Этот тяжелый "багаж" нужно прорабатывать с психологом в психотерапии.
Чтоб в результате услышать СЕБЯ, начать себя ЦЕНИТЬ, УВАЖАТЬ и ЛЮБИТЬ - и в итоге НАЙТИ свое место в жизни и стать СЧАСТЛИВОЙ.
...
Дякую, Анно, Ви підтвердили те, що я побачила.
Насправді, це дія так званих родових програм. Саме тому на стільки складно влаштувати своє життя, бо "вискочити" з них достатньо важко без певного "перезапису" цих самих програм. Окрім того, є деякі нюанси, які варто розуміти та знати. На скільки я зрозуміла, свого біологічного батька Ви не знали? Але цей факт не означає, що його постать не впливає на Ваше життя. Окрім того, за законами буття, може бути декілька батьків. Тому,якщо вітчим займався Вашим вихованням і турбувався про Вас (не має значення, чи завжди правильно), він також вважається Вашим батьком, подобається це чи ні. Тому стосунки з ним також дуже сильно впливають на те, що з Вами зараз відбувається.
Я б Вам порадила індивідуальну роботу з психологом, певне, якщо вже втомилися від такого свого стану і прагнете жити щасливо.

Відредаговано автором 30-01-2024 14:18:49

...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 359521 для Ірина Миколенко

Спасибо большое за вашу поддержку!
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 359522 для Павел Леонидович

Как по вашему мне нужно вести себя с мамой и сеппарироваться от нее?
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог більше не активний на сайті

Самое интересное, всех поблагодарили за ответ, а меня - нет)
Видимо, это из-за обид на отчима перенос на мужчин такой негативный... Или все же из-за бороды?))
цитата:
Как по вашему мне нужно вести себя с мамой и сеппарироваться от нее?

Вы поймете, как нужно себя вести и СМОЖЕТЕ так себя вести ТОЛЬКО после проработки своих отношений с мамой на психотерапии, о чем я и писал выше. Советы в данном случае не работают. Так как Вы не сможете их выполнить - из-за сильной душевной боли и травм. А сепарация - это вообще длительный процесс, который тоже желательно начать проходить совместно с психологом.
Понимаю, что в связи с проблемами с работой, могут быть финансовые трудности, которые мешают начать психотерапию, которая не может быть бесплатной по многим причинам. Но она все равно Вам необходима, как воздух. Когда начнете - поймете, о чем я сказал. А пока просто примите на веру.

По поводу сути сепарации только скажу, чтобы обозначить направление работы с психологом: нужно будет ОБЕСЦЕНИТЬ маму, а себя научиться наоборот - ЦЕНИТЬ. Это словами не достигается, а специальными техниками и упражнениями, которые самостоятельно провести не получится. И это я не все описал, после этого еще другие этапы будут - ПОНИМАНИЕ природы матери, сути ее характера, и своей природы - и капитальной разницы между вами, ОСОЗНАНИЕ смысла происходившего, сути психологических травм - ДЛЯ ЧЕГО (а не за что?) они были Вам даны (их польза - а она всегда есть, уверяю, так как сам имею свои травмы, как и большинство людей), в конце концов ПРОЩЕНИЕ матери на последних этапах терапии и ОТПУСКАНИЕ ее из настоящего в свое уже прошлое.
И все это делается постепенно, поэтапно, осторожно и внимательно, под наблюдением психолога и с планированием.
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 359557 для Павел Леонидович

Спасибо вам большое за ответ!
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог більше не активний на сайті

Пожалуйста)
...
Здравствуйте, Анна!
цитата:
Как по вашему мне нужно вести себя с мамой и сеппарироваться от нее?

На сегодняшний день ваша проблема заключается в выборе профессии и устройстве личной жизни?
Я правильно понимаю?

И это все решаемо.

А чем вам может помочь сепарация от мамы в решении ваших проблем?
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 359859 для Светлана Владимировна

Да, эта проблема со мной почти всю жизнь. Ненавижу работу и совершенно не понимаю что делать.. Сменила кучу профессий и ничего не нравится, условия работы адские, зп маленькие. Не понимаю, как люди работают и еще радуются жизни. Протест против любой работы, до слез до апатий но кушать ведь чтото надо
Поскольку вы меняете работы, но вам ничего не нравится и вы не знаете, что принесет удовольствие, то понятное дело, работа утомляет, раздражает и вы не рады ничему. Поскольку вы уже испытали путь пробовать все и искать варианты, при этом безрезультатно, то время попробовать другой путь - психотерапию. Вы, как минимум, получите место, где можно разместить все свои переживания, найти поддержку, а там, шаг за шагом, научитесь чувствовать себя и свои желания, найдете интересы. Работают и радуются люди, которым работа хоть чем-то нравится.
...
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?