Бажання - стати бездушною черствою стервою...нічого не відчувати...
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 21-04-2025 11:38:02 |
2
Людмила Петровна Колесник Жаль, что вы вчера столкнулись с неприятными переживаниями. Тем более, что это праздник и переживания, чаще всего, острее переживаются. Всегда приятно слышать в своей адрес теплые слова. Но от вашего рассказа ощущение, что вы очень хотите получать благодарность, признание, чтобы замечали ваши усилия и как будто большая потребность заслужить любовь, чтобы увидели, как вы стараетесь и оценили. А это всегда приводит к тому, что велика вероятность раниться. Не все умеют выражать благодарность и говорить теплые слова. А кто-то может быть в плохом настроении и банально сейчас не до вас. У человека могут быть переживания и ваши действия вообще невовремя и не особо нужны. И вы тут не при чем совсем, просто так сложилось. Плюс заметно, что вы много фантазируете -вам кажется, что кто-то посмеялся, не от души поблагодарил. Но вы не знаете. И вы сами заметили, что тянетесь к женщинам старшего возраста, потому что умерла мама. И тут просто ваш голод за материнским теплом, принятием и любовью. Не люди такие злые, а у вас пустота внутри, которую вы не можете заполнить. Как давно умерла мама? Какие у вас были отношения с ней? |
Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 21-04-2025 12:17:40 |
4
Ирина Константиновна Зубиашвили Ірина Абрамчук Людмила Петровна Колесник Доброго дня, Каріно! цитата:
Я знаю, що ви напишете...про моє безкінечне ненормальне бажання РОБИТИ КОМУСЬ ПРИЄМНО... Так само НЕ ІСНУЄ і КОЛЕКТИВНОЇ нечуйної людини, в яку вам вдалося умістити свекруху, сусідку та колишню колегу по роботі(!) З одного вашого допису, звісно, можна робити припущення стосовно причин реакції тих людей. Однак цього не варто робити, бо тоді оцінка ситуації буде побудована ЛИШЕ на вашому особистому сприйнятті - цитата:
Можливо, я тулюся до цих старших жінок зі свого оточення, бо в мене померла мама... Щодо свекрухи цитата:
Висновок: навіщо старатися і робити щось для цієї людини, якщо вона не цінує? Можливо, озирнувшись навкруги, знайдете і відчуєте по-спражньому близьких і відкритих душею людей, вдячних і щирих? Можливо, і скоріше за все, не одразу... цитата:
БАЖАННЯ - СТАТИ БЕЗДУШНОЮ ЧЕРСТВОЮ СТЕРВОЮ...НІЧОГО НЕ ВІДЧУВАТИ... Припускаю, що найбільш постраждалою опинитесь ви сама(!) цитата:
бажання РОБИТИ КОМУСЬ ПРИЄМНО... Чи завжди у людей є ресурс і бажання висловити вдячність? цитата:
Але я не розумію, що це за життя, коли люди не обмінюються теплом, радістю і добрим ставленням? цитата:
в мене померла мама... Було б добре, якби ви в конктакті з психологом пройшли усі етапи горювання і винайшли прийнятні засоби владнання сильних почуттів та бажань. Розширили перелік способів самопідтримки. Відредаговано автором 21-04-2025 12:18:55 |
Оксана Юрьевна Селезнева психолог м Кам'янське 21-04-2025 13:36:43 |
3
Ирина Константиновна Зубиашвили Людмила Петровна Колесник БАЖАННЯ - СТАТИ БЕЗДУШНОЮ ЧЕРСТВОЮ СТЕРВОЮ...НІЧОГО НЕ ВІДЧУВАТИ... зʼявляється тоді, коли людині дуже болить всередині , коли є потреба в «зціленні любовʼю «. Коли читаєш ваш лист, складається враження, що ваші відчуття загострені до межі, й ви дуже чутливі до « холоду « й байдужості на вашу адресу. Ви завжди були такою « надчутливою» ? Чи це повʼязано з якимись подіями? В любому випадку, раджу звернутися на консультацію до фахівця. Скоріше за все, головним питанням будуть: ваші відносини з мамою та як навчитися давати собі самій підтримку та любов, а не шукати це в інших дорослих жінках. Бо, вони не винні вам нічого ( вони ж не знають, що ви бачите в них « маму»). Тому ви й не отримуєте від них чого очікували. Може слід скорегувати свої сподівання або взагалі, робити щось просто так, тому що ВАМ це приємно? Але це можливо робити тоді, коли « дефіцити» повністю закриті. Тоді « невдячність « не буде робити боляче. |
Ірина Абрамчук психолог Київ 21-04-2025 15:32:01 |
2
Євгенія Анатоліївна Кривенко Доброго дня, Каріна. Ваше прагнення чудове - зробити комусь приємне. Але ви чекаєте за це щось взамін. І тут ваші сподівання не справджуються. Можна робити щось для іншого, але не очікувати щось отримати від нього. І якщо вам чогось не хочеться, то не робіть. Інакше ви потрапляєте в трикутник Карпмана (ви в ролі Рятівника). Те, що вас тягне до старших жінок, можливо і пов'язано з втратою вашої мами. І якщо захоче, то з цим можна попрацювати. Але поки зверніть увагу на те, що просити у когось можна лише те, що у нього є. Тобто ви хочете теплоти від людей, які це тепло не дають. Це як прийти в хлібний і намагатися купити олівці. Звертайтесь за теплом до того, хто є теплим і вдячним. Бажаю вам успіхів розібратися з цим! |
Ірина Василівна Гуральчук психолог 21-04-2025 15:57:13 |
2
Ирина Константиновна Зубиашвили Доброго дня. Відчувається, що Вам накипіло — все разом. В цих ситуаціях, які Ви описали, порушується Ваша потреба у взаємності, визнанні, повазі. До того ж туга за втратою мами. Відповідно, Ви відчули себе після цього так виснажено, зневірено, і виникло обурення, що відчувається така несправедливість у відповідь на Ваші щирі наміри. Ви пишете про висновки, які зробили в цих ситуаціях для себе. Як Вам з цим? Чи дають ці висновки Вам відчуття спокою, рівноваги, цілісності? Чи хотілося б ще в чомусь для себе розібратися у зв'язку з цими ситуаціями? |
21-04-2025 16:29:27Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 381101 для Ірина Василівна Так. Ви праві! Накипіло. І висновки ні, якраз не дають спокою. Навпаки, розумію, що при зустрічі з оточуючими потрібно буде у відповідний момент ставати "їжаком"...одягати маску байдужості і черствості. На зло. Щоб вони відчули, як це, коли з тобою так....холодно, байдуже, ігноруючи тебе..А це вже не про гармонію і спокій! Знаєте, було дуже неприємно, коли, наприклад, свекруха телефонує чоловікові і питає: ти ж мені паску привезеш? Як так і потрібно. А де в усій цій історії Я? Де Я? Ігнор. Вони що, самі спеклися? І таких історій з різними людьми багато.Мені набагато спокійніше і краще на душі, коли я світла, добра, з гарними думками і відчуттями...Але я вже втомилась. Вчора настала та точка неповернення... Я чудово розумію, що це суто якісь мої незакриті травми...+ Не вистачає теплоти матері... І тут ні до чого моє оточення. Але краще хай всі думають, що я погана й безсердечна, ніж витирають об мене ноги. |
21-04-2025 16:35:48Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 381095 для Оксана Юрьевна 💯%!!! Я справді якась надчутлива до холоду і байдужості у свою сторону. Не знаю, звідки в мене це...мабуть з дитинства.... |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 21-04-2025 17:58:21 |
2
Людмила Петровна Колесник Крайность, чтобы казаться черствой и плохой, не поможет вам. Это точно также будет ранить. Нельзя подавлять одни чувства и переживать другие. У таких людей, которые из обиды и злости закрываются в себе и становятся колючими ежиками счастья в жизни мало. Уж лучше пойти здоровым путем, который принесет пользу - в психотерапии проработать свои травмы, прожить все то, что накипело и научиться делать то, что хочется. Хочется отдать паску - отдать и не ждать благодарности. Вы уже получили удовольствие отдав ее, как хотели. Если не хочется давать ее - не делать. И тогда будет проще. Плюс замечать тех, с кем можно строить здоровые отношения. Но для этого надо самой "исцелиться" |
Ірина Василівна Гуральчук психолог 21-04-2025 23:34:27 |
1
Я чую, що ці ситуації підсвітили дещо болюче для Вас у стосунках з цими жінками, зі свекрухою, і там де Ви потребували розуміння, контакту, тепла — проявилися холод і байдужість. І мовчки витримати це важко. І Ви думаєте про те, що проблема може бути у Ваших давніх травмах, але разом з тим боляче саме зараз. І Ваше рішення бути черствою і байдужою через наболіле не бачиться Вам гармонійним, тобто Ви бачите що це не зробить Вас щасливою. І разом з тим бути як раніше відкритою, світлою, доброю Ви не можете — бо Ваша відкритість ранилась до поведінки інших. Виходить, і той, і той варіант — не зовсім Вам підходить? Якщо подумати про те, що є ще варіанти, як бути, що є варіант як Вам було б комфортно, спокійно і з собою, і з іншими — що це могло б бути? І як саме проявлятися — який стан, які думки, яка поведінка? Якщо складно уявити, це теж нормально, можливо зараз не потрібно поспішати шукати відповіді, а побути в тому стані, який є зараз. Більше побачити, почути себе в цей момент. |
Ирина Константиновна Зубиашвили психолог Київ 21-04-2025 23:41:20 |
3
Володимир Анатолійович Тарасенко Людмила Петровна Колесник Каріно, бути вдячними - одне з базових почуттів, на яких тримається наша взаємодія. І почути слова схвалення – це цілком законне бажання, якого не треба соромитись. Але є люди невдячні. Вони просто впевнені, що весь світ існує тільки для них. Вони навіть не розуміють, що для них зробили щось хороше. Всі їм повинні, а значить, облагодіючи таку людину, Ви просто ведете себе правильно з їхнього погляду. Не більше. У таких людей також почуття неповноцінності, через яке ці люди вважають, що, отримуючи знаки уваги, вони принижуються. В результаті людина, яка робить добрі справи, просто не отримує подяки. Вона навіть отримує агресію у свій бік. Ось такі люди поруч із Вами і Ви не отримуєте подяку, на яку підсвідомо розраховували. Вам важливо зрозуміти найголовніше – чи потребує людина того, що Ви для неї робите. Ви не зможете повністю убезпечити себе від зустрічі з невдячними людьми. Однак, Ви можете звести спілкування з ними до мінімуму. Важливо розуміти, що їх не вдасться змінити. Рекомендується уникати таких людей і не повторювати помилок, надаючи їм увагу знову і знову. Подяки ви не отримаєте Але чому таких людей багато біля Вас? І як цю ситуацію змінити? Цю проблему можна обговорити на індивідуальній консультації у психолога. Відредаговано автором 21-04-2025 23:46:36 |
22-04-2025 08:11:30Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 381113 для Ирина Константиновна Я справді розумію, про що Ви...🥺це неймовірно, як Ви все це зчитали...Агресія у свій бік, і відчуття, що я своїми добрими діями принижую. ТАК, ЦЕ ВСЕ СПРАВДІ Я ВІДЧУВАЛА🥺І з боку свекрухи...(вона просто ігнорує і знецінює), і з боку своєї старшої колеги (колись я її підтримала, написавши смс, що вона впорається, а у відповідь: "Ти що, знущаєшся з мене?"...для мене це було шоком! І подумати не могла з неї знущатись, хотіла підбадьорити, а сприйняли це он як....Але тепер - годі з мене!!! Нікому. Нічого. Навіть краплі своєї уваги і часу. Не кажучи вже про вчинки. Може це неправильно, але я їх просто ненавиджу!!! |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 22-04-2025 09:29:04 |
2
Людмила Петровна Колесник А за что вы их ненавидите? Что ни не отвечают на ваши поступки и чувства взаимностью? Вы выше описали свои ощущения, что вы пошли к соседке, но вам показалось, что она не искренняя и вы обиделись. И сейчас ваш пример с коллегой, что она посчитала, что вы издеваетесь над ней. В обеих ситуациях механизм один и тот же - вы додумываете за другого и бурно реагируете - обидой, злостью, раздражением. Вы злитесь, что не дают вам благодарности и не хвалят, то повторюсь - кто-то не умеет это делать, кто-то в своих сильных переживаниях и не справляется. А кто-то и может не хотеть говорить спасибо и хвалить вас. Важно еще разобраться в своих мотивах поступков. Так ли они идут без задней мысли, что вот посмотрите, какая я хорошая, заметьте, какая я добрая к вам? Это происходить может подсознательно, но ваша сейчас реакция - теперь никому и ни за что, говорит о том, что ожидания были. А значит и сказать, что это 100% бескорыстная доброта тоже нельзя. |
Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 22-04-2025 09:55:57 |
2
Людмила Петровна Колесник цитата:
Але тепер - годі з мене!!! Нікому. Нічого. Навіть краплі своєї уваги і часу. Не кажучи вже про вчинки. Може це неправильно, але я їх просто ненавиджу!!! цитата:
Агресія у свій бік, і відчуття, що я своїми добрими діями принижую. Розмірковуючи над вашими прикладами, спадає на думку образ - поведінка дитини, яка у розпачу ламає власну ж іграшку, що не "виконала" її дивних бажань. Відредаговано автором 22-04-2025 09:57:19 |
Дарія Андріївна Рудь психолог Івано-Франківськ 24-04-2025 12:32:43 |
👍 краща відповідь! 1
Ваша реакція дуже людяна і глибока. Справді, коли ми даємо від серця, очікуємо хоча б мінімального тепла у відповідь — і боляче, коли його немає. Але те, як глибоко вас ранять подібні ситуації, може свідчити не лише про чуйність, а й про глибоку незавершеність у стосунках з вашою мамою. Здається, частина вас ще шукає, кому можна було б «віддати» свою любов і потребу в материнській теплоті, турботі, визнанні. Це дуже природно — тягнутися до тих, хто за віком міг би бути «мамою», особливо коли внутрішня втрата не прожита до кінця. Але коли ці очікування не справджуються, ви знову опиняєтесь в точці болю і розчарування. Можливо, тут і є запит — не стільки на зміну стратегії, скільки на проживання втрати, на «виплакати» все те, що так і не було отримано, і поступово вчитися давати собі те тепло, якого бракує. Якщо вам відгукується — я можу підтримати вас у цьому процесі в форматі консультації. Ви не одна з цим досвідом. І ваша здатність відчувати, ділитися добром — це не слабкість, а сила. Просто зараз їй потрібні кордони, безпека і бережність. |
![]() |
|
Наші психологи