Question

27-04-2024

Два роки я нічого не боялась...
У мене все було більш-менш два роки. Я трималась як могла, але тепер не можу, у нас був сильний обстріл, після цього мене повернуло, як тільки я почала приходити у себе, почали бити бомбами по Харкову, я звідти. Я почала боятися ще більше, чоловік не хоче виїхати зі мною у село, мені соромно через нього що я боюсь, він тисне на мене. У нас є дитина, я кажу ми можемо померти, а він а що ті два роки не могли? Щойно прилетіло недалеко від мене, я більше просто так не можу жити. Мені так погано, так важко, вранці знову буде обстріл . А найстрашніше те що чоловік влаштувався на роботу і цілими днями я буду сама під ракетами. Мені хочеться щоб мене обійняли, чоловік не розуміє мене. Я постійно уявляю приліт у будинок, спалах перед очима, знаєте ніби як прильот, але якого немає, флешбеки. Допоможіть хоча б теплим словом, я нікому не довіряю, не маю подруг, друзів бо не довіряю людям, мені страшно поховати рідних, дитину, своїх тваринок яких тримаю.

Питання від: neizvestno; Вік: 29

подобається запитання?

Ви можете звернутися до психолога безкоштовно з приводу війни.

27-04-2024 02:43:57Доповнення від автора

Хочу додати що не отримую від чоловіка підтримку бо він каже що я ненормальна,каже що поїхала головою що так боюся...

27-04-2024 02:44:56Доповнення від автора

Нас сильно постійно обстрілюють, і зараз під ранок виходячи з новин щось буде ..я боюсь що не побачу відповіді

Місто живе, люди десь їздять, ходять, я боюсь крізь.

Виберіть психолога для консультування з приводу травм війни, військовий психолог

27-04-2024 14:16:46Доповнення від автора

Всім дякую за відповідь, я не очікувала що мені відповість так багато спеціалістів. Дякую дуже.
Хочу сказати що переїхати сама я не можу бо боюсь сама не впоратися, чоловік залишитись у Харкові і у мене будуть все рівно нерви,мама та рідні не розуміють моїх переживань, виїхати не хочуть,а мама ще панікує та крутить що сюди зайдуть, буде пекло, ми помремо, нас вб'ють.
Як мені заспокоювати себе коли летять ракети, бо раніше я спокійно реагувала до березня цього року, до масованого обстрілу по місту, а тепер я думаю що летить в мене, вб'є дитину, моїх улюбленців, мене, уявляю нас під завалами

27-04-2024 21:45:24Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 364887 для Ирина Константиновна

Як можна отримати вашу медитацію - оберіг?
Дякую вам)

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Юлия Якименко
(Онлайн)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Ирина Островерх
(Харків)

Катерина Вовк
(Київ)

Схожі онлайн консультації

01-04-2024 Горечь на душе

19-03-2024 Как сказать о переезде маме

27-02-2024 Страх перед окупантами

25-02-2024 Як підтримати чоловіка правильно військового?

31-01-2024 Страх голоду у дитини

23-01-2024 Малюнок ракет та крові

12-01-2024 Не знаю,як вирішити турбуюче питання

10-01-2024 Как перестать бояться ?

04-01-2024 Допоможіть, знову стає страшно після масованих атак Дніпра...

02-01-2024 Депресія, емоційна виснаженість, велика втома

Анна Борисовна Королёва психолог Одеса · Answer 1 · 2024-04-27 05:16:07

Добрий ранок. Співчуваю вам, це дуже болісно читати,що чоловік не чутливий до вашого страху. Ви можете самі з дитиною взяти і виїхати звідти?

цитата:

У нас є дитина, я кажу ми можемо померти, а він а що ті два роки не могли?

Відчувати страх і жахіття в таких обставинах цілком нормально. Хочеться вас обійняти.

цитата:

Хочу додати що не отримую від чоловіка підтримку бо він каже що я ненормальна,каже що поїхала головою що так боюся..

Ирина Константиновна Зубиашвили · Answer 2 · 2024-04-27 06:31:15

Доброго ранку!
Наразі всі люди в Україні переживають стресові ситуації.
Страх – це нормально. Це наша відповідь на можливу загрозу. Не бійтеся боятися, але робити треба так, щоб страх працював на нас, а не проти.
Не блокуйте емоції. Це допоможе розвантажити психіку та запобігти емоційним зривам. Емоції виводять почуття зі свідомості та підсвідомості. Смійся, плач, кричи, радуйся, коли хочеш.
Напишіть мені, я подарую Вам медитацію-оберіг.

Галлий Порфирьевич Кравчук психолог · Answer 3 · 2024-04-27 09:34:32

цитата:

Я почала боятися

Боятися це НОРМАЛЬНО.
Погано коли страх бере верх над нами!
І тут вам варто звернутися до психолога , хоча б онлайн і проконсультуваися з цього приводу, та пропрацювати свої страхи які беруть верх над вами.

цитата:

мені соромно через нього що я боюсь, він тисне на мене.

А от соромитися свого страху не варто.ДОЗВОЛЯЙТЕ собі боятися без всякого сорому.
Всі НОРМАЛЬНІ люди бояться смерті.
Ви ж не бездушна машина! І в вас є дитина.
Ви за неї боїтеся також І це також нормальне відчуття небезпеки.
В вас спрацьовує інстинкт самозбереження!
Що можна зробити для того щоб зменшити страх?
1)виїхати в село самій в вас мабуть не получиться

цитата:

я нікому не довіряю, не маю подруг, друзів бо не довіряю людям,

Так, в таких ситуаціях втрачається довіра до людей.
Що робити?
ПОПРОБУЙТЕ молитися і ДОВІРЯТИ Богу!
Пам"ятайте, що Бог з кожним із нас,але не всі ми буваємо відкриті і прихильні до Бога.
Звичайно не все ми можемо змінити і вирішити.
Тому часом у своєму страху і відчаї варто покластися на (ВИЩУ СИЛУ -Бога), Яка з кожним із нас назавжди!
МОЛІТЬСЯ і розказуйте Господу про свої страхи. Розказуйте щиро і не сумнівайтеся.
Він вас почує і ви почуєте полегшення!
Вірю що ви Зможете!
Обіймаю!

Ірина Миколенко психолог Полтава · Answer 4 · 2024-04-27 10:35:07

Доброго ранку!

Хочется незважаючі ні нащо побажати вам доброго ранку!
Щоб у вас все було добре!
Ви дуже втомилися виснажилися морально психологічно через війну!

1. Вам потрібна допомга психолога - а ліпше психотерапевта.
Тому що можливо, вам потрібні ліки - щоб зняти той стресс - в якому ви так довго знаходитись!
Якщо у вас в Харькові є психологи, то пошукайте - або центри по психолічній допомозі.

2. Ваш чоловік - зовсім по іншому дивиться на вашу ситуацію.
Або він таким і був раніше до вас не чутливим?
Тоді це - свойство характеру.
Або війна його таким зробила - війна всіх змінює.

3. Ви кажете - що ви зовсім самотня...
Це важко...
А родичі у вас є? Спілкуєтесь з ними?

4. Вам потрібно шукати варіант поїхати з міста.
Навіть якщо - чоловік не хоче.
У вас є це право! Самій вирішувати як вам далі жити.
Вам потрібно захистити себе и свою дитину.
Подумайте як ви можете - це організувати.

Сил вам! І бережіть себе!

Ірина Миколенко психолог Полтава · Answer 5 · 2024-04-27 15:02:51

Всеж подумайте - можливо зможете виїхати.
Якщо залишаєтесь - то тоді скажіть собі - що ви вистоєте! Що Бог збереже вас та вашу Родину!
Частіше собі - це повторюйте.
Тут дуже важливо самого себе тримати в стійкості - та самонастрою.

Можливо вам допоможе - більше спати - сон заспокоює нервову систему ( по можливості звісно)
Також робіть руками щось - по дому - уборка и т д.
Фізична активність знижує стрес. Та негативні думки будуть менше тривожити - коли ділом зайнятий.
Можливо у вас є якесь захоплення - малювання, музика.
Теж буде відволікати вашу увагу.
Спорт - йога - також допоможе - якщо є бажання.
Більше споживайте солодкого - ( але в міру) - знижує тривожність.
Якщо бажаєте, можете мені написати або подзвонити - для консультації ( безкоштовно )
Тримайтесь!
Харків тримайся!

Ирина Константиновна Зубиашвили · Answer 6 · 2024-04-27 16:58:16

Ви уявляєте страшні картинки. та їх боятися не треба. Те, що ми уявляємо. не справджується.
Я Вам уже писала про медитацію-оберег. Вона допоможе Вам не боятися ракет і реально захистить.

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 7 · 2024-04-27 19:38:07

Главная причина состояния:

цитата:

я нікому не довіряю, не маю подруг, друзів бо не довіряю людям

Добавлю только, что недоверие касается не только людей, но и ЖИЗНИ, ВСЕЛЕННОЙ, БОГУ - а значит не верите и в то, что при любых обстоятельствах о вас позаботятся. Ожидаете только всего самого плохого. Такое воспитание получили:

цитата:

а мама ще панікує та крутить що сюди зайдуть, буде пекло, ми помремо, нас вб'ють

Очень зависите от маминых установок. И это вторая по важности причина.
И дополнительная, третья причина:

цитата:

а тепер я думаю що летить в мене, вб'є дитину, моїх улюбленців, мене, уявляю нас під завалами

Необузданное, неконтролируемое воображение. Не умеете им управлять.
Пока все три причины не проработаны - страх никуда не денется. И будет победителем.
Сразу добавлю, что без психолога, самостоятельно, вряд ли справитесь.

Ксенія Шалімова психолог Київ · Answer 8 · 2024-04-28 01:34:36

цитата:

Допоможіть хоча б теплим словом, я нікому не довіряю, не маю подруг, друзів бо не довіряю людям, мені страшно поховати рідних, дитину, своїх тваринок яких тримаю.

Добрий вечір. Хотілося б вам допомогти не просто теплим словом, а ділом. Ви описуєте тяжкий стан, тому найголовніше що зараз варто зробити - сходити на консультацію до психіатра, бо схоже на тривожний розлад та депресію. Так як ви продовжуєте знаходитись у травматичній ситуації, тут і мови не іде, що вам полегшає без належної допомоги.
На даний момент для вас є два важливі кроки. Перший - діагностика стану. Другий - належне лікування. Це можуть бути заспокійливі, чи антидепресанти, бо у такому стані ви не здатні мислити належним чином та приймати будь-які рішення. Можливо, якщо спеціаліст діагностує більш легкий стан, допоможе і психотерапія. Коли так довго живеш у стресі, важко залишатись у нормі. Деякі люди здатні із цим справитись і жити далі, а деякі більш схильні до втрати стійкого грунту під ногами. Особливо, якщо нема друзів, підтримки родичів та близьких. Коли ні на кого покластися і нікому вірити.
Ви ж розумієте, що ваша дитина також залежить від вашого стану. І саме зараз, у такий страшний час, тільки спокійна і врівноважена мама може подбати про неї і захистити від найгіршого.
Тримайтеся, і спробуйте попіклуватись про себе самостійно, бо ніхто цього за вас не зробить.

Ирина Константиновна Зубиашвили · Answer 9 · 2024-04-28 15:47:17

Я вам відповіла та написала свій телефон. Ви можете зв'язатися зі мною по Вайберу

Наталия Горская психолог Київ · Answer 10 · 2024-04-28 18:51:23

Дуже хочеться підтримати Вас.
Ви 2 роки тримались.
Може це був ваш "запас міцності", який дещо витратився, але не обнулився.
Сильний обстріл тимчасово знесилив ваші захисні механізми, але повірте, можливості людської психіки неймовірні.
Вам добре було б знайти який небудь фонд, їх зараз багато, який дав би можливість Вам кожного дня безкоштовно спілкуватись з фахівцем.
Наприклад, в цій статті я знайшла певні посилання:
https://visitukraine.today/uk/blog/843/psychological-help-for-ukrainians-10-free-resources.
Або ресурс "ти як?":
https://howareu.com/
Можливо, Ви зможете знайти щось інше.
Також можна звернутись до психіатра, адже медикаментозна підтримка може допомогти знизити чутливість нервової системи.

Звісно, що найкраще допомогло б дійсно виїхати, хоча б тимчасово.
Не слухати маму, або інших людей, які тільки погіршують ваш стан.
Заради дитини, якщо важко виїхати заради власної безпеки.
Можливо в західні області, або закордон.
Пам'ятати, що це тимчасово.
Але потрібно.
Хоча й важко.
Можливо з кимось, хто також хоче виїхати, щоб допомагати один одному.

Тримайтеся.
Коли немає за що- тримайтеся за Себе, адже Ви витримали якось цілих 2 роки,
за кожну Мить вашого життя- спів птахів, спілкування з дитиною, взаємодію з домашніми улюбленцями , смачну їжу, вітер, музику- все, що відбувається, і на що можна переключтти свою увагу, щоб не давати влади думкам, що лякають.
Важливо вірити в краще.
Навіть попри те, що може трапитись найгірше.
Адже ми не знаємо майбутнього.
А раптом воно до нас виявиться гарним, а ми весь час провели в страху, не помічаючи тих маленьких радостей, які все одно є поруч.
Тримайтеся.
І не критикуйте себе.
Витримати 2 роки в Харкові- не кожен би взагалі зміг.

Війна довела мене, я боюсь жити.