Що робити в невизначеності в стосунках з чоловіком

Question

Доброго дня. Живемо з чоловіком 6 років разом. Недавно він сказав мені що мене більше не кохає і хоче розводитись. Після чого на наступні кроки не пішов. Таке вже було кілька раз і я все списувала на те що він хоче мене зачепити коли таке говорить. Але цього разу я його перепитала через кілька днів після того як він це сказав і він сказав що дуже спантеличений і не знає що йому робити.
Я не вірю в його слова. Думаю що можливо йому не вистачає часу на себе, можливо ще чогось але він все скидає на наші стосунки. І ще він згадує весь час той період закоханості що був спочатку. Але не може зрозуміти, що той період то закоханість який в всіх завжди переходить в буденне життя.
Він каже що відчуває що я йому рідна і близька але як сестра бо кохання він уявляє іншим. І якщо має бути таке то краще ніяке.
Як мені бути в такій ситуації? Що робити?
Я себе почуваю жахливо бо дуже його кохаю і не хочу втратити але і жити з ним і відчувати що його дратую нестерпно.

Оксана Сенченко · Answer

Доброго дня, Lilia.
 [quote]Як мені бути в такій ситуації? Що робити?[/quote]
А що б Ви хотіли зробити? Ви готові і надалі продовжувати стосунки, знаючи, що чоловік не зміниться? Що особисто Вам дають ці стосунки, заради чого їх варто було б зберегти?

 [quote]Таке вже було кілька раз[/quote]
А що передує таким його заключенням, якісь події?

 [quote]Я не вірю в його слова.[/quote]
Таке враження, що Ви обманюєте саму себе, адже чоловік чітко сказав:
 [quote]Він каже що відчуває що я йому рідна і близька але як сестра бо кохання він уявляє іншим. І якщо має бути таке то краще ніяке.[/quote]
 [quote]він сказав мені що мене більше не кохає і хоче розводитись. [/quote]

Алла Григорівна Веленко · Answer

Доброго дня Lilia! Зрозумілий Ваш відчай і розпач. І, як на мене, Ви дуже гарна дружина та жінка і абсолютно правильно розумієте що сімейне життя не може складатися лише з феєрверків... На превеликий жаль, через певне нав'язування через фільми та ЗМІ, сучасного бачення родини, такого собі споживацького, поверхневого погляду на стосунки, у Вашого чоловіка повна плутаниця і в голові, і в душі... "Він каже що відчуває що я йому рідна і близька але як сестра", але, як це не дивно, саме такі почуття і є одним з найвищих проявів кохання... Просто він ще цього не знає і не розуміє...Тому, краще б за все, Вам вдвох звернутися до сімейного психолога, тим паче що зараз це можливо зробити онлайн... Та, на превеликий жаль, чоловікам властиве все розуміти лише через свої якісь конкретні дії. Тому вони переважно не люблять іти до спеціаліста... У такому випадку, я раджу жінкам звертатися до психолога самій... Адже окрім зовнішніх, зрозумілих причин, існують проблеми глибинні. І вони стосуються сфери психо-емоційного сприйняття та ставлення до близької людини... Кохати людину - це чудовий дар! Але буває так, що саме надмірне кохання, надмірна прив'язаність не тільки не робить стосунки кращими, а, навпаки, відштовхує близьку людину, змушує її намагатися піти... І це відбувається несвідомо... Чи не тому, Ваш чоловік не розуміє своїх дій? Як на мене, потрібно глибинно розбиратися, що саме змушує його так себе поводити, адже страждаєте не лише Ви, як це не дивно, а і він... Тому, що чоловік та дружина "дзеркалять" одне одного. Які у Вас стосунки з батьком? Яким було Ваше дитинство?Ответ отредактирован автором 25-09-2021 11:47:16Ответ отредактирован автором 25-09-2021 11:48:39

Алла Григорівна Веленко · Answer

Своєю відповіддю Оксані Сенченко Ви тільки підтвердили мої припущення стосовно того, що Ваше перебільшене кохання, Ваші глибинні емоції  замість того, щоб робити стосунки гармонічними, відштовхують від Вас чоловіка "я сказала що не забороняю йому бо це його життя але відчуваю тривогу і страх а його дратувало що я йому сказала що тривожусь". Так, зрозуміти це дуже важко тільки розумом, потрібно мої слова відчути. Адже окрім того, що ми бачимо зовні, відбуваються потужні внутрішні процеси. І чоловіки надзвичайно сильно реагують не на слова дружини, а не те, що вона відчуває... Раніше такі речі називали "порчею" або "благословінням"...  Жінка, виявляється, може своїми глибинними почуттями як "благословляти" чоловіка та дітей внутрішнім станом рівноваги, спокою, гармонії, так і "відштовхувати" своїми страхами та тривогами... Окрім того, основу нашого ставлення до оточуючих складають не зовнішні ніби нормальні стосунки між дитиною та батьками, а саме оті глибинні внутрішні. І Ви самі це дуже сильно відчуваєте.  "В підлітковому віці я відчувала себе дуже самотньою бо батьки не намагались мене зрозуміти і підтримати і маю це відчуття дотепер. Тому стосунки для мене це втеча від тієї пронизуючої самотності. Яка завжди здається дуже жахливою". Тому, потрібно, насамперед, пропрацьовувати оте почуття самотності, яке на мою думку оселилося в глибині Вас з підлткового віку, а може й раніше. Бо саме воно робить Вас психо-емоційно залежною від чоловіка, тривожною та розгубленою. Окрім того, разом із внутрішньою роботою, повинне бути і виховання чоловіка. Адже своєю зовнішньою покорою (бо внутрішньо ідуть зовсім інші емоції, про які Ви навіть не здогадуєтеся), Ви його просто розбещуєте і дозволяєте так до себе ставитися... Але виховання можливе лише тоді, коли немає страхів, гніву, образи (бо це все різновиди підсвідомої агресії), а є внутрішнє почуття самодостатності та почуття власної гідності (не пихатості - це різні речі)... Так, я б саме Вам порадила індивідуальну роботу з почуттями...Ответ отредактирован автором 25-09-2021 12:24:44

Оксана Сенченко · Answer

[quote]Він єдина людина якій на мене не всерівно. Яка приходить в складних ситуаціях і яка намагається мене зрозуміти а не осуджувати.[/quote]
Так, але це скоріше поведінка опікуна, не відчувається партнерської частини. 

 [quote]але відчуваю тривогу і страх а його дратувало що я йому сказала що тривожусь. Він сказав що я обмежую його. Хоч я нічого йому не заборонила. [/quote]
Цікаво як він ставиться до власного страху і тривоги. Помітно, що він бере відповідальність за почуття інших людей і його це самого дратує. 

 [quote]А чи прийде це рішення? Коли воно прийде? Що мені робити з такою його невизначеність?[/quote]
Запитайте у нього про часові рамки, як він планує працювати над усвідомленням. Найкраще, звісно, разом із психологом. Ваш максимум - це визначити особисто для себе, скільки Ви готові чекати на відповідь, і сказати чоловіку про своє хвилювання від ситуації.

  [quote]Тому стосунки для мене це втеча від тієї пронизуючої самотності. Яка завжди здається дуже жахливою. [/quote]
На жаль, стосунки побудовані на страху самотності рано чи пізно зруйнуються, адже Ваша психічна енергія направлена на підтримку ілюзії стосунків. Я б Вам рекомендувала звернутися на індивідуальну співпрацю із психологом-психотерапевтом.

Алла Григорівна Веленко · Answer

І правильно робите, що не вірите. Тому я і підкреслила, що так наше вміння або невміння правильно ставитися до подій і ситуацій, а отже, вміння правильно чи неправильно реагувати емоціями -  називалося раніше... Щоб було зрозуміліше, що саме я мала на увазі... Не назву спробуйте побачити, а саму суть... І тоді Ви дійсно зможете стати "хазяйкою" свого життя... Коли трансформуєте свої страхи та почуття самотності...Ответ отредактирован автором 25-09-2021 12:30:07

Оксана Сенченко · Answer

[quote]Бо є речі які він не зможе контролювати. (аварії, напади і тд.) [/quote]
А щодо себе Ви також боїтеся таких неконтрольованих ситуацій? Ви вважаєте себе тривожною людиною? 

 [quote]А що саме має бути в здорових стосунках? Повага, довіра, турбота, підтримка? Я все це даю.[/quote]
Так, але не отримуєте в замін стільки, скільки даєте. Крім цього, Ви опустили ще один компонент: пристрасть. 

 [quote]А уникати страху самотності це моя необхідність. [/quote]
У здорових стосунках люди перебувають не через страх, а через те, що хочуть бути разом. Їм комфортно і на самоті і в стосунках.

Алла Григорівна Веленко · Answer

Так, Ви правильно пишете, що повинне бути у стосунках, але... З додаванням частки взаємо-довіра, взаємо-турбота і т.д. А поки що у Вас іде "гра в одні ворота". Своєю надмірною опікою чоловіка не можна привернути до себе, адже ми любимо більше того, як це не дивно, хто дозволяє про себе турбуватися, а не "закидає нас подарунками". І ця опіка спровокована, знову ж таки, почуттям невимовної душевної самотності, яку Ви так боїтеся... Задайтеся питанням, чому Вам так хочеться надміру турбуватися? "Що насправді стоїть за цим бажанням? Що Вам хочеться отримати взамін і насправді чи тільки від чоловіка?  Ви пишете " В мене є тривожність але я така людина. Я завжди така була відколи себе пам'ятаю"... Але ж є оте саме несвідоме, яке закладається у віці, коли дитина навіть ще не говорить... Окрім того, дуже часто, травмуючі речі просто блокуються внутрішньо, особливо, коли сформувалися в дитинстві. Бо дитина ще не має ресурсів, щоб з ними впоратися... без дуже глибокої внутрішньої роботи, на мою думку, вам не обійтися... Певне, якщо Ви дійсно хочете зберегти родину... А я вважаю, що її і можна, і потрібно зберегти...Ответ отредактирован автором 25-09-2021 12:45:07

Оксана Сенченко · Answer

[quote]Я вважаю що пристрасть може бути в перші роки стосунків а не все життя, плюс це особливість кожної людини і хтось від початку може бути не пристрасним але кохати. [/quote]
Так, звісно, гормни із часом вчухають і на зміну приходить безпечна прив'язаність, проте цей тип стосунків має свою специфіку. Це не стосунки дитина-батьки, де присутня лише підтримка і турбота, це значно більше. Пратнерські стосунки не передбачають симбіозу (в подальшому їхньому розгорненні), який зараз, по суті, Ви вибудовуєте з партнером. 

 [quote]Я розумію що він не зможе мені дати стільки ж взамін він інша людина і не може віддавати так як я. Я згодна його кохати і таким який він є. А не вимагати чогось.[/quote]
Дуже сумно це читати, співчуваю Вам. Там де присутня нерівність і самопожертва завжди буде накоплення взаємних образ, що лише погіршуватиме стосунки. Так, Ви готові на це через Ваш страх самотності, проте за стосунки відповідальні двоє і не все залежить від Вас.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

[quote]Чим мають керуватись здорові стосунки? Задоволенням своїх і чужих необхідностей. А уникати страху самотності це моя необхідність.[/quote]
На мою думку, це дуже глибокі і наіть глибинні поняття та явища. Однак кожен з нас вкладає свій сенс. Окрім взаємного задоволення потреб, із чим ще треба розібратись (яких саме потреб...), стосунки потребують розвитку через розвиток особистостей чоловіка й жінки в парі.
От щодо потреб, то, скажімо, в одного партнера є потреба лікувати своі психологічні рани або дитячі травми об другого партнера. Але ж з цим завданням другий не впорається ніколи, бо він не здатний це робити, як, наприклад, психолог. Це не його завдання і, що важливо, не його вибір. На жаль, такі відкриття як правило не трапляються на стадіі знайомства, або ж перших років спільного життя. Розуміння і відчуття приходить значно пізніше.
Наскільки я зрозумів, Ви намаєтесь уникати страху. І скільки б не уникали, страхи Вас обов*язкого доженуть і покарають. Чому? А тому, що лише уникаєте замість того, щоби з ними зустрітись  і зрозуміти, на що самое страхи звертають увагу. До чого спонукають? Звідки прийшли? Словом, зі страхами треба працювати, розбиратись з причинами, що іх породжують. Потім йти далі.
Натомість, мені здається, ваші стосунки з чоловіком загальмувались. Причина в тому, що а ні він, а ні Ви ще не усвідомили той сценарій, що насправді намагаєтесь реалізувати. Потрібен системний підхід, погляд на речі, які знаходяться нижче рівня очевидного.

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Обсуждали ли вы с мужем, что его не устраивает в отношениях?
Что бы хотел поменять? 
Как он представляет себе любовь?
Муж сказал, что вы ограничиваете его. В чем именно? И как это выглядит?
Вы пишите, что вы тревожный человек. В чем это выражается?
Есть ли у вас дети? Если да, то какой возраст? Если нет, то по какой причине?
Какие в целом у вас отношения?

Оксана Сенченко · Answer

[quote]Були моменти коли чоловік брехав не про дуже важливі речі, я його на цьому ловила, тепер дуже тривожусь що він знов таке зробить.[/quote]
Ви казали про це чоловіку? За що саме він брехав? Як думаєте, що має зробити чоловік, щоб Ваша довіра до нього відновилася?

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Що робити в невизначеності в стосунках з чоловіком

Відповіді психологів