Страх захворіти

Добрий вечір. Не всі побічні реакції, які вказані у інструкції, часто себе проявляють. Буває, що це дуже малий відсоток (може у вас у інструкції написано який саме?).
Якщо реакція проявляється у одного зі ста, як ви відчуваєте, це будете ви?
Чи є у вас план дій на подібний випадок(що робити, як викликати швидку, до кого звертатися)?

Також, боюся приймати ліки, які не приймала раніше, бо боюся тяжких побічних ефектів які вони можуть викликати.

Таке вже було? З чим пов'язані ваші страхи?

Можливо, це страх стати інвалідом.

Таке відбувалося із кимось з ваших знайомих?

Можливо, боюся, бо наразі немає когось хто міг би викликати швидку, я не в Україні, і тут з медициною (в плані швидкості і реагування) не дуже.

Швидка не приїде? Поруч нема нікого, до кого можна було б звернутися у крайньому випадку?

Навіть комічна ситуація, якщо на все це збоку подивитися.

Та не дуже комічна, насправді. Після написаного вами стає зрозуміло що ви живете у дуже великій напрузі. І схоже можливості розслабитися і просто подбати про себе, у вас немає?

що зі мною щось не так,

Я думаю, що ці думки мають серйозну основу - ваш стан їх провокує. Неможливо довго жити у сильному стресі і нормально почуватися. Хтось звинувачує інших чи обставини, а ви - себе. Якщо брати до уваги знання по психосоматиці, ваша спина вже кричить вам, що час призупинитися і почати дбати про себе. Схоже у вас напруга проявляється саме через фізіологічні прояви.

А ще, я чомусь вважаю себе магнітом для невдач. Ну тобто... Я приймала протизаплідні пігулки, там досить низький процент вірогідності завагітніти. Але, я завагітніла.
Автобуси закривають двері у мене перед носом)
У мого сина знайшли пухлину, яка досить рідко трапляється, нещодавно йому зробили дуже складну операцію. Я його тільки но забрала додому, і тут захворіла спина, мені навіть ходити складно, а мені треба працювати, а ще доглядати за дитиною. Тобто, бути здоровою і функціональною. А ще до цього всього, я зламала зуба, і зламала так, що довелося видаляти, а це анестезія, інструменти, кров... І все це за останні три тижні.
Навіть комічна ситуація, якщо на все це збоку подивитися. Але, якщо бути всередині всього цього, то виникають думки, що зі мною щось не так, розумієте...

Це НЕ індивідуальне. Невдачі, тощо.
Це родове. Відпрацьовуєте за предків. Мабуть наваяли вони в свій час багато всякого.
І це обійти або минути неможливо. Тільки прожити. А для того потрібне терпіння, прийняття досвіду та мудрість.

Тобто, ви вважаєте що болі у попереку - це психосоматика?
І якщо так, то вони можуть минутися і якщо не прийматиму таблетки?
Схоже, я написала сюди, щоб хтось мені дав дозвіл не приймати ті кляті таблетки...

Якщо є повторюваність фізичних проявів (ви можете згадати та прослідкувати кілька випадків захворювань від стресу, втоми, хвилювань), то так, це психосоматика. Проблема в тому, що якщо вже захворювання на фоні психосоматики виникають, це вже фізичний рівень проблеми. Дещо, без сумніву, можна корегувати та прибирати психотерапією. Є багато серйозних хвороб, які лікуються таким чином. Але не все. І якщо вже пішов запальний процес - його прийдеться лікувати ліками.
Ви ж розумієте, це ваше життя, і ваш вибір. От скажуть вам на сайті, не пийте - чи ви будете задоволені результатом, якщо зляжете повністю? Ніхто не може взяти на себе таку відповідальність за те, як це рішення вплине на вас. Бо гарантій нема. Але тут я бачу іншу проблему, схоже ви теж не готові брати на себе відповідальність за себе. Вам важко робити вибір у житті?
Ви зараз наче приймаєте рішення не стосовно полегшення стану, а начебто приймете ліки - зляжете, не приймете - зляжете. Чи справді ваше рішення в будь-якому разі вам нашкодить? Це може бути зараз вашим налаштуванням про життя в цілому?
Куди приведе вас відсутність лікування, як ви вважаєте?

Можливо, я просто не хочу приймати ніяких рішень. І так, не хочу відповідальності бо втомилася від неї.

Тоді можливо варто притримати конів щодо того, що ви на себе берете. Залишити тільки те, що життєво необхідне і зайнятися собою. Своїм станом. Вигорання, а потім депресія чи якийсь цікавий розлад. Це шлях, у якому ви зараз ідете.
Я зараз не питаю, що у вас взагалі у житті відбувається, бо бачу що вам там справді важко. Але це було б непогано хоча б з кимсь проговорювати, отримувати підтримку, та розуміння, як вам діяти, щоб життя налагодилось. Це також входить у поняття "піклуватись про себе".

Доброго ранку!

Я справді не знаю, де знаходити час на те, щоб приділити увагу собі. Що викреслити. Я справді не знаю, як це все організувати(

Ваша розповідь викликає співчуття і бажання Вас підтримати!)

А щодо подальших кроків, то вони цілком будуть залежати від того, скільки віри і натхнення зможете відродити в душі. Віри в себе і можливість поступово налагодити життя. Не все одразу. Крок за кроком в зоні найближчої доступності.

Добре, що Ви усвідомлюєте і цінуєте світлі сторони свого існування

добре, що не в окупації, і добре, що діти не бачили жахіть, насильства і всього що довелося пережити іншим.

От на цьому грунті і намагайтесь прирощувати власний оптимізм.
Радійте кожній гарній і цікавій дрібничці. Плануйте на завтра лише те, що в змозі виконати.

Поступово ситуація буде змінюватись на краще у відповідності до того, як буде змінюватись Ваше ставлення до своїх можливостей, до навколишнього світу загалом.

Але. Я не знаю, де мені шукати підтримку.

А де ваша мама зараз? Які у вас з нею відносини?

я пішла працювати на кухню, бо мій диплом юриста тут нічого не вартий

терпіти дискримінацію на роботі (а вона насправді є, фактично, найтяжчу роботу дають іноземцям)

Оці речі можливо більше впливають на ваш стан, ніж про них написано. Важко змінити кваліфіковану діяльність на таку роботу, витримувати дискримінацію тільки тому, що ви іноземка. Це серйозно висмоктує сили. Чи це єдиний варіант для вас?

Вибачте, але мені не подобається Ваша відповідь

Доволі очікувано) А хіба вона повинна подобатись? Іноді доводиться говорити неприємні речі. Як хірург часто робить боляче, але цим допомагає та навіть рятує життя. А той, хто просто погладжує та заспокоює - навпаки вбиває цим. Бо НЕ ЗНАХОДИТЬ причину хвороби і безцінний час втрачається. Але я бачу, що Вам подобаються ті, хто гладять)
Це від незрілості. Дитяче. Як і природа Ваших страхів. Вони саме через психологічну незрілість. Таке буває. Може пройде, а може й ні. І це якраз від Вас і залежить. Якщо будете працювати над цим з тим психологом, що сподобається)

Здається, Ви науковець і освічена людина, а кажете про якісь родові гріхи, карму, тощо...

Одне іншому НЕ заважає.
Щодо НЕнауковості)
Є такий дуже дієвий метод в психотерапії - Геносоціограма. І я нею часто користуюсь. З її допомогою багатьом клієнтам стали зрозумілі причини негараздів у їхньому житті, які вони не розуміли і віднайти іншим чином не могли. Це якраз про родову історію та про її ВПЛИВ на життя людини. І це НЕ містика. Можете почитати про цей метод та про історію його виникнення. Колись я навіть давав інтерв'ю про це одному журналу зі здоров'я))
Але це було давно...

І ще, якщо Ви не в курсі, то поділюсь з Вами тим фактом, що багато хто з лікарів та вчених (фізиків, хіміків, математиків та інших) є людьми віруючими . Тому що добре зрозуміли СКЛАДНІСТЬ цього світу. Коли дуже багато чого НЕ залежить від людини і контролю НЕ піддається. Наприклад життя. Лікарі-реаніматологи навіть так часто і кажуть: "Ми зробили ВСЕ, що від нас залежало, а як буде далі - чи виживе людина чи ні - від нас вже НЕ ЗАЛЕЖИТЬ". І це кажуть освічені та досвічені лікарі, яких теж можна назвати науковцями.
Ви ж при цьому пишете:

А ще, я чомусь вважаю себе магнітом для невдач. Ну тобто... Я приймала протизаплідні пігулки, там досить низький процент вірогідності завагітніти. Але, я завагітніла.
Автобуси закривають двері у мене перед носом)
У мого сина знайшли пухлину, яка досить рідко трапляється, нещодавно йому зробили дуже складну операцію.

І хіба містичне тлумачення себе "магнітом для невдач", розповідь про двері автобусів не може викликати усмішку?! Хіба це по-науковому. Про що це взагалі? То може все ж таки Геносоціограма?!
Що ж стосується пухлини сина, то це якраз те, що НЕМОЖЛИВО контролювати. НІКОМУ з людей. Поява або непоява пухлини НЕ контролюється. І кожен лікар Вам про це скаже. Тому й Ваші уявлення про ТІЛЬКИ особисту відповідальність:

Вважаю, що кожна людина відповідальна за себе саму. Я не хочу бути якимсь гвинтиком у природи, і ще, якщо проблема не в мені, то несправедливо відповідати за чиїсь провини, чи не так?

не відповідають дійсності. Але Ви ВІДПОВІДАЛЬНІ за свої погляди та світосприйняття. За те, що Ви хочете або НЕ хочете усвідомлювати. Це суто ВАША відповідальність. Тому й на Ваше:

Але, якщо проблема в мені, то я ж можу щось зробити з собою, щоб подолати ці страхи, чи що там.

відповідаю: ПОДОРОСЛІШАТИ психологічно. Вийти з дитячого стану психологічних травм дитинства. Бо Ви капітально в них підзастрягли. Для того й існує психотерапія. Обирайте собі психолога та працюйте.

Просто хочу знати що зі мною не так. Те, що я народилася в якійсь там не такій родині?...

Про "не так" я вже написав вище. А щодо родини...то в такій ЯК ТРЕБА Ви народилися, не переживайте)
Кожен народжується там , де ТРЕБА. Навіть якщо йобо батьки алкоголіки-наркомани, психопати або навіть маніяки. Значить цім людям ТАК ТРЕБА. І це від них НЕ залежить. Контролю не піддається. Час вже подорослішати й спочатку це зрозуміти, а потім і прийняти. Хто цього не робить - страждає без усякого сенсу.

Так це взагалі тоді, гірко і боляче, тут тоді вихід - лише вбитися, щоб не передавати погану карму надалі(

Дивний висновок. Взагалі. І він говорить саме про ВАС. Про викривлене сприйняття реальності. Якщо вб'єтеся - це ляже ВАЖКИМ тягарем на Вашого сина. А потім піде і далі. І таким дурним чином Ви "погану карму" не зупините, а тільки підсилите. Раджу думати спочатку. Навіть перед написанням подібних думок.
В цьому світі нічого не буває ПРОСТО ТАК. Без причини. Просто причинно-наслідкові зв'язки не завжди легко простежити.

Тому і живете так, як живете.
Нічого дивного.
Хто не вчиться сам - того вчить життя. Жорстко.
Отож далі буде...
Не жалійтеся потім, що все так погано.
На все добре!)

Бажаю вам одужати!
І душевно (непомірна гординя), і тілесно!

Дивіться, як ви швидко поставили собі діагноз. Підтримую. Складно при цих проявах особистості не погодитись. Так, ви - нарцис. Які підтвердження? Чому? Є чіткі ознаки.
- звинувачення інших в тому, що робиш сам, перевод стрєлок:

ви садист і нарцис

- непомірна гординя, при якій існує тільки своє, а думки інших знецінюються:

Ви Господь Бог?)

- драматизація і гра на публіку для привертання уваги до себе та для дискредитації інших:

А якщо б я піддавалася навіюванню і сприйняла ваші слова близько до серця? Це могло б нанести непоправної шкоди мені і моєму здоров'ю, якщо б я справді злякалася, це могло б стати тривожною нав'язливою думкою

- захмарний егоїзм та егоцентризм, який може приймати навіть хворобливі форми щодо 1) пошуків в собі хвороб, яких не існує, 2) вбачанні в оточуючих, в тому числі і в психологах - ворогів (нарцисична паранойа), а все через те, що відчувають себе ЦЕНТРОМ всесвіту, тобто все сприймається на свій рахунок - бо собі наділяється ВЕЛИКА важливість.
- токсичність-отруйність, все з сарказмом та стриманою злістю (до речі, тому й хворієте, бо самі себе отруюєте):

Вам теж не хворіти)

- до речі, дякую за побажання.
- ВІЧНА незрілість через застрягання в 5-6 річному віці, тому подорослішати навряд чи вийде, про що й самі пишете:

Так, розумію, що це смішно і по-дитячому, але нічого з цим зробити не можу, мені складно опанувати себе

Отож.
Будьте з Богом!
І хай ваші добрі слова та побажання здоров'я повернуться до вас в збільшеному розмірі та віддячать вам!

Відредаговано автором 05-05-2024 13:14:32

)Все таки ви не змогли стриматись)
Я вас зачепила, так?)

Навіть це в вас видає нарциса.
Любите провокувати та чіпляти?
Отримуєте від цього неабияке задоволення?
Впевнений, що так.
Інакше не продовжували б писати в подібному низькопробному стилі.
А пишете так багато тексту тому, що моїми словами зачеплене непомірне ЕГО.
Але ж воно настільки велике, що не зачепити його неможливо.
Тож, вибачаюсь, нема чого на дорозі розкладать своє завелике "я", бо на нього неможливо не наступити))
Навіть двері автобуса перед носом його зачеплять)
Все як ви і писали:

Автобуси закривають двері у мене перед носом)

Тож, якщо ще є бажання, то можете ще потролити, я дозволяю), бо ви це полюбляєте, так?
А я полюбляю потролити тролів))
На все добре!)