Личностный кризис, ненависть к деньгам

Сергей, доброе утро! Кризисные периоды естественны в жизни каждого человека. Возможно, сейчас тот период жизни, когда переосмысливаются прежние ценности и время для постановки новых целей. " Я возненавидел этот уклад и ненавижу себя, как только в него встраиваюсь, потому что для меня очевидно – человек не ограничивается материальным, если только не желает превратиться в нечто меркантильное, расчетливое и живущее по инерции, как все". Важно жить в согласии со своим ценностями (если бы осталось жить 3 месяца, чтобы делали? Работали? Это упражнение помогает определить ценности.) цели важно ставить в соответствии со своими ценностями, которые как компас, указывают, куда идти. "Поиски смысла зачем живу привели меня к ощущению, что больше всего стремлюсь быть хорошим отцом – и действительно, я хороший папа. Это подтверждают все родственники и сам ребенок тянется ко мне. Только я понятия не имею как найти свое место в мире и помочь с этим ребенку – потому что этот мир мне кажется напрочь бракованным, бездушным живущим черте за чем. Для мелких удовольствий, в основном, приносящих вред организму. И я не хочу в этом принимать участия, рад бы убежать жить в джунгли. Не хочу быть несчастным. А тем временем часы тикают, я не становлюсь моложе и надо проявлять активность, и ребенок растет". Как бы Вы хотели жить в этом мире?

Здравствуйте, Сергей!
Ваши проблемы от того, что Вы очень много в 27 лет от себя требуете. Есть еще супруга, которая тоже может зарабатывать. Ребенок подрос уже и у нее наверно уже есть такая возможность.
Найти дело по душе и работать не только ради денег, а и ради удовольствия и творческого процесса на работе, то же возможно. Я тоже перепробовала много профессий, пока не нашла себя в психологии. Моя работа приносит мне не только хорошие деньги, но и удовольствие. Но это не свалилось сразу мне на голову, а пришло со временем. Желаю Вам найти свое любимое дело и иметь достаток в жизни!
С уважением, Резник Галина!

Доброго дня, Сергій.
Перш за все, Ви підходите до межі 30 років (вікова криза) + Ви взяли час для "пошуку себе" навесні (початок пандемії, карантин, що загострив екзистенційні проблеми) + проблеми у стосунках з дружиною - весь цей комплекс факторів сприяв Вашому переосимсленню життя, скористайтеся цим. Якщо говорити про "сенс", то в кожного він різний, проте, на мою думку, основний обов'язок кожної людини - це бути щасливою у той час, який їй відведено, а Ви зараз цього не відчуваєте.

Мне скоро 30, всегда я был трудолюбив – в школе и институте, которые закончил с хорошими заслугами.

Таке відчуття, що Ви намагалися бути "завжди першим" та "ідеальним", щоб комусь щось довести (припускаю, що це можуть бути несвідомі засвоєні батьківські установки), однак ці перегони звісно ж виснажили Вас.

Я боюсь жизни.

Чого саме Ви в ній боїтеся? Що може найгірше трапитися?

Это доставляло мне уверенности в себе и, например, положительно сказывалось на взаимоотношениях с девушками.

Помітно, що Ваша самоцінність була пов'язана із Вашою продуктивністю та фінансовою сферою, хоча Ви маєте цінувати себе вже за те, що просто існуєте. Як наслідок, Ви обрали і партнершу, яка поділяє такі цінності, а зараз, коли Ви почали їх переосмислювати і змінювати, то виникають конфлікти та непорозуміння.

Работа мне кажется каким-то стойлом, в которое меня загнали как скотину, и я не вижу ничего иначе, за что люди в социуме могут уважать друг друга, кроме «Сколько ты зарабатываешь?»

Це означає, що Вам не подобається те, чим Ви займаєтеся + Ви втомилися.

собирая копейку за копейкой, чтобы сделать паузу и смочь расчистить завалы в голове. Но деньги ушли как вода в песок...

У Вашому випадку було б найкраще, щоб "завали у Вашій голові" розбирав не її власник, а психолог, адже Ви не зможете оцінити ситуацію об'єктивно. Важко подивитися на певні речі інакше, якщо ти живеш в одних і тих самих завалах роками.

Чего-то не материального, но без чего мы звереем, превращаемся в мало счастливые машины для зарабатывания…

Скажіть, будь ласка, а Ви раніше спостерігали у когось таку модель поведінки (наприклад, батьки)?

Поиски смысла зачем живу привели меня к ощущению, что больше всего стремлюсь быть хорошим отцом – и действительно, я хороший папа.

Ваш сенс життя прекрасний, але тут є "підводний камінь" - якщо Ви будете бачити свій сенс лише в батьківстві то Ви опосередковано, без злого наміру, нашкодите сину. Для сина - Ви модель, з якої він черпає погляд на світ, установки, поведінку. Щасливі батьки - це щасливі діти. А що він засвоїть: "Я ОК лише тоді, коли є чудовим батьком, коли жертвую собою заради сім'ї, а не сам по собі. Якщо я хочу бути щасливим - це егоїзм". Крім цього, Ви можете вибудувати із сином деструктивний симбіоз, що заважатиме йому в майбутньому (созалежна модель стосунків).

Потому что чувство вины, что я эгоист, уделяю себе внимание, но не развитию карьеры, съедает меня.

Любов до себе і прагнення до саморозвитку, самопізнання, щастя - це не егоїзм, а психологічно здорова позиція. "Вдягни кисневу маску на себе, а потім на іншого, адже якщо ти не потурбуєшся спершу про себе, то не матимеш ресурсу для допомоги і віддачі".

Помітно, що у Вашій я концепції Ви ідентифікуєте себе лише із двома образами: Я-професіонал і Я-батько, проте немає інших соціальних ролей.

Мне кажется, меня не понимают, осуждают. Я должен зарабатывать.

Хто саме Вас осуджує? Ви сам, внутрішні голоси Вших батьків, дружина, колеги?

А труд, который я люблю, а такой есть - мне больших денег тоже не приносит. И мне кажется, надо опять же разобраться с собой, а потом пытаться занимать любимым делом - и все пойдет.

Робота - це не лише гроші, але і отримання задоволення від процесу, готовність обрати ті труднощі, які Ви готові вирішувати, задоволеність результатом. У Вас існує якась контамінація, що "високооплачувана робота - це лише ненависна робота". Запам'ятайте, що якщо людина отримує задоволення від власної діяльності, самоудосконалюється у професійній сфері, чергує працю із відпочинком, практикує - вона буде професіоналом, а професіонал завжди добре заробляє, незалежно від спеціалізації (столяр, ІТ, пекар і т. д.), адже він займає значну позицію в своїй ніші. Крім цього, помітно, що у Вас немає того середовища, яке могло б Вас підтримати у цьому процесі і це також необхідно взяти до уваги (пошукати його).

Но чувство вины давит, не понимание со стороны матери моего ребенка я наблюдаю совершенно конкретное.

Це також окрема історія. А Ваша дружина працює? Припускаю, що її лякає фінансова нестабільність, а фінанси для неї - це базова безпека (особливо при такій ситуації в світі). Водночас, стабільність - це не завжди розвиток, іноді це застигання і, відповідно, деградація. Рано чи пізно людина вигорає і час для її відновлення коштує дорожче ніж першопочатково займатися тим, що любиш.

Возможно рождение ребенка подняло в вас какие-то переживания, которые мелькали и раньше, но успешно не замечались, подавлялись либо вы с ними более-менее справлялись. Сейчас же наступил кризисный момент и вам важно разобраться в себе, найти опоры и решить, что сейчас для вас важно. Ведь ваше состояние вы передаете и ребенку.
Я бы предложила вам помимо чтения книг поработать с психологом. Потому что копаться в себе, проживать свои чувства и эмоции, искать опоры и смыслы эффективнее и быстрее с кем-то, кто не обесценит, не будет критиковать, кто будет давать обратную связь, чтобы процесс познания себя был продуктивнее

Был у меня старший товарищ, практикующий психолог, с которым мы поддерживали общение. Человек мне навязал взгляды, именно это слово, а не помог прийти к каким-то собственным истинам, которые заставляли меня смотреть неадекватно на себя на протяжении полутора лет как минимум - я засомневался во всем, начиная с того, хороший ли я человек и заканчивая собственной сексуальной ориентацией.

По перше, психолог не може консультувати своїх знайомих (суб'єктивізм), по друге, компетентний психолог ніколи "не нав'язує" власної думки + об'єктивний. Так, він може конфронтувати якісь Ваші установки чи контамінації, показати інший погляд на речі, однак не обезцінює Вас. Не поширюйте одиничний сумнівний досвід на всю професію.

Поработать с психологом это хорошая идея. Но это, опять же, приличный бюджет, но главное - как его выбрать.

Якщо говорити про фінанси, то вирішіть для себе, що для Вас більш пріоритетно - гроші, чи психологічне здоров'я (адже помітно, що Ви самостійно не можете впоратися). Якби у Вас був перелом ноги, Ви б також не пішли до травматолога, а накладали гіпс самостійно? Основні критерії хорошого спеціаліста: наявність базової психологічної освіти + додаткового психотерапевтичного напрямку, супервізії (особливо якщо це початківець), безоцінковість та повага, прийняття; конфіденційність; досвід власної психотерапії; належніть до професійної організації; збереження професійних меж.

Так что я понимаю - приходить и доверять кому-то свою душу это соблазнять его властью над тобой, не каждый это использует, к сожалению, с пользой именно для тебя

А це вже щось особисто Ваше, яке потрібно аналізувати детальніше. Помітно, що Ви не довіряєте людям і чекаєте якусь "підставу" (проекція Вашого негативного досвіду на інших + установки). Крім цього, якщо так і дійсно трапиться (хоча малоймовірно), то Ви завжди можете звернутися до етичної комісії із скаргою (організації, до якої належить психолог за напрямком). Вибір завжди за Вами.

Ответ отредактирован автором 06-09-2020 16:17:54

Думаю, ви мене недооцінюєте.

Цікаво в чому, на Вашу думку, йде недооцінка?

Але душею я відчуваю, що в цієї людини у самої багато схожих не вирішених питань.

Припускаю, що Ви проектуєте на цю фігуру власні проблеми. Крім цього, ідеальних людей не існує, а психолог - це особа, яка має свій бекграунд, з яким працює на власній індивідуальній терапії. Також варто відзначити, що Ви наче ідеалізуєте персону спеціаліста, що може вже свідчити про щось особисто Ваше.

І я вже кілька разів брав гроші, збирався дзвонити - і щось мене спиняло.

На Вашу думку, що саме? Можливо у Вас виникають якісь переживання чи думки у цей момент? Таке відчуття, що у Вас існує установка "Будь сильним, ідеальним" і тому для Вас звернення до спеціаліста це наче щось "Не-ОК". Прагнення завжди бути сильним призводить до слабкості, як це не парадоксально.

З вашим твердженням щодо того, що не можу справитися сам абсолютно не погоджуюся, хоча ви і спеціаліст у сфері. Бо я вже багато чого для себе зрозумів самостійно.

Але чомусь Ви ж звернулися сюди на форум + написали "А я в полном кризисе "?) Звісно Ви молодець, що рефлексуєте і намагатися зрозуміти себе самостійно, проте самоусвідомлення - це лише початок шляху, але далі процес виходить за когнітивні рамки - афективна сфера. Основний інструмент будь-якого психолога-психотерапевта - це не техніки чи теорії, концепції, книги, а терапевтичні стосунки. Ось чому, наприклад, Ви хочете спробувати консультацію із жінкою - можливо несвідомо Ви хочете пропрацювати свої дитячо-батьківські або інші стосунки. Крім цього, якщо говорити про "самоусвідомлення" і "відкриття певних сторін себе самостійно", то професійний психолог, насправді, не говорить Вам певну істину, а підводить Вас до того, щоб Ви її усвідомили самостійно - інсайт. Про те, що психолог є "тимчасовим помічником" - то це цілком вірно: ніхто Вас не тримає, Ви можете піти в будь-яку хвилину, але найкраще, якщо Ви це зробите після того, як Ваш першопочаткових запит виконано.

Я навіть не боюся відкритися, бо вже має базове розуміння себе...Так что я понимаю - приходить и доверять кому-то свою душу это соблазнять его властью над тобой, не каждый это использует, к сожалению, с пользой именно для тебя.

Ви суперечите сам собі.

Ответ отредактирован автором 06-09-2020 20:48:54