Питання від:
Олеся
Вік:
16
Одиноко в чужому місті
Доброго дня всім! Я вступила до Харкова, хоча сама з Ріненьської області. Додому мені їздити дуже далеко, тому я вимушена залишатися тут одна. Батьки знімають мені квартирку, бо в гуртожиток не поселили, я почуваюся дуже самотньо.
За майже 1,5 тижні я ні з ким не почала спілкуватися в групі, хоча там вже майже всі вже знайшли собі товаришів з якими вони ходять гуляти після пар. Я ж після пар біжу додому, або коли вікно між парами сиджу і чекаю на пару, бо всі кудись розійшлися і я сама.
У школі я теж не мала ні друзів, ні хороших знайомих. Я якийсь аутсайдер.
До прикладу: ідуть люди з моєї групи, голосно розмовляють, сміються, а я так не можу, мені важко підібрати тему та слова для розмови. Я не відчуваю себе комфортно з ними, мене як ніби зжимає, бо вдома я поводжуся геть інакше.
Я розмовляю на теми типу; «яка в рас пара далі?», «ти з Харкова?», «підкажіть який автобус їде туди-то», все. Через те, що не можу підтримати розмову, мені стає тяжко на душі, хочеться ридати.
Я їхала до Харкова тікаючи від мого буденного шкільного життя, а приїхала в таке ж саме життя, змінився лише навчальний заклад.
Мені дуже важко робиться на душі, коли телефонують батькі і питають чи пожружилася я з кимось, мені не хочеться їх розчаровувати, тим паче вони будуть переживати, бо знають про мої проблеми з спілкуванням, тому я завжди змінюю тему.
Я читала багато статей щодо цього і там завжди було питання «якщо у вас немає друзів, то запитайте себе: ви би дружили з самим собою?» і я завжди думаю, що так, я би дружила з тією собою, яка я вдома, але з тією, що в соціумі - ні.
Мені важко бути собою перед іншими
За майже 1,5 тижні я ні з ким не почала спілкуватися в групі, хоча там вже майже всі вже знайшли собі товаришів з якими вони ходять гуляти після пар. Я ж після пар біжу додому, або коли вікно між парами сиджу і чекаю на пару, бо всі кудись розійшлися і я сама.
У школі я теж не мала ні друзів, ні хороших знайомих. Я якийсь аутсайдер.
До прикладу: ідуть люди з моєї групи, голосно розмовляють, сміються, а я так не можу, мені важко підібрати тему та слова для розмови. Я не відчуваю себе комфортно з ними, мене як ніби зжимає, бо вдома я поводжуся геть інакше.
Я розмовляю на теми типу; «яка в рас пара далі?», «ти з Харкова?», «підкажіть який автобус їде туди-то», все. Через те, що не можу підтримати розмову, мені стає тяжко на душі, хочеться ридати.
Я їхала до Харкова тікаючи від мого буденного шкільного життя, а приїхала в таке ж саме життя, змінився лише навчальний заклад.
Мені дуже важко робиться на душі, коли телефонують батькі і питають чи пожружилася я з кимось, мені не хочеться їх розчаровувати, тим паче вони будуть переживати, бо знають про мої проблеми з спілкуванням, тому я завжди змінюю тему.
Я читала багато статей щодо цього і там завжди було питання «якщо у вас немає друзів, то запитайте себе: ви би дружили з самим собою?» і я завжди думаю, що так, я би дружила з тією собою, яка я вдома, але з тією, що в соціумі - ні.
Мені важко бути собою перед іншими
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
