Невпевненість

Question

Така в мене проблема, що я не впевнена в собі. Ззовні- жодних дефектів у зовнішності нема. Зараз не про це.  Але постійно якась невпевненість. Невпевненість в поведінці, боязнь зробити щось не так, боязнь, щоб когось часом не образити. Чому, коли винна насправді інша людина, і розумієш те, що винна та інша людина, а чомусь відчуваєш винним себе? Як цього позбутися? Як підвищити свою самооцінку для себе і для оточення людей ?

Ірина Миколенко · Accepted Answer

Доброе Утро!

Вы пока не хотите принимать факт реальности - что родители вас очень сильно под себя выдрессировали ... и так сильно, что теперь вы сами себя съедаете критикой...
потому что надо же быть хорошей девочкой - нельзя делать, то что хочешь. Сначала, то что хотят родители - а уже потом может быть, когда нибудь и твои желания услышат...

Понимаете - пока вы будете идеализировать своих родителей - пока и будете в этой ловушки - что я должна и должна... и вот во мне чтото не так... или не достаточно сделала... постоянно подстройка под других людей...
Посути подстройка вся таже - как в детстве под родителей.
Строгие родители - а теперь последствия самокритика.
Хотя да, они для вас старались многое делали - но они вам не дали главное чувство - что тебя любой принимают любой и когда ты выучила уроки в школе, и когда не выучила - или чтото нарушила - принимаем и любим.
А не наказываем или осуждаем - вот другие дети лучше ... а ты? и т д . 
вот так и зарождается низкая самооценка...
Корни с детства... слишком вас загнали в правила... и теперь вы сами же себя, тоже в эти правила постоянно загоняете... по привычки.

"Щоб оцінили, щоб відчули добре ставлення до них, щоб не казали, що я якась недобра чи що. Помічаю, сама себе критикую досить, а критику від інших переживаю важко. Мов мене покритикувати, хм.. а може я роблю щось не достатньо?" 
Это все посыл ваш неосознанный к родителям - это они зародили такую модель восприятия вам, и модель поведения с ними - чтоб всегда была хорошей - идеальной и послушной. 
Послушными легче управлять. ( меньше напрягаться)
Только вот, они забыли вам сказать, что идеальных людей не существует.
И врядли, они сами - идеальные люди.

Вам надо учится выходить с правил. 
Учится самой себе давать любовь и внимание. Учится Хвалить себя. Учится принимать себя.
Но все это не быстрый путь - смена привычек и мировоззрения - требует времени и работы над собой. 
И самое главное желания.
Лучше это все делать с психологом - чтоб процесс был быстрее.

Тетяна Штапова · Answer

Angel, доброго вечора. Як до Вас ставились батьки в дитинстві? Чи часто Вас критикували, знецінювали? Що відбувалось, якщо Ви робили щось не так, як того очікували батьки?

Павел Леонидович Басанский · Answer

Angel, спираючись на свій досвід роботи, зроблю припущення: Ви маєте "нарцисичну травму". Таку травму завжди мають люди, яких виховували токсично-нарцисичні батьки.
І, мабуть, саме для них, для батьків (а тепер за подобою і для інших), Ви і намагаєтесь бути Angel-ом. Все тільки ГАРНЕ і ПОЗИТИВНЕ, біле і пухнасте, щоб полюбили і добре ОЦІНИЛИ. Тому й залежність від оточуючих, від їхньої думки про себе.
А щодо [quote]Як цього позбутися?[/quote] то нічого кращого та іншого людство ще не придумало, окрім глибинної психотерапії з психологом. Нарцисичну травму треба вилікувати. Сама не пройде і самотужки не зможете цього зробити. І психолог має добре розбиратися в темі нарцисизму. Будь хто ефективно з цим працювати не зможе.

Ирина Константиновна Зубиашвили · Answer

Невпевненість у собі — це продукт особистої історії людини.
Ми не народжуємось сором'язливими чи тривожними, ми набуваємо цих рис протягом усього життя, стикаючись з різними ситуаціями та людьми, отримуючи той чи інший досвід. 
Взаємини з батьками та іншими дорослими стають ключовими у розвитку відчуття себе впевненою людиною чи не дуже.
Як сформувати впевненість у собі?
Знайти першопричину та змінити висновки. Це найефективніший і найдієвіший спосіб опрацювання питання. Тому що поки не знайдено коріння проблеми, то висока ймовірність того, що самооцінка, як і раніше, буде нестабільною. Розібратися в цьому можна у супроводі психолога. Відредаговано автором 15-04-2024 01:27:42

Ірина Миколенко · Answer

Доброе Утро!

Спрошу - а вы точно уверены что внешне у вас все идеально?
И бывает ли вообще такое - чтоб все идеально было во внешности и всегда?

"Чому, коли винна насправді інша людина, і розумієш те, що винна та інша людина, а чомусь відчуваєш винним себе?"
Причина скорее всего с детства - вас приучили родители или родственники - ощущать вину за собой...
И не важно правы вы или нет... обидели когото или нет.
Отсюда сильная критичность к себе - самокритика и постоянное копание - правильно я поступила или нет. Правильно ли я сказала или нет.

Вы слишком зависите от других людей эмоционально.
Не фокусируетесь пока на себе - на своем мнение и желаниях.
А пытаетесь угодить другим людям - их желаниям - чтоб они вас одобрили - приняли.
Принимали ли вас ваши родители?
Или больше критиковали и обвиняли?
Мы многое неосознанно берем с детства - и потом переносим это все уже во взрослую жизнь, и на других людей.

А если представить - что вы не идеальна - то какие у вас еще есть минусы?
А какие есть плюсы? Что вам в себе нравится?

С самооценкой - это надо работать с психологом на психотерапии.
Полностью менять свое самоощущение - и взгляд на себя.

Убирать деструктивные программы и мысли - которые вас обесценивают.
И учится по новому на себя смотреть - более честно и справедливо.

Открывать свой внутренний ресурс - усиливать свои сильные стороны. 
И учится себя целостно и гармонично принимать - и плюсы и минусы.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго ранку,  Angel!
[quote]Як підвищити свою самооцінку для себе і для оточення людей ?[/quote]
Спочатку усвідомити, що таке САМООЦІНКА. А це всього-на-всього суб'єктивне оцінювання людиною самої себе. От Ви в якому віці почали помічати і відчувати недооцінку себе? Після яких подій?

Колеги вже зазначали, що на формування самооцінки дитини впливають, передусім, батьки і близьке оточення. Своїми негативними висловлюваннями, навіюваннями, осудом, відсутністю підтримки і тому подібним. А зрештою дитина приймає рішення про себе, мовляв, я не дуже гарна, не заслуговую на любов і повагу, я вина, незалежно від того, що я зробила. У Вас було приблизно так?

[quote]Чому, коли винна насправді інша людина, і розумієш те, що винна та інша людина, а чомусь відчуваєш винним себе? Як цього позбутися?[/quote]
Для цього потрібно відновити здатність чіткого розмежування кордонів відповідальності. Саме на рівні докладання внутрішньої енергії у відстоювання своєї правоти, поваги до себе, позбавляючись при цьому несвідомого бажання отримати за жертвування собою будь-яких вигод(!)

[quote]Така в мене проблема, що я не впевнена в собі.[/quote]
Гарною ознакою є визнання наявності проблеми. Отже, тепер належить пройти шлях її подолання з акцентом на розвиток впененості в собі та відродження почуття самоцінності. Власне, права бути СОБОЮ і жити СВОЄ життя.

Коли я кажу про шлях, то маю на увазі, дійсно, процес проходження певних етапів. Це не стрибок у космос. Тому, окрім бажання, варто мати терпіння, а також здатність себе налаштовувати і підтримувати.

В якості потрібної інформації раджу переглянути відео.
УВЕРЕННОСТЬ В СЕБЕ. КАК ЕЕ ПОВЫСИТЬ.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-461

УМЕНИЕ СКАЗАТЬ «НЕТ»
https://upsihologa.com.ua/audio-video-557

Алла Григорівна Веленко · Answer

Доброго ранку Angel!
Невпевненість у собі може бути по декільком причинам.
Перша. Неповна сім'я, наприклад, одна мама, коли немає можливості на когось сильного спертися в житті 
Друга. В дитинстві Вам весь час вказували на Ваші помилки, порівнювали з іншими, не давали розуміння та підтримки.
Третє. Батьки, мама, дуже відсторонені, не вміють співпереживати, емоційно закриті, тому дитині не вистачає уваги та тепла. Або ж, дитина загалом, залишилася без батьків. А у таких випадках, дитина завжди вважає, що це вона винна в тому, що її батьки не люблять і відчуває себе дуже невпевнено, боїться помилитися, зробити щось не так... Звідси, дуже сильна залежність від оточуючих, страх зіпсувати все. Тому, навіть, якщо винна інша людина, вона перебирає відповідальність на себе... аби тільки не зробити ще гірше і можливо тоді її обов'язково оцінять і полюблять.
Інколи, невпевненість може передаватися в "спадок" від батьків. Коли той з них, хто її виховує і сам дуже невпевнений у собі, бо і його батьки були емоційно холодні та закриті...
Який з цих варіантів Вам відгукнувся?
Бо щоб спробувати допомогти, потрібно дещо більше інформації.

Алла Григорівна Веленко · Answer

Дякую за доповнення.
Ви пишете "Вони виховували мене чемною дитиною, яка повинна вчити уроки". А як батьки ставилися до Ваших оцінок в школі? Дуже схоже на підсвідоме прагнення бути ідеальною, такий собі поведінковий стереотип дівчинки-відмінниці, яка повинна весь час відповідати певному стандарту поведінки, зовнішності, знань, вмінь... І яка не має права на помилку... Це зовні...
А під цим всім може бути потужна батьківська установка, на кшталт "А що скажуть люди?" Тобто, затиснутість в жорстких поведінкових рамках відповідності до думки оточуючих, заборона на власну цінність та унікальність.
 А ця фраза "може потрібно ще більше себе завантажити, щоб було так як треба, досконаліше чи досконало?, як на мене, надзвичайно показова і явно з тих установок, які перейшли в дитинстві від батьків. Співставте її з цією "Вони виховували мене чемною дитиною, яка повинна вчити уроки" і Ви самі в цьому впевнитеся. Так, певне, це просто прекрасно, що батьки намагалися виховати Вас чемною та дати Вам шкільні знання, але... На мою думку, за цим всім може приховуватися вкладений в Вас несвідомий страх не відповідати батьківським стандартам. Що і змушує зараз затискатися та переживати через найменшу невідповідність сформованою батьками в дитинстві правильності... Адже, для дитини батьки - то основне мірило всіх світових цінностей, з яким вона може, не розуміючи цього, жити навіть подорослішавши.
Не поспішайте, прислухайтесь до себе: чи не відгукнеться написане десь на рівні Вашого серця та душі? Відредаговано автором 15-04-2024 21:46:33

Тетяна Штапова · Answer

[quote]В дитинстві батьки до мене дуже добре ставилися, я відчувала їх любов, їхнє дбайливе ставлення до мене, вони старалися для мене у всьому. Вони виховували мене чемною дитиною, яка повинна вчити уроки.[/quote]
Це чудово, що батьки так багато Вам дали. Але що б відбулось, якби Ви інколи не були чемною чи не вивчили б уроки?

[quote]Бувало, коли потрібно було вчити уроки, я сиділа в телефоні, і батьки одразу: " вчи уроки, потім будеш бавитися" , але мені здається, всі батьки так роблять, діти ж повинні вчитися.[/quote]
Всі батьки різні, але для багатьох дійсно важливо, щоб діти старанно вчились, їм так спокійніше.

[quote]Навіть зараз, коли я доросла,інколи коли сиджу в телефоні при батьках, іноді буває не по собі. Ніби як повинна щось робити, а не дуркою займатися.[/quote]
Ви все ще залежите від батьків психологічно, боїтесь проявляти ті свої частини, які можуть не сподобатись батькам. Впевнена у собі людина орієнтується в першу чергу на свої потреби, бажання. Вам варто звернутись до психолога, щоб розібрати, що з Вами відбувається і навчитись більше опиратись на себе. Відредаговано автором 19-04-2024 22:34:07

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Невпевненість

Відповіді психологів