Question

04-06-2025

Підкажіть будь ласка як бути в моїй ситуації. Мама мого чоловіка не хотіла щоб ми були разом .так як я мала дитину від першого шлюбу. Процшло 8 років в нас є дитина спільна.все ніби затихло але мене не сприймає їх родина .я для них є чужою людиною.Відношення до мене нейтральне, ніяке. Іноді мама типу ненавмисно може принизити типу светр старить чи яка ти молода .вже не дуже і молода...для чоловіка мама завжди на першому місці. В присутності неї веде себе як мала слухняна дитина.Так як ми живемо далеко один від одного нам доводиться їздити на тиждень раз в півтора місяці. Я не хочу їздити до них. В мене з явлться комплекси та страждає моя самооцінка після цих гостей.і я не можу дивитися на чоловіка який стає маленькою дитиною поруч з мамою. Пройшло багато часу на початку як хотіла сподобатися та стати членом їх родини ..зараз я втомилася і не хочу взагалі спілкування з ними.а для чоловіка це дуже важливо. Підкажіть будь ласка як мені бути ... заставляти себе їздити та страждати потім психологічно ...чи відмовитися і мати конфлікт з чоловіком.дякую

Питання від: Нина; Вік: 35

подобається запитання?

Підберіть сімейного психолога онлайн або в містах України.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Виберіть психолога для консультування з приводу розладу комунікації між різними членами родини, відсутності підтримки, неспівпадіння поглядів на виховання дітей тощо

05-06-2025 13:18:20Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 382799 для Наталия Горская

Дякую Вам! В інших ситуаціях мій чоловік найкращий .але мама важливіша ніж наша сім 'я. На не дуже приємні висказування мами він просто промовчує.мені це неприємно. Він може в вихідний день по 2 години розмовляти з мамою, коли він на роботі 3 рази в день обов язково телефонує мамі . Приїзжає додому і на вулиці по пів години після .я не проти але вона забирає час його спілкування навіть з нашою дитиною. Мені не подобається і сердить більше його ставлення до неї. Маму потрібно любити і поважати але в 40 років так себе поводити як на мене не припустимо ( я не знаю як себе поводити в цій ситуації. Мені просто хочеться залишити їх щасливими вдвох. Але в мене є маленька житина якій потрібен батько. Не їхати так я можу але постійні вмовляння що бабуся хоче бачити внучку через це мені не так просто це зробити . Стосовно того чи обговорювала так не одноразово ..він каже що їх не переробить...але він і не заступається за мене в такі хвилини я не відчуваю його підтримки бо він не звик сперечатися з батьками .
Дорослість його я бачу але не коли він спілкується з мамою, сестрою .дядьком.Коли є вони чи навіть по телефону це слухняний маленький син який розповідає кожен день кожен свій та мій крок. Мені це неприємно.Коли говорю ппо це він просто ховається від мене і продовжує таке ж спілкування.
Моя допомога не потрібна і мабуть якби не дитина то і не запрошували б мене. З моїми батьками відносини більш менш дорослі та адекватні.мої батьки розуміють що в мене своя сім'я і сприймають мене як дорослу доньку. З батьками я спілкуюся як і з чоловіком ( я проте що я в їх присутності не стаю маленькою слухняною дівчинкою).Батьки люблять мого чоловіка а на те що він дуже мамин кажуть що мабуть це не змінитьтся та треба навчитися з цим жити .дякую Вам

05-06-2025 13:21:37Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 382799 для Наталия Горская

В чоловіка 4 роки тому помер батько.після цього все це загострилося в рази .у мами є ще меньша донька . І розуміння того що в неї є своє життя в неї. А стосовно сина все по іншому

05-06-2025 16:19:45Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 382805 для Валентина Михайловна

Дякую Вам за відповідь..я не хочу щоб він конфліктував з мамою ніяк! Мені б дуже б хотілося більше уваги для нас з дитиною.І мабуть якась проблема є в мені але мені не дуже приємно коли мій чоловік стає дитиною в присутності мами .Затрогує мене те що він після роботи замість приділити час мені та дитині сидить на лавочці та спілкується по пів години якщо не більше з мамою. А ми його бачимо не ьтак багато бо працює допізна.Він мені сподобався своєю ніжністю та заботою .Ось чому я вибрала саме його. І він найкращий чоловік і тато якщо не враховувати надміриний час проведення з мамою. І його зміна поряд з нею.я не відчуваю коли ми їдемо в гості чи вона приїзжає до нас що в мене є чоловік він стає геть іншим ...маленьким слухняним хлопчиком.дякую що приділили мені увагу

05-06-2025 16:40:18Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 382809 для Валентина Михайловна

Дякую Вам велике! Це мабуть приблизно мій стан , що Ви описали . Так він неконфліктний . Я розумію що вимагати щось від нього це нереально він не розуміє що мені не подобається . Чим більше я намагаюся йому довести що мені не подобається в цій ситуації тим більша втеча до мами. Я просто сподівалася що за роки це все зміниться і він "виросте" та сепарується але нажаль...

05-06-2025 16:41:51Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 382791 для Валентина Михайловна

Тому я розумію що змінити його відношення та вирости я не всилах..просто прошу поради як я маю поводитися щоб полегшити свій психологічний стан..тому що ця ситуація дуже мене затрагує та дратує.дякую Вам за час приділений мені

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Схожі онлайн консультації

29-05-2025 Проблема Токсичные родители

27-05-2025 Непорозуміння зі свекровью

20-05-2025 Бабуся намагається витіснити мене з ролі матері і зайняти моє місце

12-05-2025 муж ставит родителей на первое место

08-05-2025 Відносини з чоловіком

28-04-2025 Конфлікт з бабусею

28-04-2025 Отношения рушатся

09-04-2025 Як зберегти сімʼю

25-03-2025 Считается ли нормальным, когда в паре кто-то один уезжает по делам, а другой остается?

21-03-2025 Желание смотреть на голых женщин норм или нет?

Answer 1 · 2025-06-05 09:56:12

Вы имеете полное право не хотеть и не ездить к родителям мужа. Так же, как и он к вашим. Люди создают семью друг с другом, не с родителями партнера. Если сложились теплые, искренние отношения - это прекрасно. Нет - так тоже бывает и это ок. Тем более, если вам неприятно это общение. Зачем ездить? Делать вид, что вы хотите общаться? А для кого этот спектакль? Кто зрители?
По поводу того, что свекровь вам говорит, то вы вполне можете отстаивать свои границы и не позволять так общаться с вами.
То, что муж становится рядом с мамой как маленький мальчик, то в чем это выражается? И чем задевает вас?
Что случится, если вы скажете мужу, что вам не хочется ехать к его родителям? Как выглядят ваши конфликты с мужем, что вы переживаете?

score 2 · Answer 2 · 2025-06-05 10:03:53

Доброго ранку, Ніно!

цитата:

Підкажіть будь ласка як мені бути ... заставляти себе їздити та страждати потім психологічно ...чи відмовитися і мати конфлікт з чоловіком.дякую

Ситуація більш-менш зрозуміла. І мені шкода від того, що ви перебуваєте в такому не дуже доброму настрої і стані. Проте... життя продовжується. Також важливо відзначити, що ви шукаєте вихід з такої скрутної ситуації. При цьому розглядаєте два однаково неприйнятні варіанти(!) - змушувати себе їздити до батьків чоловіка і страждати, або не їздити і мати конфлікт з чоловіком.

Про інші варіанти говорити зарано, адже спочатку варто розібратись з деякими важливими аспектами.
Ось перший -

цитата:

все ніби затихло але мене не сприймає їх родина .я для них є чужою людиною.Відношення до мене нейтральне, ніяке.

Чи вся родина сприймає вас так, як свекруха? Можливо, батько чоловіка ставиться приязно або ще хтось?
До того ж, нейтрально, як мене, то це не зовсім і погано. Нейтрально не значить вороже(!) Чи не так?
Також, скажіть, будь ласка, чим так важливо для вас обов'язково сподобатись родині чоловіка? Здається, коли це бажання надмірне, то воно сприймається іншою стороною як слабкість, іноді як самоприниження...

І наіть не вказані мною моменти, вірогідно, вас бентежать насамперед. Викликає невдоволення, скоріше за все, поведінка чоловіка -

цитата:

для чоловіка мама завжди на першому місці. В присутності неї веде себе як мала слухняна дитина.

Треба визнати, що перебуваєте у шлюбі з дорослим чоловіком, який, на жаль, перебуває у стані емоційної залежності від матері. Тобто не сепарований. Що тут поробиш? Не ставити ж тепер під сумнів існування вашої сім'ї.

Зважаючи на усі обставини, можна припустити, що як на свідомому рівні, так і на несвідомому може спрацьовувати ревність до свекрухи і образа на чоловіка(!) А такі питання буквальною порадою точно не вирішити. Тим більше, враховуючи принцип діяльності психологів - не давати порад як людині діяти, бо це не етично, адже тим самим послаблюється сама людина. Замість набуття спроможності брати відповідальність за своє життя, вона перекладає її на психолога.

На мою думку, у вас є шанси обрати серединний шлях. Для цього потрібно розкрити ваші можливості, визначитись з обмеженнями і спробувати діяти по-іншому, утверджуючись у прагненні цінувати власну гідність(!) І водночас виважену гнучкість і мудрість. Психолог з цим допоможе. В результаті ви здивуєтесь, як ставлення до вас
поступово буде змінюватись на краще.

Наталия Горская психолог Київ · Answer 3 · 2025-06-05 11:42:08

Ніно, ваше бажання відчувати себе "своєю" в родині чоловіка цілком зрозуміле.
Але, нажаль, ми не можемо впливати на ставлення інших людей до нас.
Люди "обирають" ставитись до нас таким, або іншим чином через : свої переконання, досвід, очікування, власні неопрацьовані травми та багато чого іншого.
Батьків чоловіка в цей пункт життя привело багато чого, на що ніхто не може вплинути.

Тут важливо відокремити їх ставлення від відчуття Себе такою, яка Ви є.
"Віддати" їм відповідальність за те, як вони до Вас ставляться.

А от з відчуттям Себе вже можна працювати.
Бо виглядає схоже на ревнощі (до мами) та невпевненість в почуттях чоловіка до Вас.

Чи в інших ситуаціях Ви відчуваєте підтримку та розуміння з боку чоловіка?

Чи обговорювали Ви з ним ваші почуття стосовно ставлення його мами до Вас?

Чи "бачите" Ви його "дорослість " в інших сторонах життя (на противагу до тої "дитячої позиції", яка Вас дратує біля його мами)?

Чи потрібна ваша допомога його батькам, або ж достатньо тільки допомоги вашого чоловіка в тих приїздах?

Які у Вас стосунки з вашими батьками, чи проявляють вони до Вас свою любов, чи приймають Вас, ваш життєвий шлях, ваш шлюб?

Answer 4 · 2025-06-05 16:04:57

Что для себя вы хотите в данной ситуации?
Муж не готов к конфликтам с мамой, вы не готовы к конфликту с мужем. Но свои границы невозможно отстаивать без конфликтов, увы.
Чем вам задевает, что муж разговаривает с мамой долго?
Чем муж привлек вас, что вы выбрали его в мужья?

Answer 5 · 2025-06-05 16:35:45

цитата:

Він мені сподобався своєю ніжністю та заботою

Предположу еще, что не конфликтностью и более покладистым поведением. Или нет такого?

Мужчин, которые не отделились от мамы выбирают женщины, которые либо такие же "дети" психологически, либо "родители". Чаще эти роли меняются. И это не про то, что с вами что-то не так. Я выше писала, что сепарацию проходят единицы. Просто это важно осознавать и замечать за собой. Часто это мало заметно, но когда в паре рождается ребенок и женщина вынуждена стать "взрослее", уделять больше времени ребенку, то тут оказывается, что у нее и муж второй "ребенок". Ребенок в целом обостряет все травмы свои и подсвечивает все слабые места в паре.

Если вам не хватает внимания от мужа, то возможно с этого и надо начинать? Пробовать укреплять ваши отношения женско-мужские, оставив его с мамой в покое. Хочет общаться - на здоровье, лишь бы вам хватало внимания.
Сепарация - процесс, который должен инициировать сам человек. Тут уже не стоит ждать от родителей благословения, мало кто к этому готов. У меня на страничке есть пару статей на тему сепарации - почитайте, думаю будет полезно и более понятно, что это за процесс, для чего он и почему родители не хотят отпускать детей.
Поэтому рекомендую сделать акцент именно на ваших отношениях с мужем.
А заодно и разобраться в том, как вы сама строите отношения. Часто в таких отношениях идет невольная конкуренция жены и мамы за внимание, влияние мужа/сына.
В идеале, вам хорошо бы поработать с психологом на эти темы. А поскольку семья единый механизм, то ваши изменения затронут и мужа, и отношения с ним.

Answer 6 · 2025-06-05 16:58:01

Давайте начнем с того, что есть ряд качеств, которые в вашем муже есть и за которые он вас привлек, вы выбрали его мужем и отцом ребенка. И эти качества никуда не делись же. Возможно стоит вспомнить, записать их и не забывать про них. Потому что часто на фоне обид и претензий мы забываем, что ценного и важного мы получаем в отношениях. И забываем это подчеркнуть и похвалить, поблагодарить партнера за это. А мужчины очень любят, когда их уважают, хвалят, благодарят. Тогда и хочется делать больше, а не сбегать к маме.
Второй момент - важно осознавать, что у каждого качества есть вторая сторона медали. Невозможно ждать, что муж с вами будет мягкий, пушистый, бесконфликтный, зато с мамой выставит жесткие границы. Ну нереально это.
Если муж начнет ставить границы, говорить о том, что он хочет, что ему не нравится и тп, то с вами будет та же ситуация. Готовы ли вы к ней и "другому" мужу? Думаю не факт.

Следующий момент - важно разобраться в том, почему у вас эти чувства возникают. Вы пишите не хватает внимания. А какой вы тогда себя чувствуете? Не ценной, не важной, не нужной? Другой вариант?
Где такие чувства вы переживали?
Важно заметить как муж выражает свою любовь и заботу к вам?
Не обесцениваете ли вы это?
Часто мы хотим, чтобы было так, как хочется и только в той форме нас любили, как мы хотим. А партнер может не уметь так и не способен к такой форме любви.
Пока вы наседаете и обидой и претензиями, будет противоположный эффект.

Не хочу спілкуватися з рідними чоловіка