Я хочу покоя

Здравствуйте, Константин! Сочувствую, Вы переживаете не простой период в жизни. Исходя из Вашего сообщения, у Вас противоречивые чувства и мысли. Чего Вы ожидаете от психологов на этом сайте?

Добрый вечер. Из вашего сообщения видно, что вы действительно в отчаянии.
Подобные ситуации случаются в отношениях. Есть значимый смысл дистанциироваться и посмотреть под другим углом. Вполне возможно, что поступок вашей жены - это следствие кризиса отношений, естественного развития супружеской пары.

Если вы испытываете столь сильные переживания - не стоит "творить чего-то". Предложите жене сходить на семейную терапию.

Здравствуйте, Константин.
Сочувствую тому, что приходится вам переживать.

Помогите пожалуйста. Я ниразу в жизни не перед кем не прогибался. А тут реву как маленький мальчик. Причём доходит до истерики. Это не постоянно но иногда накрывает. Я боюсь сойти с ума и на творить чего-то.

Как можно вам помочь?
Можете ли вы выбрать специалиста и поговорить о своей душевной боли?
Это поможет снизить напряжение и успокоить вашу тревогу.
И в дальнейшем было бы хорошо поговорить с женой о посещении
семейного психолога, если есть взаимные чувства и любовь, отношения возможно сохранить.

Доброго вечора, Константин.
Дуже Вам співчуваю, помітно як Вам зараз боляче. Насправді зрада - це велика травматизація і руйнування фундаменту стосунків - взаємодовіри. Ви маєте право гніватися і сумувати. Водночас, для того, щоб відновити довіру - потрібен час і співпраця обох партнерів. У Вашій ситуації найкращим варіантом було б спільне зверненя із дружиною до сімейного психолога. Ви говорили про цей варіант дружині?

Она говорит что любит меня и хочет быть со мной. Но и к нему у неё какие-то чувства. Проблема в том что они вместе работают.

Ви запитували у дружини, що їй давали ті стосунки із чоловіком?

У нас последнее время началось отдалении друг от друга. Откровенный разговор не получался. Было все плохо. Иногда домой не хотелось. Но шёл. У меня там семья. Она же пошла по лёгком пути. Это я так воспринимаю.

Помітно, що у ваших стосунках вже давно почалися проблеми. Водночас, зрада - це реакція на дефіцит і незадоволення в стосунках. Скажіть, будь ласка, коли саме Ви помітили це "віддалення"? Можливо це почалося після якоїсь стресової події, великого конфлікту чи кардинальної зміни (наприклад, народження дітей і т. д.)?

Що Вам дають ці стосунки, а чого у них не вистачає? Ви бачите у них майбутнє?

Честно только дети сразу сдержали.

Знаєте, щасливі батьки - це щасливі діти. Безумовно, що діти відчувають "напружену" атмосферу в сім'ї + у них закладається модель стосунків, подружнього життя, які вони будуть будувати у майбутньому. Іноді найкращий варіант - це розлучитися, ніж змушувати страдати себе, партнера та дітей.

Но и к нему у неё какие-то чувства...Увольнятся она её хочет....Ходит страдает что ему плохо. Иногда разговаривают про эту ситуацию.

І як Вам чути це? Ви готові і надалі перебувати у цих стосунках, якщо Ваша дружина не захоче змінювати свою поведінку і працювати над цими стосунками?

Я хочу уйти, но я не могу без неё. И от этого только хуже.

А чого саме Ви найбільше боїтеся в розлученні? Давайте уявимо таку ситуацію: ви розлучилися. Що далі?

Пока сдерживаюсь. Но боюсь что сорвусь...Ловлю иногда себя на мысли о суициде...А тут реву как маленький мальчик. Причём доходит до истерики. Это не постоянно но иногда накрывает. Я боюсь сойти с ума и на творить чего-то.

Скажіть, будь ласка, Ви говорили із кимось про свій психологічний стан (друзі, родичі, колеги і т. д.)? Чи є люди, які могли б Вас зараз підтримати?