Не умею сказать не и страдаю от этого

Question

Не могу сказать нет..и страдаю от этого... .Я работаю в офисе. Коллега приходит на работу и раз попросила сделать английский для малой.... Один раз, потом второй, третий, сначала просто прочитать ей как читаются слова... Потом писать в тетрадь ей не па один день на всю неделю... Она не со мной в отделе, но звонит мне, чтобы я приходила... Говорит, что в конце года принесёт шоколадку.. Мол, репетиторы сейчас такие дорогие... Мне так неудобно отказать... Я не знаю, как мне быть... Вроде и не хочется портить отношения... Но оно меня напрягает... Не хочу, чтобы на работе, думали, что я подрабатяываю репетитором... Я не могу отказать прямо... У меня как бы ком в горле... Всегда со всем соглашаюсь, потом просто не делаю... И не мо у сосредоточиться на своей работе, переживаю... Я же пообещала ей, что помогу, она меня ждёт... Я переживаю и нервничаю, и боюсь, что она зайдёт.... С другой стороны, я сама не против, иногда помагать, но тогда, когда мне удобно... Меня жтя ситуация мучает и не даёт спокойно жить... Может мне обратится к психологу?

Оксана Сенченко · Answer

Добрий день.
 [quote]Говорит, что в конце года принесёт шоколадку.. Мол, репетиторы сейчас такие дорогие... [/quote]
Класно ця жінка влаштувалася: відхопила щоденного репетитора для дитини за шоколадку вкінці року). Обезцінила репетиторів та і Вас на додачу. Найсумніше те, що Ви дозволили до себе таке ставлення.

 [quote]Вроде и не хочется портить отношения... [/quote]
А хіба там є стосунки? Не зовсім зрозуміло, що Ви втратите. Я бачу лише використацький підхід. Що може трапитися найгірше, якщо Ви відмовите в допомозі? Яка фантазія виникає?

 [quote]Но оно меня напрягает... Не хочу, чтобы на работе, думали, что я подрабатяываю репетитором...[/quote]
У Вас цілком нормальна реакція, було б дивно, якби Вас це не "напрягало".

 [quote]Может мне обратится к психологу? [/quote]
Це найкращий варіант, адже помітно, що ця модель поведінки притаманна для Вас не лише у стосунках з цією жінкою, але і взагалі. Необхідно працювати над відчуттям власних кордонів, їхнім відстоюванням, самооцінкою і самоцінністю, установками та позицією Рятівника.

 [quote]С одной стороны нравится, быть востребования, помагать, а с другой мне это мешает.[/quote]
Можливо лише в такі моменти Ви відчуваєте власну цінність і в цьому проблема.

 [quote]Я не хочу проблем на работе.. И не хочу, быть использованной....[/quote]
Це два взаємовиключні процеси, але Ви чомусь їх поєднуєте і це також важливий момент для аналізу.

 [quote]Подруги, говорят, чтобы я ей отказалась вообще помагать, иначе это будет продолжаться пока ребёнок не закончит школу.... [/quote]
Погоджуюся з Вашими подругами, однак їхні слова Вам чомусь не додають впевненості, адже проблема у Вашому самовідчутті.

 [quote]А может я сильно злая? Ну нету у людей денег на репетитора, я ж готовый репетитор на рабочем месте.... Может у меня проблема с головой [/quote]
Ні, Ви хороша людина, якою користуються і яка не є хорошим другом для самої себе. Щодо "немає грошей на репетитора" - це не Ваші проблеми. Вона доросла жінка і має ставити пріоритети, а помітно, що навчання і розвиток її доньки для неї не пріоритет. Я навіть скажу більше: Ви робите для цієї жінки ведмежу послугу - не даєте їй взяти відповідальність за розвиток власної доньки, заганяючи у позицію Жертви. Щодо "проблем з головою": те, що Ви турбуєтеся про себе, гнівається і хочете припинити таке ставлення до себе - нормальна, психологічно здорова реакція.

Валентина Василівна Марченко · Answer

Здравствуйте!
Читаешь ваше сообщение и чувствуешь в каждом предложении, как же вы страдаете от своего не умения сказать "НЕТ!"
Но как же еще больше удивляет то, что вы впадаете буквально в ступор при желании отказать в том, чтобы вас не использовали, не эксплуатировали за шоколадку ::smile::
Сказать "НЕТ!" очень просто и легко! 
Нужно только один раз это сделать и весь страх пройдет))
Но отказывать нужно правильно и во время!

Как правильно: не нужно копить в себе недовольство до тех пор, пока вас не начнет распирать обида 
или злость и тогда можно сорваться и потерять отношения. 
Нужно вовремя сказать сначала себе "стоп", именно тогда, когда вы начинаете ощущать, что вас осознанно или не осознанно эксплуатируют, т. е после 2-3-его раза, но не после 25-го))
Заранее нужно сформулировать отказ в "голове". Не нужно врать, не нужно ничего придумывать неестественного, потому что вранье всегда чувствуется окружающими и вы это знаете как учитель.

Вам достаточно уверенно и приветливо/дружелюбно с улыбкой  сказать всего лишь: "Я  готова помочь в затруднительной ситуации, помочь со сложным упражнением, но не готова помогать постоянно. У меня есть свои дела, извини, пожалуйста!"    Все!
Вы не обязаны отчитываться почему вы не можете или не хотите выполнять заказы коллеги!
Попробуйте это сделать один-два раза и вы научитесь и дальше защищать себя уважительно к окружающим.
А коллега, возможно удивится, возможно несколько обидится, но поверьте совсем не надолго)) 
Потому что вы ей не нагрубите, потому что вы откажите ей вежливо и уважительно с улыбкой.

Вам могут кинуть реплику "я заплачу", но вы будьте на высоте и снова откажите вежливо: "Я по твоей (вашей) просьбе помогла тебе, а за помощь я деньги не беру, но постоянно я помогать не могу"
Побудьте сейчас в роли ученика и выполните рекомендацию)
Попробуйте справится сама со своей проблемой, ну а если не получится, тогда к психологу
::smile::

Алла Григорівна Веленко · Answer

Доброго дня! Неприємна ситуація, як на мене. Ви пишете "Она не со мной в отделе, но звонит мне, чтобы я приходила... Говорит, что в конце года принесёт шоколадку.. Мол, репетиторы сейчас такие дорогие... Мне так неудобно отказать..." Як на мене, та жінка, дуже гарний маніпулятор  і у неї це виходить просто професійно... Інша справа, чому саме Ви опинилися у ролі людини, якою так легко можна керувати? Ви пишете " Я не могу отказать прямо... У меня как бы ком в горле... Всегда со всем соглашаюсь, потом просто не делаю... И не мо у сосредоточиться на своей работе, переживаю...  С другой стороны, я сама не против, иногда помагать, но тогда, когда мне удобно...". Як на мене, проблема у відсутності вибудованих власних кордонів та у невмінні говорити Ні, якщо Вам це заважає. І судячи з усього, ця проблема з'явилася не зараз, а була і раніше... Ми, як правило, остерігаємося відмовляти тоді, коли боїмося підсвідомо втратити любов до себе. Коли маленька дитина недоотримує тепла в родині, вона робить все, аби тільки на неї звернули увагу і її полюбили. Тому намагається робити все, що їй скажуть - може тоді мама посміхнеться, або тато приголубить...  Окрім того "У меня как бы ком в горле... Всегда со всем соглашаюсь, потом просто не делаю..." Ком в горлі може свідчити про якісь "витіснені" почуття, якісь емоції, які Ви заборонили колись собі висловлювати, "придушили" їх у собі. Якими були в дитинстві стосунки з батьками?

Ольга Владимировна Головченко · Answer

Добрый день!
[quote]Не могу сказать нет..и страдаю от этого... .Я работаю в офисе. Коллега приходит на работу и раз попросила сделать английский для малой.... Один раз, потом второй, третий, сначала просто прочитать ей как читаются слова... [/quote]
Вы сами пищите, что страдаете от этого. Если Вам сложно сказать нет, то лучше обратиться к специалисту. Такая проблема есть у многих людей. Ваша коллега не испытывает чувство вины  эксплуатируя Вас, но Вы потом себя плохо чувствуете. Нужно уметь говорить людям нет, если Вы этого не хотите делать. По сути она Вас эксплуатирует бесплатно. Что Вы от этого для себя получаете? Что произойдёт, если Вы откажите?

Алла Григорівна Веленко · Answer

Ви пишете "Когда я пытаюсь сказать нет, чувствую вину.... И груз какой то... И только когда, коллега, поблагодарила, мне стало легче, что в е хорошо, и сто я все сделала правильно.." Тобто, Ви отримали підтвердження від цієї жінки, що Ви - "гарна дівчинка"...Отримали таке собі "погладжування" у вигляді схвалення. .. Як маленька дитина - цукерку від мами... І це ще більше підтверджує моє припущення, що проблема тягнеться з Вашого дитинства. І те, як Ви оминаєте незручні для Вас питання про дитинство та стосунки з батьками, мої припущення ще більше підтверджують... Певне, можна намагатися шукати відповіді на поверхні... Але... Скільки б Ви себе не вмовляли і не отримували різних порад та відповідей, проблема залишиться до тих пір, поки залишаться Ваші підсвідомі установки та реакції... Ми можемо спробувати контролювати свої слова та якісь дії ( і то, у спокійному лише стані), але свої реакції контролювати неможливо... До тих пір, поки не  "витягнеться коріння" проблеми і не перезапишуться оті самі дитячі установки, які сформувалися дуже давно...

Оксана Сенченко · Answer

[quote] Когда я пытаюсь сказать нет, чувствую вину.... [/quote]
Насправді, це почуття провини нав'язане Вам раніше і припускаю, що батьківськими фігурами, адже так легше контролювати Вашу поведінку, а ця жінка просто актуалізувала цей процес. Цей момент пропрацьовується на індивідуальній психотерапії.

 [quote]Может это невроз? [/quote]
Я б не рекомендувала ставити самій собі діагнози. Що Вам дасть самостійне навішування ярликів?

Татьяна Анатольевна Моисеенкова · Answer

Как часто в детстве Вами родители манипулировали, делали виноватой без причины? В детстве Вам нужно было как-то выжить и Вы принимали их правила игры и эта схема отношений перенеслась и на взрослую жизнь. Если хотите, то я Вам вышлю тест для выявления дисфункциональных схем.

Татьяна Анатольевна Моисеенкова · Answer

Напишите мне в личку адрес электронной почты

Алла Григорівна Веленко · Answer

Дякую. Нарешті Ви наважилися сказати про головне... Це саме те, про що я Вам писала одразу... "меня постоянно винила мама, она винила меня даже за то, что пульт пропал от телевизора... даже если я его не смотрела, и в том, что тесто не сошло... И в том, что жизнь её сложилась не так.... Может оно и правда..." Ні неправда... Ваша мама просто намагається знайти винного у її невмінні будувати своє життя... І, як правило, на цю роль найкраще підходить маленька дитина, яка не може заперечувати і сприймає все на віру... Є так поняття як сугестія, тобто, навіювання. І цьому найбільше піддаються діти та молоді дівчата, бо дуже вразлива та тонка психіка... Я впевнена, що Вами зараз рухають не Ваші бажання та відчуття, а те, що Вам було нав'язано, так само несвідомо, Вашою мамою в дитинстві... Це однозначно повинна бути трансформаційна робота з психологом, який професійно працює з установками та поведінковими моделями. Ніякі тести та поради не допоможуть у таких випадках... Хіба що ще раз впевнитеся у тому, що поводите себе якось не так.. І що це Вам дасть?
Ответ отредактирован автором 11-02-2022 21:48:56

Ольга Владимировна Головченко · Answer

Ваша история действительно тянется с детства и Вы переносите свои отношения с мамой на эту коллегу, когда Вы не можете сказать ей нет, потому что тогда столкнётесь с чувством вины. Я бы Вам рекомендовала обратиться индивидуально к специалисту, чтобы разобраться в Ваших отношениях с мамой

Татьяна Анатольевна Моисеенкова · Answer

С такими проблемами хорошо работает КПТ изменение поведения и разбор мыслей. И схематерапия, это направление в терапии, в котором клиент с помощью психолога вспоминает в воображении детские ситуации и меняет их в пользу клиента. Называется повторное родительство

Алла Григорівна Веленко · Answer

Ну, по перше Ви не хвора людина, щоб Вас лікувати - психологи нікого не лікують, а допомагають людині відновити свою цілісність... І найважливіше друге... Людина не може у таких випадках сама працювати зі своєю підсвідомістю, адже проблема знаходиться не на поверхні... Певне, Ви можете гаяти час на різноманітні тести і розмови, але щоб змінилася поведінка та реакції, необхідна повна трансформаційна робота, яку ніяки методи самотужки зробити Вам не допоможуть... Методи медитацій, арт-терапія, сімейні розстановки у таких випадках найефективніші...

Татьяна Анатольевна Моисеенкова · Answer

В процесі терапії ви навчитесь відслідковувати маніпуляцію і порушення Ваших кордонів, навчитесь їх відстоювати. Потім приймете рішення чи жити з батьками , чи окремо

Ольга Владимировна Головченко · Answer

Ну, если Вы маме не можете отказать, то будут сложности и в отказе другим людям.

Алла Григорівна Веленко · Answer

Як правило, батьки нічого не роблять спеціально - вони люблять своїх дітей так як вміють, і як їх самих любили їх батьки...  Можна роз'їхатися з батьками і залишатися так само внутрішньо від них залежною, а можна залишитися жити разом і змінивши себе та свої реакції, поступово змінити і ставлення оточуючих до себе, у тому числі своїх батьків... Тому, тут вже по ситуації, як у Вас виходить... Щодо часу на терапію - це також залежить від професіоналізму психолога та Вашої здатності до внутрішніх змін і певної лабільності нервової системи... Буває так, що достатньо декількох зустрічей, щоб почалися внутрішні зміни... А вже потім зустрічі відбуваються по мірі виникнення нового запиту...

Татьяна Анатольевна Моисеенкова · Answer

Я Вам не могу выслать тесты, нет возможности Вам написать. напишите мне в личку адрес электронной почты, или номер телефона Вайбер

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Не умею сказать не и страдаю от этого

Відповіді психологів