Question

09-03-2025

Доброго дня. Зі мною раптово сталася дуже прикра історія.
У місті, де мій хлопець проходить військову службу, є чоловік, який займається обміном валюти. І щоразу, як я приїзжаю до хлопця, сама гуляю містом і проходжу повз того чоловіка, він щось говорить. Мене це вже починає дратувати. Він не має на меті нічого поганого і не говорить нічого грубого, але мені це неприємно.

Сьогодні був один із найтепліших днів, і я розстебнула пальто, гуляючи містом. Він сказав щось на кшталт: «Застебни пальто, мені холодно на тебе дивитися, не заморозь свою красу». Мені стало некомфортно, і коли я повернулася до нашої орендованої квартири, розповіла про це своєму хлопцю. Без жодної драматизації, просто згадала, що цей чоловік мене трохи дратує.

Але, на мій подив, хлопець відреагував досить жорстко і сказав: «Залежить від того, як ти була одягнена».

Ми почали розмову, і він також додав, що я не розумію, що в цьому місті повно чоловіків, які перебувають на військовій службі. Що я маю слідкувати за собою, щоб не провокувати їх. Що це може спричинити якісь проблеми, і тут це може навіть стосуватися зброї.
Я жодного разу нікого не "провокувала". Не дивилася на інших чоловіків. Жодного разу не було нічого подібного.

Я була шокована, бо я точно не очікувала такого.
А потім він сказав, що він розумніший за мене і краще знає. І я просто пішла. Було дуже неприємно.

І тепер я не знаю, чи хочу повертатися. Я наразі їду переночувати в інше місто, бо не хочу повертатися в ту квартиру. І не впевнена, що взагалі захочу.
Невже таке може відбуватися в нормальних стосунках?

Питання від: Табакі; Вік: 31

подобається запитання?

09-03-2025 15:40:02Доповнення від автора

Доповнення:
Може виникнути питання - чому я так часто буваю поруч з тим чоловіком? Тому що він стоїть біля єдиного великого супермаркета в районі. Це мале розбите прифронтове місто, тому мало варіантів, куди вийти за продуктами.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

09-03-2025 15:50:32Доповнення від автора

Я відчуваю, що це, по-перше, виникло абсолютно на порожньому місці. По-друге - несправедливість його слів. По-третє, образу. Якщо ти вважаєш мене дурною, навіщо зустрічатися зі мною...
Я нічого не зробила, щоб заслужити таке - ніколи "забувала, що я в прифронтовому місті", як він сказав. Ніколи не "провокувала" чоловіків.
Ми разом півроку, але це умовний термін. Ми знали одне одного давно і до того, як почати стосунки, довго спілкувалися як друзі. Я ніби помічаю інколи певну агресію від нього і певний деспотизм, але не впевнена в тому, що я бачу. Я можу помилятися.

10-03-2025 06:35:09Доповнення від автора

Чоловіку біля магазину просто нудно. Він кожного разу щось казав, коли я проходила повз. Я думаю, він просто хотів поговорити. В мене не було образи на його слова, мені просто не хотілося кожного разу чути коментарі а свою адресу.
В цій ситуації не було б нічого такого взагалі. Абсолютно. Бо проблеми як такової не було. Я не знаю, що в ній викликало таку бурхливу реакцію і звинувачення, бо якщо придивитися на ситуацію - нічого поганого не сталося взагалі.
Я була вражена, тому що це було схоже, наприклад, на ситуацію, якщо б мені хтось сказав, що в нього болить голова, а я у відповідь накинулася на людину і почала звинувачувати її в чомусь, чого вона не робила.
Мені здається, що статус військового все одно не дає права для зверхнього ставлення до близької людини і зауважень про те, що вона просто дурна, якого останні місяці в мене було чимало.
І навіть після таких випадків, я не пам'ятаю жодного разу, щоб переді мною потім вибачалися, чи брали відповідальність за свої слова. Коли щось відбувається, я зазвичай вибачаюся перед людиною, бо за сварку ми можемо різко щось сказати, підвищити голос і таке інше. Переді мною ані разу не вибачалися, навпаки часто так буває, що мені вигадують причини, чим я заслужила таке ставлення. Я завжди винна і мені психологічно важко це терпіти, коли на порожньому місці я винна в чомусь знов.
І вчора стався колапс, бо я не змогла більше справитися з тим, що я знов "нічого не розумію", що на мені знов провина, якої немає, що мої аргументи людина і слухати не хоче, бо що я там розумію. І це на порожньому місці.
Війна руйнує нервову систему, але я теж людина із своїми почуттями.

10-03-2025 06:51:50Доповнення від автора

Інколи в мене бували думки долучитися до ЗСУ. На те було доволі багато причин і зараз я розумію, що однією з не очевидних було - заслужити його повагу, щоб не було цього контрасту, де він - поважна людина, а я людина другого сорту.

10-03-2025 06:58:35Доповнення від автора

Я виговорилася і мені стало легше, дякую всім за відгуки.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Тетяна Афанасьєва
(Київ)

Катерина Вовк
(Київ)

Дарія Рудь
(Онлайн)

Ірина Василівна Гуральчук психолог · Answer 1 · 2025-03-09 15:45:17

Доброго дня.

цитата:

дуже неприємно

Що Ви відчуваєте у зв'язку з цією ситуацією?
Які думки виникли після цього випадку?

Якими були стосунки до цього? Як довго Ви разом?

Ірина Василівна Гуральчук психолог · Answer 2 · 2025-03-09 18:34:11

Можливо Ви зараз відчуваєте сильне обурення, злість та почуття несправедливості через те, що Ви розповіли хлопцеві про ситуацію, а Він не відреагував на це з підтримкою та розумінням, як Ви потребували?

Зараз Вам не хочеться повертатися до нього. Як ще Ви могли б подбати про себе в цій ситуації? Якої допомоги потребуєте?

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 3 · 2025-03-09 21:13:02

Доброго вечора!
Зрозумілі Ваші почуття, бо Ви, звісно, нічого поганого не зробили. Але і вважати, що така реакція Вашого хлопця випадкова і що це прояви суто його деспотизму, як мінімум, передчасні. Чому? Тому що окрім Вашого справедливого обурення, не врахований, на мою думку, ще один надзвичайно важливий фактор. І це те, що Ваш хлопець - військовий і постійно, як зрозуміло, живе не на курорті. А отже, його психіка, як і у всіх військових дуже напружена від постійних надмірних стресів. Це одне. А друге.
Можливо, варто спробувати розібратися, а що саме стояло за його такою жорсткою реакцією?
Як на Вашу думку, коли він говорив "Залежить від того, як ти була одягнена»...він... додав, що я не розумію, що в цьому місті повно чоловіків, які перебувають на військовій службі. Що я маю слідкувати за собою, щоб не провокувати їх. Що це може спричинити якісь проблеми, і тут це може навіть стосуватися зброї..."
Як Ви думаєте, за кого, насамперед, він найбільше переживав?
Думаю, Ви і самі вже зрозуміли, що переживав він аж ніяк не за себе, а, швидше всього, саме за Вас.
Так, це було сказано в достатньо суворій формі...
Але ж він - не чутлива панянка і не клерк в банку, він військовий. А ця професія, сама собою, накладає на людину певний наліт суворості, не кажучи про війну.
Так само, і стосовно слів того чоловіка біля магазину. Чи дійсно в його словах було бажання Вас образити, а не захистити молоду, гарну жінку від тої ж застуди? Так, певне, сказано було все Вам не у формі слів гувернантки з пансіону для молодих дівиць, але...
Тому, у зв'язку з такими міркуваннями, у мене виникло додаткове питання вже до Вас.
А як Ви, зазвичай, реагуєте на слова сторонніх, чи близьких людей? Чи схильні Ви часто ображатися? Переживати через недостатньо тактовно сказане слово? Чи легко Вам будувати близькі стосунки?

Відредаговано автором 09-03-2025 21:15:56

Ірина Василівна Гуральчук психолог · Answer 4 · 2025-03-10 09:03:13

цитата:

Я виговорилася і мені стало легше, дякую всім за відгуки

Будь ласка.
Пишіть, якщо буде ще потрібно.

Ви заслуговуєте на стосунки, в яких буде розуміння і повага. Не залежно від обставин.

score 1 · Answer 5 · 2025-03-10 09:54:42

Доброго ранку!

цитата:

Невже таке може відбуватися в нормальних стосунках?

Як на мене, то межі нормальних стосунків вельми просторі. До того ж, розуміння норми кожною людиною буде відрізнятись по змісту.

Наразі, судячи з вашої реакції, те, що сталося, і те, що відбувалося раніше між вами

цитата:

Переді мною ані разу не вибачалися, навпаки часто так буває, що мені вигадують причини, чим я заслужила таке ставлення. Я завжди винна і мені психологічно важко це терпіти, коли на порожньому місці я винна в чомусь знов.

під визначення "нормальних стосунків" не підпадає. Проте ви чомусь не окреслили хлопцю неприпустимість такого ставлення до себе.
Цікаво чому?
Вам самій відомі причини, що лежать в основі такої поведінки?

Відредаговано автором 10-03-2025 09:57:11

Answer 6 · 2025-03-10 11:10:30

цитата:

Я ніби помічаю інколи певну агресію від нього і певний деспотизм, але не впевнена в тому, що я бачу. Я можу помилятися.

А если попробовать все же прислушаться к себе, то правда ли вы не уверены в том, то видите? Или все же это больше про страх признаться себе в том, что мужчина ведет себя грубо, деспотично и это не про нормальные отношения?
Ваш один описанный эпизод, к сожалению, уже тревожный звоночек - вас обвинили в том, что вы провоцируете, переложив ответственность за поведение других людей на вас, обесценили и унизили, заявив, что лучше вас знают.
Но вы не доверяете своим ощущениям.

Так обычно происходит, когда с детства были подобные сценарии - ребенку больно, обидно, грустно, он злится, а родитель ругает и обесценивает, говоря "не придумывай, не преувеличивай, сама виновата, довела, вела бы себя хорошо - ничего бы не было" и тп. Ребенок верит и винит себя, постоянно ища в себе причины плохого отношения к себе. А поскольку родитель любимый и самый родной человек, то ему нужно найти оправдания и объяснить как-то причину его такого поведения, найти подход к нему правильный.
Знакомо вам такое?

Відредаговано автором 10-03-2025 11:11:16

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 7 · 2025-03-10 14:48:12

Ви пишете:
"Інколи в мене бували думки долучитися до ЗСУ. На те було доволі багато причин і зараз я розумію, що однією з не очевидних було - заслужити його повагу, щоб не було цього контрасту, де він - поважна людина, а я людина другого сорту".
Оце відчуття свого знецінення з'являлося лише в стосунках з цим чоловіком, чи все ж, інколи, і в інших ситуаціях, з іншими людьми?

Дивна реакція хлопця