Боюсь дорослішати,не хочу дорослішати.
Зараз усі мої друзі їздять на заробітки,живуть окремо від батьків. Я розуміючи,що і мені треба покидати рано чи пізно батьківське гніздо ловлю панічну атаку. Я так не хочу і боюсь цього. Хочеться бути біля мами. Допомагати їй. Я ніби зупинилась у дитинстві. Мене це лякає. Я сама не розумію чому і що мене лякає. Мені просто хочеться бути з батьками поруч,бути їхньою маленькою доцьою. Раніше я про це думала,але було рано для таких думок. А от уже скоро й 20. Мені не хочеться своєї сім‘ї,але я маю коханого. Як це відпустити? Я сама дуже тривожна людина. Маю невроз нав‘язливих станів ,щось у цьому роді. Я розумію що всім не хочеться дорослішати,але у мене це аж до паніки. Так не повинно бути…(((
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.