Ретроактивні ревнощі

Ірина, на жаль, ревнощі прибрати можна лише завдяки активній участі того, в чиїй вони голові - тобто чоловіка.
А чи готовий він на такий крок? Це одне питання.
Але ж є й друге, більш важливе:

стосунки нормальні, але без радості

Тобто БЕЗ любові? Що підтверджує й цей фрагмент:

він мені нічого не дарує сам( сама собі купи) і часто сумний, інтим зазвичай з моєї ініціативи , часто він ігнорує мене і сам не обіймає…

Любові з його боку щось не дуже помітно. А з Вашого вона присутня?

Я б порадила піти в терапію разом з чоловіком, або самою.
Ви кажете, що разом вже 12 років, а зустрічаєтесь з двома хлопцями. Це каже про те , що у вас є внутрішні потреби, котрі через чоловіка не задовільняються і ви шукаєте на стороні. І тут багато питать. Чи озвучуються потреби чоловікові чи ні?
На жаль дуже мало інформації написано. І на перший погляд (можу помилятись) , що ви обидва друг дружкою маніпулюєте. ( коли зустрічаєтесь з іншими). Вчіться словами через рот озвучувати свої потреби, свій біль, свої побажання та чути іншу сторону.

Я незнаю як жити далі так, я вродлива, на мене постійно дивляться чоловіки, а свого мало цікавлю (

Ірина, доброго ранку. Справа в тому, що Ви обрали саме такого чоловіка, з ревнощами до Вашого минулого, сумного, холодного. Чи знаєте, навіщо Вам потрібні ці стосунки? Що Вас в них тримає?

В нас побутові стосунки нормальні, але без радості, він мені нічого не дарує сам( сама собі купи) і часто сумний, інтим зазвичай з моєї ініціативи , часто він ігнорує мене і сам не обіймає…

В такому відношенні є щось схоже на те, із-за чого Ви страждали в дитинстві? Ви часто відчували радість в той період? Чи була радість і тепло в стосунках між батьками? Вони Вас обіймали чи Ви відчували ігнорування з їх сторони?

Доброе Утро!

Возможно вам стоит задуматься о разводе?
Если нет любви и понимания в вашей паре с мужем.
И уже давно... не чувствуете друг друга. Нет ценности.
Зачем вам такие отношения? Ради семьи? Детей?
Но тогда вы будете себя мучать всю жизнь - угасать в таких отношениях.
А время то уходит и молодость тоже...
Есть шанс на возрождения в ваших отношениях - но это только семейный психолог.
И если ваш муж захочет и осознает, что это важно, и если ему это нужно.
Проработать именно себя, и ваши проблемы в отношениях.
А возможно его и так все устраивает... обижаться на вас.
Устраивает ли это вас?
Может вас просто вместе держит чисто долг.
И страх перемен.
Стоит ли долг того?

Доброго ранку, Ірино!

Я незнаю як жити далі так

Співчуваю Вам. Здається, вже повністю витратили власний ресурс жити НЕЩАСЛИВЕ життя.
Проте якимось чином створили сім'ю і народили двох діточок, сподіваючись на щось хороше. Варто уважно подивитись, чим керувались роблячи свого часу вибір вийти заміж за цього чоловіка.
Чи кохали його? Чи знали його особливості характеру і схильності ревнувати?

В нас побутові стосунки нормальні, але без радості, він мені нічого не дарує сам( сама собі купи) і часто сумний, інтим зазвичай з моєї ініціативи , часто він ігнорує мене і сам не обіймає…

Вважаєте, що він Вас карає за минуле

його мучать мої відносини до нього, я зустрічалась з 2 ма хлопцями

А хіба в тому була Ваша провина?
Скажіть будь ласка, чи говорили відверто з чоловіком про ваші відносини, про те, що радість не відвідує Вашу оселю?

я вродлива, на мене постійно дивляться чоловіки, а свого мало цікавлю (

Напевно, цікавите. Правда, скоріше в якості жертви, на якій можна відіграватись за минулі уявні образи, розміщуючи у стосунках свої внутрішні слабкості і вади.
Отже, його проблема якимось дивним чином поєдналась з Вашою, бо Ви його ТАКОГО обрали за чоловіка і батька своїх дітей. А потім довгий час перебували в ілюзії

тобто я багато років не знала про його проблему, думала він такий і є…

Мені здається, Вам потрібно багато розмовляти і багато над чим працювати. Ставити питання незадоволених потреб прямо і відверто. А також змінювати модель взаємин на рівні поведінки. Обом, якщо є до цього бажання.
Розглядати можливі вектори подальших подій. І, звичайно, свідомо брати відповідальність кожному за своє і обом - за спільне. Схиляюсь до думки, що потрібно знову звернутись до сімейного психолога, адже перший досвід співпраці приніс, на жаль, обмежені результати.

коли в парі, то нам сказав психолог, що іноді треба розлучитися і що він нам не може допомогти

Може то була й правда? Іноді краще зробити саме так. Не пояснював психолог, через ЩО він прийшов до такого невтішного висновку? За якими показниками?

а з його сторони не завжди відчувається, тобто буває все добре, а буває на нього находить нова хвиля і він відсторонюється від мене

Цікаво чого більше? Відсторонення чи коли все добре?

Хоча він коли сам працював з психологом, то казав що трохи легше було, але це більше співчуття було з боку психолога…так він казав, він думає, що і сам все знає, що ніхто не допоможе

Співчуття в даному випадку - це НІ ПРО ЩО. Дарма витрачений час. І гроші.
Тут треба не поради, а глибока психотерапія. Це НЕ про ЗНАННЯ, а інше - про психологічну травму. Далеко не кожний психолог вміє з таким працювати. І бажано (звісно при власному бажанні) йому знайти того, хто вміє. Якщо це саме про травму, а не про прихований нарцисизм, наприклад. Бо подібні ревнощі можуть виникати і у нарцисів - бо хтось виявився КРАЩИМ за них, ПЕРШИМ за них - і це завдає нарцису нестерпного болю і він не може вибачити іншій людині за те, що хтось був в неї ДО нього і вона навіть могла бути із ним щасливою. Бо щасливою Ви мали бути ТІЛЬКИ З НИМ.
Але це тільки припущення, яке потребує перевірки.

Тримає те, що є діти

Ваше психологічне травмування при дітях - це навпаки ще гірший варіант. Бо при цьому травмуються й самі діти.

а ще чоловік казав, що його баба не витримає якщо ми розлучимось

А це вже схоже на шантаж, маніпуляцію. При чому тут "його баба"?
Може й справді нарцис?

Доброго дня!

Співчуваю вам і відчуваю ваше безсилля та розпач.

З приводу розлучення, то психологи не мають вам щось радити, бо це ваше особисте рішення. Я бачу ваш намір знайти рішення і воно викликає симпатію. Хотілось щоб і ваш чоловік його мав. Розумієте, мало хто взагалі вміє любити. Це така рідкість, коли люди вміють турбуватись про інших та віддавати тепло. Загалом більшість не усвідомлює себе і своє родове надбання, транслюючи його через звички та поведінку. Ваш партнер десь відображає вам і вашу історію близьких стосунків. Ви чекаєте від нього подарунків, квітів. А яке у вас відношення до себе? Любите себе? Чи можете купити собі самі подарунок і задовольняти свої потреби як самій дорогій людині? Можливо і він так не вміє, бо коли ми наповнені любов’ю, то нам є що віддавати і чим ділитись. А якщо він пустий сосуд і ви пустий, то фонтан кохання не бурлить.

Психотерапія - це довготривалий процес і результатом завжди є нове відношення до себе і збільшення чутливості. Цього не відбулось у чоловіка, як я розумію. А у вас є результат з приводу своєї терапії?

Відредаговано автором 25-02-2024 22:13:49

ми вірні один одному, але його мучить що в мене було з іншим а в нього ні.

Він настільки щирий з Вами, що жаліється на відсутність інтимних стосунків в молодості, мовляв, це несправедливо? У Вас же було, а в нього - ні.
То яким чином Ви можете виправити його схильність САМЕ ТАК ставитись до реальності?

Хоча і йти десь шукати «пригод» точно не буде, це нижче його достоїнства…

Можливо, нижче його гідності. Можливо, вище, проте страждаєте Ви обоє!!!
Коли в парі є проблема, її треба вирішувати, усувати. Адже невирішена проблема впливає на різні сторони життя і відносин. Здатна набирати "вагу" і затьмарювати радість.

Але незнаю як це зробити, він впертий, думає що все сам знає!

Ви не знаєте. Він, ніби все знає. До того ж, впертий. А "віз" взаємин застряг і стоїть нерухомо.
Особисто Вам, мені здається, варто розібратись з відголосами якоїсь провини за своє минуле. Звідси проглядається прагнення якось чоловіка розігріти, обігріти, дати любов, аби він відтанув і почав дарувати ті самі почуття у відповідь.
Припускаю, що цей вектор може лише погіршити ситуацію, бо несвідомо підсилюватиме його невротичність. В очах чоловіка Ваша міфічна провина за минуле може зростати. А Вам це навіщо?

Вважаю, що єдиний шлях - це визнавати реальність(!) Усвідомлювати, яким чином чоловік власноруч створив проблему і продовжує її невпинно плекати. Це його особиста справа. Це зміст ЙОГО персональної співпраці з психологом(!)

Все було ніби добре, та й зараз все спокійно, в нас немає сварок, тобто діти не думаю що страждають від наших проблем

Принагідно про дітей. Ймовірно, не страждають. Водночас кожного дня перед очима бачать приклад своєрідних відносин між батьками, де мало любові, тепла і прихильності.
Спитайте себе, куди понесуть вони цей приклад і цей досвід? Невже не в своє особисте майбутнє? Тож яким воно буде з огляду на їх теперішній досвід?
Правда ж, питання далеко не риторичні.

І я його люблю, мені дуже важко про це навіть думати.
В дитинстві батьки любили, але батько завжди був на роботі, а з мамою в нас завжди були не надто теплі стосунки, вона строга і любові мені все таки не вистачало.

Ви страждали із-за дистанції з батьками, фізичної та емоційної. І обрали чоловіка, з яким відчуваєте аналогічні страждання із-за його холодності. Такий Ваш сімейний сценарій, на жаль, любити того, з ким страждаєте із-за ігнорування. Ви можете звернутись до психолога, щоб спробувати змінити сценарій, опираючись на новий досвід, який отримаєте в терапії.

діти не думаю що страждають від наших проблем

Діти завжди відчувають, які у батьків стосунки, чи щасливі вони в них. Часто холод між батьками впливає на них більше, ніж сварки. Діти часто думають, що це із-за них у батьків проблеми в відносинах. Стосунки між батьками - це приклад для них, які є відносини між чоловіком та жінкою. Він в тій чи іншій мірі буде впливати на їх вибір партнера в дорослому житті.

Відредаговано автором 27-02-2024 19:19:55